Тема 1.2. Політичний розвиток України у складі Росії та Австро-Угорщини

Мета:

• Дидактична: висвітлити з історичної точки зору найважливіші історичні події і факти політичного розвитку України в складі Російської та Австро-Угорської імперій на початку ХХ ст.

• Розвиваюча: розвинути у студентів вміння до критичного мислення та активного сприймання, а також навички аналізувати інформацію.

• Виховна: виховати у студентах патріотів держави за допомогою історії.

Тип заняття: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: підручник Ф. Г. Турченко, карта, ілюстрації, таблиці

Основні поняття та терміни: політична партія, соціальний рух, РСДРП, РУП, лібералізм, соціалізм, демократія, радикали

Основні дати: 1890р. – створення Русько-української радикальної партії, 1900р. – створення Революційної української партії, 1902 – створення Народної української партії, 1904 – створення Української демократично-радикальної партії, 1905 – створення Української соціал-демократичної партії

Хід заняття

Організація навчальної діяльності

• що сприяло політизації українського населення?

• чи вплинув на цей процес промисловий переворот та скасування кріпацтва?

• які нові соціальні групи з'явилися на початку ХХ ст.?

ІІ. Вивчення нового матеріалу

План заняття

1. Передумови створення політичних партій на українських територіях.

2. Політичні партії Західної України.

3. Політичні партії Східної України.

1. Передумови створення політичних партій на українських територіях.

Погіршення економічної ситуації в країні на початку XX ст. призвело

до посилення соціальних рухів. Національне гноблення, якого зазнавали українці (як і інші "інородці") вимагало певного згуртування за національною ознакою, протистояння російському великодержавному шовінізму. Це ставило складні завдання перед українським рухом – він мав стати масовим і добре організованим.

Якщо в другій половині ХІХ ст. в національному русі України здебільшого брала участь лише інтелігенція, то на початку ХХ ст. зростає роль робітничого класу і селянства.

Антипоміщицькі виступи на початку XX ст. продемонстрували готовність селян іти до кінця в боротьбі за власні права. 1900–1901 рр. відбулося понад 80 селянських виступів, що супроводжувалися розгромами поміщицьких посівів та порубками приватних і казенних лісів, підпалами поміщицьких маєтків.

Неврожай 1901 р. загострив становище селян Лівобережжя. Навесні

мешканці містечка Карлівка на Полтавщині захопили 2 тис. десятин поміщицької землі і засіяли її. Голод змусив селян брати харчові запаси в

поміщицькому господарстві. З вимогами видачі хліба виступили селяни кількох повітів Харківської губернії. Почалися погроми економій, у яких брали участь тисячі селян та сільськогосподарських робітників. 105 садиб і маєтків було розгромлено, доки війська не розправилися із заворушниками. 1903–1904 рр. сталося 400 виступів, які охопили 440 сіл. Усе це свідчило про невирішеність аграрного питання і зростання соціальної напруги на селі.

Селянський рух

1900–1904

Гостре малоземелля

Голод

Поміщицький гніт

На початку XX ст. відбулися зміни в робітничому русі. Криза 1900–1903 рр. відчутно погіршила становище пролетаріату, що сприяло поширенню в його середовищі ідей соціальної справедливості та зростання популярності партій, які їх висували. Під проводом марксистів відбулася перша маївка у Харкові (1900). Першотравневі страйки провели робітники Києва, Луганська, Катеринослава, Миколаєва. Найбільші виступи робітників відбулися на заводі Гретера і Криванека у Києві, на шахтах Горлівки. Поряд з економічними робітники висували політичні вимоги. 1903 р. відбулося 35 політичних та економічних страйків, 12 політичних демонстрацій, у яких узяли участь 29 тис. робітників. У липні загальний політичний страйк охопив