5. Історія дослідження малої соціальної групи
Проблема малої групи є найбільш традиційною і добре розробленою проблемою соціальної психології. Інтерес до дослідження малих груп виник дуже давно, по суті негайно услід за тим, як почала обговорюватися проблема взаємовідношення суспільства і особистості і, зокрема, питання про взаємовідношення особистості і середовища її формування.
Будь-яким дослідником, що приступає до аналізу цієї проблеми, мала група інтуїтивно розуміється як те первинне середовище, в якому особа здійснює свої перші кроки і продовжує далі свій шлях розвитку. Очевидним є той простий факт, що з перших днів свого життя людина пов'язана з певними малими групами, причому не просто випробовує на собі їх вплив, але тільки в них і через них отримує першу інформацію про зовнішній світ і надалі організовує свою діяльність. У цьому сенсі феномен малої групи лежить на поверхні і безпосередньо даний соціальному психологові як предмет аналізу
Проте з тієї обставини, що феномен малої групи очевидний, зовсім не витікає, що її проблеми відносяться до простих в соціальній психології. Перш за все і тут так само дуже гостро стоїть питання, які ж групи слід розглядати як «малі».
Іншими словами, необхідно відповісти на питання про те, що таке мала група і які її параметри підлягають дослідженню в соціальній психології?
Для цієї мети корисно звернутися до історії вивчення малих груп. Ці дослідження пройшли ряд етапів, кожний з яких привносив щось нове в саме трактування суті малої групи, її ролі для особистості.
На першому етапі досліджень, які були проведені в США в 20-і рр. XX століття, з'ясовувалося питання про те, чи діє індивід поодинці краще, ніж у присутності інших, або, навпаки, факт присутності інших стимулює ефективність діяльності кожного.
Одним з перших досліджень було дослідження Н.Триплета, який вивчав як впливає на рух велосипедиста присутність глядачів на трибуні стадіону. Акцент робився саме на факті простої присутності інших, тобто вивчалася власне не взаємодія (інтеракція) її членів, а факт їх одночасної присутності (коакція).
Результати дослідження таких «коактних» груп показали, що у присутності інших людей зростає швидкість, але погіршується якість дій індивіда (навіть якщо умовами експерименту знімався момент суперництва). Ці результати були інтерпретовані як виникнення ефекту зростаючої сенсорної стимуляції, коли на продуктивність діяльності індивіда робили вплив сам вигляд і «звучання» інших людей, що працюють поряд над тим же самим завданням.
Цей ефект отримав назву ефекту соціальної фасилітації, суть якого зводиться до того, що присутність інших полегшує дії однієї, сприяє їм.
У ряді експериментів було показано наявність і протилежного ефекту — певної протидії або гальмування дій індивіда під впливом присутності інших, що отримало назву ефекту соціальної інгібіції. Проте набагато більше розповсюдження придбало вивчення саме соціальної фасилітації, і головним підсумком першого етапу досліджень малих груп було відкриття саме цього явища.
Протирічність результатів змусила більш ретельно шукати причин цього явища. Так, було встановлено, що коли діють добре навчені люди, то факт співприсутності дає позитивний результат; люди, які менше нуждалися в оцінці збоку інших, навпаки, краще діють наодинці. Все це стимулювало подальший пошук причин протиричних даних (Кричевский, Дубовская, 2001).
Другий етап розвитку досліджень знаменував собою перехід від вивчення коактних груп до вивчення взаємодії індивідів в малій групі, тобто до врахування такого фактору, як взаємодія і тип групової діяльності.
Так, у ряді досліджень було показано, що за умови спільної діяльності в групі ті ж самі проблеми вирішуються коректніше, ніж при їх індивідуальному рішенні: особливо на ранніх стадіях рішення задач група здійснює менше помилок, демонструє вищу швидкість їх рішення і т.д.
Так, середня швидкість рішення задач групою була зіставлена з середньою швидкістю рішення тих же задач, що виконуються індивідуально, і результат вийшов на користь групи. При детальнішому аналізі, правда, було виявлено, що результати залежать також і від характеру діяльності, але ця ідея не отримала розвитку і твердо був встановлений лише факт, що важливим параметром групової діяльності є саме взаємодія, а не просто «співприсутінсть» членів групи.
На третьому етапі дослідження малих груп стали значно більш розгалуженими. Почали виявляти не тільки вплив групи на індивіда, але і характеристики групи: її структуру, типи взаємодії індивідів в групі; склалися підходи до опису загальної діяльності групи.
Удосконалювалися і методи вимірювання різних групових характеристик. Разом з тим позначився такий методологічний принцип, як відмова від виявлення зв'язку групи з ширшими соціальними спільнотами, в які вона входить, відсутність вичленення її як осередку соціальної структури, а значить, і відхід від рішення питання про змістовну сторону тих соціальних відносин, які дані в малій групі. Саме по цих параметрах підхід до дослідження малих груп в європейській традиції соціального психологічного знання принципово відрізняється від підходу, властивого ранній американській соціальній психології.
Що ж інтересу соціальної психології до малих груп, то він настільки великий, що в якомусь сенсі всю традиційну соціальну психологію можна розглядати як соціальну психологію малих груп. Існує ряд причин, як об'єктивних, так і суб'єктивних, чому мала група стала своєрідним фокусом інтересу соціальної психології. М.Г. Ярошевській справедливо характеризує причини цього явища як моменти загальної пізнавальної ситуації в психології XX в. (Ярошевській, 1974. с. 413).
По-перше, це загальне ускладнення суспільного життя, викликане диференціацією видів людської діяльності, що посилюється, ускладненням суспільного організму. Сам факт включеності людей в численні утворення по видах їх діяльності, по характеру їх суспільних зв'язків стає настільки очевидним, що вимагає пильної уваги дослідників. Можна сказати, що роль малих груп об'єктивно збільшується в житті людини, зокрема, тому, що умножається необхідність ухвалення групових рішень на виробництві, в суспільному житті і т.д.
По-друге, більш спеціальною причиною є той факт, що проблема малої групи опинилася на перехресті, яке утворене перетином психології і соціології. Тому утворення соціальної психології на стику цих двох наук «покрило» собою перш за все саме дану сферу реальності.
До сказаного можна додати ще і третю причину — методологічного порядку. Сама специфіка соціально-психологічного знання як би виправдовує перебільшений інтерес до малої групи. Потреба в отриманні все більш точних фактів, успіхи експериментального методу в інших галузях психології примушують соціальну психологію шукати такий адекватний об'єкт, де були б прикладені експериментальні методи, зокрема метод лабораторного експерименту.
Мала група виявилася тією самою одиницею аналізу, де понад усе можливий і доречний експеримент, що як би «допомогло» соціальній психології затвердити своє право на існування як експериментальна дисципліна.
Всі названі причини загострення інтересу до малих груп мають певний сенс. Проте за деяких умов законний інтерес до малих груп переростає в абсолютизацію їх значення. Саме це і відбулося в 20-і — 30-і роки в соціальній психології США, де пізніше стали лунати голоси про переоцінку значення малих груп в збиток дослідженню соціально-психологічної сторони масових соціальних процесів. Таким чином, ситуація в цій області дослідження дуже суперечлива.
З одного боку, поставлено багато дійсно важливих питань, проведені сотні часто дуже цікавих і витончених в технічному відношенні експериментів, вивчені в деталях численні процеси і ефекти малих груп.
З іншого боку, — не говорячи вже про відсутність інтеграції цих даних, про відсутність адекватних теоретичних схем, — багато елементарних питань виявляються невирішеними. Це часто корінні проблеми, визначення початкових принципів, так що відсутність ясності по ним представляється навіть парадоксальною в умовах нескінченної безлічі проведених досліджень.
Зокрема, до цих пір є дискусійним питання про саме визначення малої групи, про її найбільш істотну ознаку (а отже, про принципи виділення малих груп). Також не вирішено питання про кількісні параметри малої групи, нижню і верхню межі. Одна з причин цього полягає, поза сумнівом, у відсутності єдиного теоретичного підходу; проблема малої групи в рівній мірі цікавить представників разных теоретичних орієнтацій, а строкатість і суперечність інтерпретацій стимулює, мабуть, збереження білих плям в найкардинальніших частинах розробки проблеми. Таким чином, ситуація, з якою зіткнулася соціальна психологія, вимагає серйозного перегляду положення в області, здавалося б, детально розробленою.