Тема 8. Психологія малих груп
1. Поняття малої групи, її характеристика
2. Класифікація малих груп
3. Верхні та нижні межі малих груп
4. Основні напрями дослідження малих груп в соціальної психології
5. Історія дослідження малої соціальної групи
Проблема груп, в які об'єднуються люди в процесі своєї життєдіяльності, — найважливіше питання не тільки соціальної психології, але і соціології. Реальність суспільних відносин завжди дана як реальність відносин між соціальними групами, тому для соціологічного аналізу украй важливим і принциповим питанням є питання про те, за яким критерію слід вичленяти групи з того різноманіття різного роду об'єднань, які виникають в людському суспільстві.
1. Поняття малої групи, її характеристика
Під малою групою розуміється нечисленна по складу група, члени якої об'єднані загальною соціальною діяльністю і знаходяться в безпосередньому особистому спілкуванні, що є основою для виникнення емоційних відносин, групових норм і групових процесів.
Мала група — невелика за чисельністю спільність, в якій індивіди безпосередньо контактують між собою, об'єднані спільною метою та завданнями, що є передумовою їх взаємодії, взаємовпливу, спільних норм, процесів та інтересів, міжособистісних відносин і тривалості їх існування.
Мала група розвивається на основі спільної мети, яка породжує спільну діяльність, спільні цінності і способи взаємодії, а також за безпосереднього контакту осіб у групі, що створює можливості для міжособистісного спілкування.
Наявність в малій групі загальної соціальної діяльності дозволяє інтерпретувати групу як суб'єкта цієї діяльності і тим самим пропонує теоретичну схему для всього подальшого дослідження.
Мала група — це група, в якій суспільні відносини виступають у формі безпосередніх особистих контактів».
Визначення фіксує і специфічну ознаку малої групи, що відрізняє її від великих груп: суспільні відносини виступають тут у формі безпосередніх особистих контактів. Поширений в психології термін «контактна група» набуває тут конкретного змісту: мала група — це не просто будь-які контакти між людьми (бо які-небудь контакти є завжди і в довільних випадкових зборах людей), але контакти, в яких реалізуються певні суспільні зв'язки і які опосередковані спільною діяльністю.
До елементарних параметрів будь-якої групи відносяться:
композиція групи (або її склад),
структура групи,
групові процеси,
групові норми і цінності,
система санкцій.
Не може бути даний єдиний рецепт опису складу групи у зв'язку з різноманіттям реальних груп; у кожному конкретному випадку починати треба з того, яка реальна група вибирається в якості об'єкту дослідження: шкільний клас, спортивна команда або виробнича бригада.
Існує декілька достатньо формальних ознак структури групи, які, правда, виявлені в основному при вивченні малих груп: структура міжособистісних відносин між членами малої групи, структура «влади», структура комунікацій та ін.
Цілісне уявлення про розвиток групи і про характеристику групових процесів особливо детально розроблено саме у вітчизняній соціальній психології, що не виключає і більш докладного аналізу, коли окремо досліджується розвиток групових норм, цінностей, системи міжособових відносин і т.д.
Таким чином, композиція (склад), структура групи і динаміка групового життя (групові процеси) — обов'язкові параметри опису групи в соціальній психології.
Інша частина понятійної схеми, яка використовується в дослідженнях груп, стосується положення індивіда в групі як її члена.
Першим з понять, що вживаються тут, є поняття «статус» або «позиція», що позначає місце індивіда в системі групового життя.
Терміни «статус» і «позиція» часто вживаються як синоніми, хоча у ряду авторів поняття «позиція» має декілька інше значення (Божовіч, 1967). Найширше застосування поняття «статус» знаходить при описі структури міжособових відносин, для чого понад усе пристосована соціометрична методика. Але отримуване таким чином позначення статусу індивіда в групі ніяк не можна вважати задовільним.
Друга характеристика індивіда в групі — це «роль».
Зазвичай роль визначають як динамічний аспект статусу, що розкривається через перелік тих реальних функцій, які задані особі групою, змістом групової діяльності.
Якщо узяти таку групу, як сім'я, то на її прикладі можна показати взаємовідношення між статусом, або позицією, і роллю. У сім'ї різні статусні характеристики існують для кожного з її членів: є позиція (статус) матері, батька, старшої дочки, молодшого сина і т.д.
Якщо тепер описати набір функцій, які «наказані» групою кожної позиції, то отримаємо характеристику ролі матері, батька, старшої дочки, молодшого сина і т.д.
Не можна представляти роль як щось незмінне: динамізм її в тому, що при збереженні статусу набір функцій, йому відповідних, може сильно варіювати в різних однотипних групах, а головне в ході розвитку як самої групи, так і ширшої соціальної структури, в яку вона включена. Приклад з сім'єю яскраво ілюструє цю закономірність: зміна ролі подружжя в ході історичного розвитку сім'ї — актуальна тема сучасних соціально-психологічних досліджень.
Важливим компонентом характеристики положення індивіда в групі є система «групових очікувань» . Цей термін позначає той простий факт, що всякий член групи не просто виконує в ній свої функції, але і обов'язково сприймається, оцінюється іншими. Зокрема, це відноситься до того, що від кожної позиції, а також від кожної ролі очікується виконання деяких функцій, і не тільки простій перелік їх, але і якість виконання цих функцій.
У ряді випадків може виникати розузгодження між очікуваннями, які має група щодо якого-небудь її члена, і його реальною поведінкою, реальним способом виконання їм своїй ролі. Для того, щоб ця система очікувань була якось визначена, в групі існують ще два надзвичайно важливих утворення: групові норми і групові санкції.
Всі групові норми є соціальними нормами, тобто є «встановленнями, моделями, еталонами належного, з погляду суспільства в цілому і соціальних груп і їх членів, поведінки» (Бобнева, 1978. С.З).
У вужчому сенсі групові норми — це певні правила, які вироблені групою, прийняті нею і яким повинна підкорятися поведінка її членів, щоб їх спільна діяльність була можлива. Норми виконують, таким чином, регулятивну функцію по відношенню до цієї діяльності. Норми групи пов'язані з цінностями, оскільки будь-які правила можуть бути сформульовані тільки на підставі ухвалення або відкидання якихось соціально значущих явищ. Цінності кожної групи складаються на підставі вироблення певного відношення до соціальних явищ, продиктованого місцем даної групи в системі суспільних відносин, її досвідом в організації певної діяльності.
Норми як правила, регулююча поведінка і діяльність членів групи, природно, спираються саме на групові цінності, хоча правила буденної поведінки можуть і не нести на собі якоїсь особливої специфіки групи. Норми групи включають, таким чином, і загальнозначущі норми, і специфічні, вироблені саме даною групою.
Всі вони, в сукупності, виступають важливим чинником регуляції соціальної поведінки, забезпечуючи впорядковування положення різних груп в соціальній структурі суспільства (Бобнева, 1976. З. 145).
При цьому необхідний аналіз санкцій — механізмів, за допомогою яких група «повертає» свого члена на шлях дотримання норм. Санкції можуть бути двох типів: заохочувальні і заборонні, позитивні і негативні. Система санкцій призначена не для того, щоб компенсувати недотримання норм, але для того, щоб забезпечити дотримання норм. Дослідження санкцій має сенс лише за умови аналізу конкретних груп, оскільки зміст санкцій співвіднесений із змістом норм, а останні обумовлені властивостями групи.