10.3. Сальдо платіжного балансу та визначальні чинники його формування
Сальдо платіжного балансу – це балансовий підсумок визначеного набору зовнішньоекономічних операцій, здійснюваних за певний період часу.
Сальдо платіжного балансу є одним із найважливіших показників економічного розвитку країни, оскільки впливає на стійкість національної валюти, позначається на величині ВВП і національного доходу країни, а відтак слугує найважливішим орієнтиром для вибору засобів зовнішньоекономічної і валютної політики. Хоча з точки зору бухгалтерського обліку платіжний баланс завжди перебуває у стані рівноваги, проте за окремими його розділами сальдо буде або активним, або пасивним.
Активне сальдо платіжного балансу означає, що валютні надходження в країну від нерезидентів перевищують виплати резидентами валюти за кордон. Активне сальдо за поточним рахунком платіжного балансу показує, що країна більше продає товарів і послуг за кордон, ніж закуповує їх. Активне сальдо означає, що виробниче і невиробниче споживання країни, яке задовольняється в тому числі й за рахунок імпорту, є меншим за вироблений національний продукт. Активне сальдо рахунку операцій з капіталом і фінансових операцій показує зменшення обсягу іноземних активів резидентів або збільшення іноземних зобов’язань країни. Активне сальдо за рахунком операцій з капіталом свідчить і про придбання активів країни і іноземцями.
Пасивне сальдо платіжного балансу (дефіцит) означає, що валютні платежі резидентів перевищують валютні надходження від нерезидентів.
Пасивне сальдо за рахунком поточних операцій показує, що країна більше купує товарів і послуг на міжнародному ринку, ніж продає їх. Дефіцит поточного рахунку свідчить про те, що країна споживає більше, ніж виробляє, а тому вона менше експортує власної продукції і більше імпортує товарів з-за кордону (це може бути наслідком, приміром, зміни цін на товари країни на зовнішніх ринках). Однак дефіцит за рахунком поточних операцій не завжди є наслідком погіршення економічної ситуації в країні і зниження попиту на її продукцію на зовнішніх ринках. Так, приплив іноземних капіталів при поліпшенні інвестиційного клімату може зумовити збільшення обсягу закупівель машин і обладнання за кордоном, а відтак збільшити дефіцит зовнішньої торгівлі.
Нестача валюти при дефіциті поточного рахунку покривається з двох джерел: за рахунок збільшення іноземних інвестицій або додаткового залучення іноземних кредитів.
Дефіцит рахунку операцій із капіталом і фінансових операцій відображає збільшення іноземних активів (відплив капіталів) чи зменшення іноземних зобов’язань (погашення кредитів). Дефіцит цього рахунку означає також зростання обсягів придбання матеріальних і фінансових активів за кордоном.
У зв’язку з тим, що загальний підсумок платіжного балансу у зв’язку з особливостями його побудови завжди дорівнює нулю, то для визначення сальдо всі статті платіжного балансу поділяються на дві групи: основні й балансуючі. При цьому сальдо основних статей покривається сальдо балансуючих статей із протилежним знаком.
Основними статтями є зовнішньоекономічні операції, розрахунки за якими є остаточними, тобто вони не передбачають зворотних платіжних операцій (як у випадку з рухом капіталів і кредитів). Основні статті мають самостійний і стійкий вплив на загальне сальдо платіжного балансу, оскільки пов’язані з рівнем економічного розвитку країни. Основними є, як правило ті статті, що відображають зовнішньоекономічні угоди за рахунком поточних операцій платіжного балансу. Відповідно до результатів зовнішньоекономічної діяльності цей рахунок, як і весь платіжний баланс, може мати активне сальдо або дефіцит.
Балансуючими статями є зовнішньоекономічні операції, спрямовані на вирівнювання сальдо за основними статтями шляхом переміщення капіталів, надання кредитів або ж зміни офіційних валютних резервів. Таким чином, до балансуючих відносять переду міс статті рахунку операцій з капіталом і фінансових операцій. Вони визначають приплив або відплив валютних коштів у результаті купівлі-продажу матеріальних активів (основних фондів), фінансових активів (акцій, облігацій), а також надання або отримання кредитів. Залежно від співвідношення валютних надходжень і платежів, як і в попередньому випадку, за рахунком операцій з капіталом і фінансових операцій може утворитися або активне сальдо, або дефіцит.
У тому випадку, якщо сальдо рахунку поточних операцій не вирівнюється протилежним за знаком сальдо операцій з капіталом і фінансових операцій, змінюються обсяги офіційних валютних резервів країни.
Наприклад, якщо дефіцит поточного рахунку не покривається чистим припливом капіталів, то центральний банк повинен зменшити суму офіційних валютних резервів на величину різниці з тим, щоб оплатити імпорт товарів і послуг. У платіжному балансі ця операція відображається зі знаком «+», тобто проводиться за кредитом. Це пов’язано з тим, що зменшення валютних запасів центрального банку означає збільшення пропозиції іноземної валюти, тобто її приплив на внутрішній валютний ринок.
Платіжний баланс прямо і зворотно пов'язаний з процесом відтворення. З одного боку, він формується під безпосереднім впливом процесу відтворення, з іншого, - впливає на останній через курсові співвідношення валют, золотовалютні резерви, зовнішню заборгованість.
Зокрема, до факторів, які можуть призвести до розбалансованості платіжного балансу в той чи інший бік, тобто до збільшення дефіциту або активного сальдо належать:
нерівномірність політичного та економічного розвитку країн, міжнародна конкуренція;
циклічні коливання економіки;
зростання закордонних державних витрат;
мілітаризація економіки і військові витрати;
посилення міжнародної фінансової взаємозалежності;
зміни у міжнародній торгівлі;
валютно-фінансові фактори;
інфляція (дефляція);
торговельно-політична дискримінація певних країн;
надзвичайні обставини (неврожай, стихійні лиха, катастрофи).
Усі фактори, що впливають на платіжний баланс країни, умовно можна поділити на дві групи: внутрішні й зовнішні (див. рис. 10.2.).
До внутрішніх факторів належать:
рівень інфляції в країні, що позначається на конкурентоспроможності національних виробників та впливає на динаміку експортно-імпортних операцій;
державні витрати і величина бюджетного дефіциту, що визначають масштаби державних запозичень, в тому числі і на зовнішніх ринках;
структура національної економіки, що визначає частку експортно-орієнтованих підприємств;
форс-мажорні обставини, що впливають на зовнішньоекономічні умови.
Зовнішні фактори:
міжнародний рух капіталів, що позначається на спрямованості фінансових потоків між країнами;
рівень міжнародної конкуренції, який визначає частку окремих країн у світовій економіці;
структура світової торгівлі, що впливає на попит на продукцію виробників різних країн;
зміни у світовій валютній системі, що визначають вплив міжнародних валютно-кредитних відносин і організацій, які їх забезпечують на стан платіжних балансів різних країн.
Рис. 10.2. Фактори впливу на динаміку платіжного балансу
Усі зовнішні та внутрішні фактори, що впливають на стан платіжного балансу країни, перебувають у тісній взаємодії і взаємозв’язку, а відтак потребують ретельного прогнозування і врахування при розробці основних напрямів валютної політики країни.
Серед факторів, що впливають на стан платіжного балансу держави, особлива роль належить економічним, таким як: темп інфляції; реальне зростання ВВП; процентні ставки; валютний курс.
Так, якщо спостерігається реальне зростання ВВП, збільшується обсяг імпорту товарів та послуг. Це пов’язано з тим, що за умови зростання ВВП відбувається підвищся рівня прибутків у країні, частина яких може бути використана на імпорт. Низькі темпи зростання ВВП, навпаки, ведуть до зниження рівня імпорту товарів та послуг.
Рівні процентних ставок за депозитами впливають на потоки капіталу грошового й інвестиційного ринків. Підвищення процентних ставок в країні за депозитам веде до збільшення припливу капіталу в облігації з високою прибутковістю та в інші інструменти інвестиційного і грошового ринків. І навпаки, у разі зниження процентних ставок, очікується відплив капіталу, бо приваблюють інвесторів країни з високими процентними ставками за депозитами.
Вплив валютного курсу «спот» на платіжний баланс держави полягає в тому, що від нього залежить відносна вартість імпортних товарів порівняно з вартістю національних товарів. А також відносна вартість експортованих національних товарів порівняно з товарами інших країн у країнах-імпортерах. Високий курс іноземної валюти перешкоджає проведенню імпортних операцій та сприяє здійсненню експортних операцій. І навпаки, низький курс іноземної валюти створює сприятливі умови для імпорту та перешкоджає експорту.