
- •Тема 10 баланси міжнародних розрахунків
- •10.1. Економічний зміст балансів міжнародних розрахунків. Поняття та макроекономічна роль платіжного балансу держави
- •10.2. Структура та принципи формування платіжного балансу держави
- •10.3. Сальдо платіжного балансу та визначальні чинники його формування
- •10.4. Методи регулювання платіжного балансу
Тема 10 баланси міжнародних розрахунків
10.1. Економічний зміст балансів міжнародних розрахунків. Поняття та макроекономічна роль платіжного балансу держави
10.2. Структура та принципи формування платіжного балансу держави
10.3. Сальдо платіжного балансу та визначальні чинники його формування
10.4. Методи регулювання платіжного балансу
10.1. Економічний зміст балансів міжнародних розрахунків. Поняття та макроекономічна роль платіжного балансу держави
Економічні, політичні, військові, культурні та інші відносини між країнами породжують різноманітні грошові платежі та надходження. Зовнішньоекономічна діяльність кожної країни приводить до виникнення двох зустрічних потоків іноземної валюти: вхідного (наприклад виручка від експорту продукції) та вихідного (наприклад оплата імпорту). Інтегральним показником цих потоків можуть слугувати баланси міжнародних розрахунків, як співвідношення грошових вимог і зобов'язань, надходжень і платежів однієї країни щодо інших.
Існує кілька видів балансів міжнародних розрахунків: розрахунковий баланс; баланс міжнародної заборгованості; платіжний баланс.
Розрахунковий баланс використовується для виявлення країн – нетто-кредиторів і нетто-боржників. Він характеризує співвідношення всіх заборгованостей певної країни з боку іноземних партнерів на певну дату і зобов'язань щодо них цієї країни незалежно від строків надходження платежів. З одного боку, розрахунковий баланс дає можливість визначити масштаби зовнішньоекономічної діяльності, особливо у сфері міжнародного кредиту. Однак, з іншого боку, він недостатньо повно віддзеркалює стан справ, оскільки і серед іноземних боргів, і серед зобов’язань країни можуть бути як прострочені позиції, так і платежі, строк погашення яких ще не настав.
Баланс міжнародної заборгованості (його ще називають балансом міжнародних інвестицій) не враховує поточної заборгованості (наприклад заборгованості України за одержану в цьому році російську нафту), а показує лише співвідношення між закордонними активами і золотовалютними резервами країни з одного боку і зобов'язаннями перед іноземними вкладниками – з другого.
Платіжний баланс є найбільш поширеним балансом міжнародних розрахунків, який показує співвідношення платежів за кордон і надходжень з-за кордону за певний період часу (рік, квартал, місяць).
При побудові платіжного балансу враховується той факт, що всі зовнішньоекономічні операції можна поділити на кредитні (які пов’язані з надходженням іноземної валюти) і дебетні (пов'язані з її витратами). Тому в балансі перші йдуть зі знаком "+", а другі – зі знаком "-". Експорт товарів і запозичення, одержані країною, – це кредитні операції. Імпорт і кредитування інших країн – дебетні.
Платіжний баланс – це, по суті, документ, що відображає систематизований запис усіх економічних угод, здійснюваних резидентами певної країни з її нерезидентами.
Необхідність складання платіжного балансу пов’язана з такими основними потребами:
по-перше, визначення рівня участі країни у міжнародному поділі праці і її частки у світовій економіці та ступеня інтеграції у світове господарство;
по-друге, розробка адекватних заходів валютної політики через регулювання обмінного курсу і величини офіційних резервів із метою впливу на динаміку зовнішньоекономічної активності;
по-третє, оптимізація взаємодії суб’єктів ринку із зарубіжними партнерами по зовнішньоторговельних операціях і забезпечення своєчасних розрахунків за зовнішніми зобов’язаннями країни;
по-четверте, забезпечення стабільності міжнародної фінансової системи, що відображає розробку адекватних регулятивних заходів, спрямованих на підтримання зовнішньоекономічної рівноваги різних країн під час переміщення між ними валютних коштів;
по-п’яте, реалізація ефективної зовнішньоекономічної політики з метою відстоювання інтересів національного виробництва на зовнішніх ринках.
Перші спроби економічної оцінки стану зовнішньої торгівлі країни були зроблені ще у XVI ст. у ранніх працях представників меркантилізму, що вважали джерелом багатства зовнішню торгівлю, яка забезпечує приплив у країну золота і срібла. При цьому кількість золота і срібла повністю залежить від співвідношення вартості ввезених і вивезених товарів і послуг, тобто від стану торгового балансу. Уперше цей термін у своїй праці використав англійський економіст Е. Місселден, який у трактаті "Коло торгівлі" (1623) здійснив по суті першу спробу розрахувати такий баланс для Англії за 1621 р. Його ідеї пізніше розвинув видатний представник англійського меркантилізму XVII ст. Томас Ман, який у книзі "Багатство Англії у зовнішній торгівлі, або Баланс нашої зовнішньої торгівлі як принцип нашого багатства" (1664) запровадив поняття "загальний торговий баланс країни", відокремивши його від торгових балансів, що складалися з окремими країнами. Він справедливо вважав, що дефіцити у торгівлі з одними країнами можуть компенсуватися активним сальдо при обміні з іншими. Власне поняття платіжного балансу вперше використав англійський економіст, представник пізньої течії меркантилізму Джеймс Стюарт у своїй праці "Дослідження принципів політичної економії" (1767). Із того часу платіжний баланс стає важливим інструментом аналізу зовнішньоекономічної діяльності, а всі видатні економісти, починаючи з Адама Сміта, у своїх працях значну увагу приділяли питанням рівноваги платіжного балансу. Вже на початку XX ст. методи складання платіжного балансу наблизилися до сучасних вимог і найбільшого розвитку набули в Англії і США. Однак до цього часу розрахунки платіжного балансу проводились окремими дослідниками і не були офіційними. Перша офіційна публікація платіжного балансу була здійснена міністерством торгівлі США у 1923 р.
Відображаючи всі операції, здійснені між суб’єктами різних країн, сучасний платіжний баланс є важливим джерелом даних для розробки основних засад валютної, грошово-кредитної, зовнішньоекономічної політики держави, оцінки перспектив щодо участі країни у міжнародному поділі праці і її позицій на світових ринках. Тому, складання платіжного балансу є обов’язковою вимогою Міжнародного валютного фонду до всіх країн-членів.
За економічним змістом розрізняють платіжний баланс на певну дату і за певний період.
Платіжний баланс на певну дату існує у вигляді співвідношення платежів і надходжень, які з дня на день постійно змінюються.
Платіжний баланс за певний період (місяць, квартал, рік) складається на основі статистичних показників про здійснені за цей період зовнішньоекономічні операції й дає змогу аналізувати зміни в міжнародних економічних зв'язках країни, масштабах і характері її участі у світовому господарстві.
З бухгалтерської точки зору платіжний баланс завжди перебуває в рівновазі. Але за підсумками його основних розділів може мати місце або активне сальдо, якщо надходження перевищують платежі, або пасивне, коли платежі перевищують надходження.