Тема 9 заборгованість в системі міжнародних фінансів

9.1. Теоретична концептуалізація зовнішньої заборгованості: сутність та соціально-економічні фактори формування

9.2. Зовнішній борг в системі боргової економіки. Вплив фінансової глобалізації на зовнішню заборгованість держав

9.3. Критерії оцінки зовнішньоборгової залежності держави. Суверенний кредитний рейтинг як показник платоспроможності країни

9.4. Боргові стратегії: поняття та складові

9.1. Теоретична концептуалізація зовнішньої заборгованості: сутність та соціально-економічні фактори формування

Довший час у фінансовій науці превалювала думка, що в умовах сталого розвитку економіки, при відсутності надзвичайних ситуацій, за допомогою справляння податків держава отримує достатньо коштів для виконання покладених на неї функцій. Проте упродовж останніх десятиліть у світовій практиці спостерігається загострення економічних проблем, вирішення яких потребує значної кількості фінансових ресурсів. І не останню роль відіграють тут державні запозичення.

Із наукової точки зору важливо усвідомити існуючу різницю між термінами “борг” і “заборгованість”.

Передусім, борг – грошова сума, що взята в позику на визначений термін, на певних умовах і підлягає поверненню. Це поняття визначає запаси грошових коштів на певну дату і вимірюється екстенсивними економічними параметрами, характеризуючи непорушний стан боржника з кількісного боку. Тоді як заборгованість – це сума приростів чистої суми запозичень за минулі періоди плюс початковий стан боргових зобов’язань. На відміну від боргу, заборгованість визначає не запаси грошових коштів, а потоки, що мають схильність до постійної зміни у часі.

Разом з тим, слід зауважити, що більшість економістів все ж дотримуються думки, що наведені вище категорії є еквівалентними.

Активна політика держави, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку капіталів закономірно призводить до утворення державного боргу, який поділяється на внутрішній і зовнішній.

У світовій практиці використовуються зазвичай дві ознаки класифікації державного боргу на внутрішній і зовнішній: за типом кредитора та за типом боргового зобов’язання (див. рис. 9.1.).

У розмаїтті підходів до розрахунку боргу важливо визначитися відносно того, що брати за основу як критерій розподілу боргу на зовнішній та внутрішній: валюту, у якій здійснюються запозичення; резидентність кредитора; чи обидва критерії одразу (резидентність і валюта). З цього приводу серед теоретиків та практиків не існує єдиної точки зору. Враховуючи глибину наукового обґрунтування кожного із критеріїв, усі три концеп­ції заслуговують уваги, а кожна держава вправі вико­риста­ти і законодавчо закріпити будь-який із них.

З формальної точки зору зовнішніми позиками можна вважати практично усі позики в іноземній валюті. І це буде справедливо майже для усіх країн в сучасних умовах фінансової глобалізації, яка веде до закріплення і розширення можливостей існуючих центрів домінування (США, Західної Європи, Японії) при одночасному послабленні валютних перспектив у країн периферії. Для цьо­го, зокрема, використо­вується механізм надання зовнішніх позик у твердих ва­лю­тах (американському до­ларі, євро об’єднаної Європи, і японській ієні).

Окрім того, чітко проглядається тенденція і до закріплення резидентності у якості ознаки класифікації боргу на внутрішній і зовнішній. Саме джерело за­по­­зи­чен­ня – зовнішній кредитор – по суті, визначає величину зовнішнього боргу. Останній формується сумарними зобов’язаннями, що знаходяться у руках іно­зем­ців-креди­то­рів, незалежно від того, у якій валюті вони виражені і де вони придбані. Цей момент заслуговує уваги і передбачає можливість формальної трансформації внут­ріш­ньої пози­ки у зовнішню, і навпаки. У даному контексті важ­ливо наголосити на мате­рі­аль­ній стороні доцільності чіткої класифікації бор­гу на внутрішній і зовнішній за озна­кою резидентності.