3. Інженерне обладнання бойової позиції відділення

Від бойової позиції відділення відривається хід сполучення до окопів для БМП (БТР) та КСП взводу і далі  в глибину оборони до наступної траншеї. На позиції відділення обладнуються укриття для особового складу.

Траншея, окопи і хід сполучення повинні з’єднувати основні і запасні вогневі позиції і забезпечувати ведення флангового та перехресного вогню, прихований маневр і розосередження вогневих засобів, а хід сполучення, крім того, – ведення бою з противником, який вклинився в оборону, створення кругової оборони, евакуацію поранених, подачу боєприпасів і продовольства (доставку їжі). Прямолінійне прокладання траншеї і ходу сполучення не допускається.

4. Система вогню механізованого відділення

Для відбиття атак противника створюється система вогню.

Система вогню відділення являє собою вміле розміщення вогневих засобів на місцевості із урахуванням їх можливостей відповідно бойовому наказу командира взводу і рішенню командира відділення для ураження противника:

• при його підході до переднього краю оборони;

• при його розгортанні і переході в атаку;

• при відбитті атаки танків і мотопіхоти противника:

• перед переднім краєм оборони;

• на флангах;

• під час уклинення його в опорний пункт.

Основу системи вогню складає вогонь танків, БМП, протитанкових гранатометів і кулеметів.

Система вогню відділення повинна забезпечувати:

• ураження противника, передусім його танків та інших броньованих машин:

• на підступах до оборони;

• перед переднім краєм;

• між бойовими позиціями відділень (сусіднім опорним пунктом);

• у глибині оборони;

• можливість ведення дійсного фронтального, флангового і перехресного вогню;

• кругову оборону бойової позиції.

Ефективність вогню в обороні досягається його влучністю, масованістю і раптовістю застосування, а також умілим управлінням ним. Усі вогневі засоби в обороні повинні бути готові до ведення вогню і здійснення маневру вночі і в інших умовах обмеженої видимості.

Безпосередньо перед переднім краєм підготовлюється зона суцільного багатошарового вогню. Сутність його полягає в тому, що вся місцевість у смузі до 400 м перед переднім краєм повинна бути під дійсним вогнем відділення, а наявні мертві простори уражатися вогнем артилерії, мінометів і гранатометів із закритих вогневих позицій. Інженерні загородження та підступи до них повинні добре проглядатися і прострілюватися вогнем усіх видів.

Під час організації системи вогню механізованому взводу і відділенню указуються смуга вогню, додатковий сектор обстрілу, а взводу, крім того, – одна-дві ділянки зосередженого вогню.

БМП (БТР), танкам, протитанковим ракетним комплексам, вогнеметам і кулеметам призначаються основні та одна-дві запасні (для чергових вогневих засобів і тимчасові) вогневі позиції, вказуються основний і додатковий сектори обстрілу (вогнеметання) з кожної позиції на дальність їх дійсного вогню.

Ручним протитанковим гранатометам призначаються основні та одна-дві запасні вогневі позиції, їх вогонь готується у смузі вогню своїх відділень.

Смуги вогню визначаються межами справа і зліва. Кожна смуга вказується двома точками (орієнтирами). Смуги вогню (сектори обстрілу) сусідніх підрозділів (вогневих засобів) на стиках повинні взаємно перекриватися.

Готовність системи вогню визначається зайняттям БМП (БТР), танками, гарматами та іншими вогневими засобами вогневих позицій, підготовкою даних для стрільби, а також наявністю боєприпасів.