Інфекційна безпека. Інфекційний контроль Зміст теми:

Інфекційний контроль - це система організаційних, профілактичних і протиепідемічних заходів, спрямованих на попередження виникнення та поширення інфекційних захворювань і стаціонарі, яка базується на результатах епідеміологічної діагностики. Метою інфекційного контролю є зниження захворюваності, легальності та економічного збитку від внутрішньолікарняних інфекцій (ВЛІ). Для досягнення цієї мети розроблені конкретні комплекси заходів для ЛПЗ різної спеціалізації.

Система інфекційного контролю включає вісім аспектів.

1. Структура управління та розподіл обов'язків з інфекційного контролю. Кожне ЛПЗ повинно мати комітет інфекційного контролю, повноваження якого поширюються на всі його підрозділи та служби. До складу комітету входять голова (заступник головного лікаря з лікувальної роботи), лікар-епідеміолог та / або помічник епідеміолога, головна медична сестра і лікарі-спеціалісти (хірург, терапевт, інфекціоніст і т.д.). Склад комітету може бути розширений за рахунок залучення інших фахівців, виходячи з профілю ЛПЗ. Комітет інфекційного контролю вирішує питання розподілу обов'язків і забезпечення заходів з інфекційного контролю, погоджує проведення заходів з адміністрацією ЛПЗ і координує їх. 2.Система обліку та реєстрація ВЛІ. Принципове положення цього напрямку - наявність в стаціонарі системи активного виявлення госпітальних інфекцій. Перелік ВЛІ, підлягають реєстрації та обліку, визначений наказом Міністерства охорони здоров'я України.

3.Мікробіологічне забезпечення інфекційного контролю. Необхідні мікробіологічні дослідження своєчасно і повно виконують на базі клініко-діагностичної лабораторії закладу або на договірних умовах з зовнішньої лабораторією. Обсяг і якість мікробіологічних аналізів повинні відповідати мікроекологічним умовам даного ЛПУ. За результатами досліджень фахівці аналізують і оцінюють чутливість виділених штамів мікроорганізмів до антибіотиків, дезінфектантів, антисептиків і фізичних факторів впливу. Створення бази даних штамів, отриманих в мікробіологічній лабораторії, забезпечує проведення повноцінного епідеміологічного аналізу. 4. Епідеміологічний аналіз ВЛІ. Епідеміологічний аналіз проводиться у відповідності з чітко сформульованими цілями і завданнями, виходячи з потреб і особливостей даного ЛПЗ. Він неможливий без інформаційного забезпечення. Для цього використовують стандартні і спеціально розроблені облікові форми, а також комп'ютерні бази даних.

Обробка отриманої інформації проводиться загальноприйнятими методами епідеміологічного аналізу: - ретроспективним - на його основі формулюються гіпотези про провідних факторах, причини й умови виникнення ВЛІ в даному ЛПЗ; - оперативним - діагностика фазового стану епідемічного процесу ВЛІ, стеження за формуванням госпітальних штамів і прогноз епідемічної ситуації. Результати епідеміологічного аналізу своєчасно і регулярно повідомляють адміністрації і комітету інфекційного контролю ЛПЗ. 5. Профілактичні та протиепідемічні заходи в системі інфекційного контролю. Реалізація даного напрямку передбачає розробку інструкцій, вказівок, алгоритмів епідемічно безпечних діагностичних і лікувальних процедур, а також проведення ефективних процедур стерилізації, дезінфекції та обробки рук персоналу. У ЛПЗ має бути розроблена і застосована адекватна технологія використання антибіотиків, антисептиків та інших засобів лікування та профілактики ВЛІ з урахуванням мікробіологічних даних про резистентності циркулюючих штамів. 6. Навчання персоналу. Пріоритетним напрямком даного аспекту є розробка диференційованих програм для навчання фахівців різного профілю з проблем інфекційного контролю з урахуванням специфічних особливостей ЛПЗ. Слід обов'язково проводити навчання персоналу в галузі інфекційного контролю при прийомі на роботу і в подальшому регулярно продовжувати його. 7. Охорона здоров'я персоналу. Основу цього напряму становлять: • виявлення та оцінка професійних факторів ризику в даному ЛПЗ; • підготовка та аналіз відповідної інформації; • розробка та впровадження програм профілактики професійної захворюваності. 8. Охорона здоров'я пацієнтів. Напрямок полягає у виконанні медичною сестрою вимог санітарно-протиепідемічного режиму: - дотримання чистоти самого пацієнта, білизни, посуду, предметів особистої гігієни, предметів догляду, приміщення; - запобігання розповсюдження інфекції. Доглядаючи за хворим, медична сестра повинна пам'ятати, що при недотриманні санітарно-протиепідемічного режиму можна заразитися від нього інфекційним захворюванням або заразити іншого хворого.

Медичні заходи забезпечення інфекційної безпеки включають в себе:

    Протиепідемічні;     Санітарно-гігієнічні;     Ліувально-профілактичні;    Дезінфекційні, дератизаційні та дезінсекційні. Для ефективного здійснення вищевказаних заходів існує великий перелік спеціальних засобів.

До них відносяться:     Засоби стерилізації та дезінфекції, призначені для знищення або зниження життєдіяльності мікроорганізмів. Використовують речовини, що містять хлор або перекис водню, різні спирти, сполуки амонію, луги, альдегіди та інші сполуки.     Діагностичні тести та прилади. В даний час розроблені діагностичні тест-системи практично до всіх відомих збудників інфекційних захворювань. Для ідентифікації патогенних агентів застосовують реакцію імуноферментного аналізу (ІФА), полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР). Чутливість цих реактивів така, що дозволяє виявити навіть мінімальну кількість збудника (10-7-10-11 г/см3).      Засоби для екстреної та планової профілактики. В якості засоби екстреної профілактики захворювань бактеріальної природи застосовують антибіотики (препаратом вибору є доксициклін). Для планової профілактики згідно з національним календарем профілактичних щеплень та щеплень за епідемічними показаннями використовуються вакцини (див. наказ № 229 від 27.06.2001).