3. Класифікація грошового обігу за економічним змістом і формою платежу

Суб'єкти грошового обігу, тобто всі юридичні і фізичні особи беруть участь у виробництві, розподілі, обміні та споживанні ВВП. Кожен з них отримує грошові доходи, витрачає їх чи зберігає. Між ними виникають певні економічні відносини. Відмінності в характері економічних відносин між суб'єктами ринку зумовлюють три різноманітні потоки руху грошей:

1. еквівалентний грошовий обіг;

2. фінансовий грошовий обіг;

3. кредитний грошовий обіг.

Еквівалентність грошового обігу зумовлюється такими процесами:

а) рівноцінність (рівнозначність) обігу, яка проявляється в тому, що назустріч переданим покупцю матеріальним цінностям, переміщуються рівновеликі номінальні вартості грошей;

б) безповоротність — отримані продавцем гроші не повертаються до попереднього власника. Вони безповоротно перейшли у власність нового суб'єкта обігу;

в) віддаленість — з кожним наступним обігом гроші все більше віддаляються від початкового їх власника. Кожен наступний суб'єкт ринку використовує їх для нових закупівель чи платежів.

Гроші у фінансовому обігу охоплюють відносини, які мають безповоротний і нееквівалентний характер. Ці відносини здебільшого характеризуються відчуженням. Зокрема, коли визначена законом частина доходів економічних суб'єктів вилучається у формі податків та інших обов'язкових платежів і відрахувань у розпорядження держави для виконання своїх функцій. В результаті виникає нееквівалентний і безповоротний рух грошей.

Гроші кредитного обігу. Вони являють собою відносини, що характеризуються перерозподілом грошей між суб'єктами господарювання на нееквівалентній основі, але на умовах поворотності, платності і строковості. У кредитному обігу грошові кошти передаються лише у тимчасове користування. Рух грошей, що забезпечує реалізацію цих відносин, має зворотний характер, коли вони повертаються власнику в обумовлений угодою термін, крім того з доходом у формі відсотка чи дивідендів.

Залежно від форми грошей, в якій відбувається грошовий обіг, останній поділяється на готівковий і безготівковий. Критерії для такого поділу досить формальні. Водночас між цими частинами існують суттєві відмінності. Зокрема, у сфері готівковою обігу гроші рухаються поза банками. Вони безпосередньо обслуговують економічні відносини суб'єктів ринку і здебільшого відносини, що пов'язані зі сферою особистого споживання.

У сфері безготівкового обігу грошові кошти переміщуються по рахунках в банках, не виходячи за межі банківської системи. Це дає можливість здійснювати контроль і відповідний вплив на відносини економічних суб'єктів не лише ними, але і третіми особами - банкам, органам державного управління тощо. На основі законодавчо закріплених прав та обов'язків щодо здійснення такого контролю, держава може впливати на весь безготівковий обіг, а через нього і на весь процес суспільного відтворення. У цьому головна перевага безготівкового обігу над готівковим.

4. Маса грошей в обігу. Грошові агрегати і грошова база

Грошовий обіг забезпечується певною масою грошей. Кількість грошей в обіг характеризує стан грошового обігу та ринкову кон'юнктуру загалом. Нормальний обсяг грошової маси сприяє інтенсивності обігу грошей, формування платоспроможного попиту, кон'юнктури ринку та економічного розвитку загалом. Занижений або завищений обсяг грошової маси негативно впливають на економічний розвиток. Занижений - призводить до зниження швидкості обігу грошей через недостачу грошей, а завищений обсяг - до інфляції, яка має ще більший руйнівний вплив на розвиток економіки.

До грошової маси, яка має забезпечити грошовий обіг, включаються всі готівкові грошові знаки та короткострокові і довгострокові депозитні грошові кошти. Ряд економістів до грошової маси включають також інші активи, яким властива певна ліквідність. Це облігації державних позик, векселі, страхові поліси тощо. Неоднозначність підходу до визначення обсягу грошової маси зумовлена різним підходом до визначення суті грошей. Вона може змінюватися залежно від мети аналізу і використання певного елемента грошового обігу. Тому в грошову масу можуть включатися або виключатися з неї певні елементи залежно від конкретної ситуації.

Сучасні погляди, базуючись на об'єктивному розумінні суті грошей та грошового обігу, під грошовою масою розуміють всю сукупність запасів грошей і у всіх формах, що перебувають у розпорядженні суб'єктів грошового обігу в даний момент. Такими суб'єктами вважаються приватні особи, державні установи та інші структури, що мають у своєму розпорядженні гроші чи вклади на різних рахунках у комерційних банках.

Кількісне вираження грошової маси (мільйони чи мільярди грошових одиниць) має досить складну структуру і динаміку руху.

З якісної сторони важливе значення має структура грошової маси, а із сторони практичного регулювання грошової маси важливе значення має динаміка руху її структурних частин.

Грошову масу можна класифікувати за такими ознаками:

а) за ступенем ліквідності, тобто готовністю до здійснення обігу (готівкові гроші, строкові вклади в банках, кошти на вклади за трастовими операціями тощо);

б) за формою грошових заходів (готівкові, депозитні);

в) за розміщенням у суб'єктів грошового обігу (приватні особи, господарські суб'єкти, громадські організацій, державні установи);

г) за територіями розміщення.

З метою визначення маси грошей в обігу найважливішим і найскладнішим, є структуризація грошової маси за ступенем ліквідності. Складність полягає у відсутності однозначного розуміння ступеня ліквідності кожного елемента загальної грошової маси. Крім того, немає чіткості у розмежуванні між грошима і високоліквідними фінансовими активами, які вже не є грошима. За цим критерієм сучасна наука і практика виокремлюють кілька елементів грошової маси. За комбінацією окремих елементів загальної грошової маси можна визначити і різні за складом та обсягом показники грошової маси. Залежно від складу, обсягу і ступеня ліквідності грошова маса виражається показником, який називається грошовий агрегат.

Кількість агрегатів, що використовуються в статистичній практиці окремих країн, неоднакова. Це зумовлено істотними відмінностями за складом і обсягом грошової маси, що розглядається як гроші у національній практиці. Так, у Німеччині грошових агрегатів 3, у США - 4, в Англії - 5. У статистичній практиці України визначаються і використовуються 4 грошових агрегати для аналізу і регулювання грошової маси. Це агрегати М0; М1; М2; М3.

Агрегат М0 відображає масу готівки, яка перебуває поза банком. Це готівка грошей, наявна у фізичних осіб і в касах юридичних осіб. Готівка грошей, що знаходиться в касах банків, сюди не відноситься.

Агрегат М1 включає гроші в агрегаті М0 та вклади в банках. Це грошові кошти, наявні у фізичних осіб, в касах юридичних осіб та вклади в банках, які можуть бути використані власниками негайно без попередження банків. Вони включають агрегат М0 та запаси грошових коштів на поточних рахунках і на інших рахунках до запитання.

Агрегат М2 - це гроші в агрегаті М1 та кошти на всіх видах строкових рахунків, кошти на рахунках капітальних вкладень та інших спеціальних рахунках.

Агрегат М3 - це гроші в агрегаті М2 та кошти на вкладах за трастовими операціями банків.

Наведені грошові агрегати відрізняються між собою не лише кількісно, але і якісно. Особливої уваги заслуговує агрегат М0. Він реально виконує функції засобу обігу, платежу і є найбільш ліквідним. Обіг готівки здійснюється поза банками і тому його регулювання і контроль за ним досить складні. Агрегат М1 найповніше пов'язаний з товарною масою, яка проходить процес реалізації і безпосередньо впливає на ринкову кон'юнктуру. Саме цей агрегат перебуває під найпильнішою увагою аналітиків і регулюючих органів. В агрегатах М2 і М3 також враховані запаси грошей у різних формах заощаджень. Це строкові депозити, ощадні сертифікати, трастові вклади тощо. Ці гроші тимчасово перебувають у стані спокою. В цей час вони виконують функцію нагромадження для їх власників.

Найбільш ліквідним і готовим обслуговувати товарообіг є гроші в агрегаті М0. З кожним наступним агрегатом ліквідність грошей знижується. Найнижчу ліквідність мають гроші в агрегаті М3. Значні частина цих грошових коштів не може вступити в обіг без попереднього повідомлення власником цих коштів установи банку про їх вилучення та відповідних фінансових втрат.

Якісним показником, що характеризує масу грошей з боку прояву ї на балансі НБУ, є грошова база. Це гроші, які не беруть участі і кредитному і грошовому обігу. Вони лише створюють базу для ї: розширення.

Грошова база включає агрегат М0, готівку в касах банків (Мк) т; резерви комерційних банків (Мрез) на їх рахунках у національному банку.

Величина грошової бази (Гб) визначається за такою формулою:

Гб=М0+Мк+Мрез.

Маса грошей, яка необхідна для забезпечення грошового обігу, безпосередньо залежить від швидкості обігу грошей.