9.4. Небанківські фінансово-кредитні організації

Важливу роль в акумуляції вільного грошового капіталу та його розміщення серед позичальників відіграють небанківські фінансово-кредитні установи. Їх діяльність має такі спільні риси з банками:

а) функціонування у тому ж секторі грошового ринку, що й банки, тобто у секторі опосередкованого фінансування;

б) формування своїх ресурсів (пасивів) здійснюється випуском боргових зобов'язань, так як і банками, лише їх зобов'язання менш ліквідні. Боргові зобов'язання небанківських фінансово-кредитних установ можуть реалізуватися на ринку, як додатковий фінансовий інструмент;

в) в процесі розміщення своїх ресурсів у доходні активи небанківські фінансово-кредитні установи купують боргові зобов'язання і подібно до банків створюють власні вимоги до інших економічних суб'єктів. Але їх зобов'язання менш ліквідні і більш ризиковані від активів банків;

г) діяльність небанківських фінансово-кредитних установ із створення зобов'язань і вимог ґрунтується на тих самих умовах, що й банків. Водночас їх зобов'язання менші за розмірами і коротшого терміну від надходжень за вимогами. Завдяки цьому створюється база для отримання прибутку. В процесі перетворення одних зобов'язань в інші вони виконують трансформаційну функцію за такими напрямками, як трансформація строків, трансформація обсягів, просторова трансформація та трансформація ризиків шляхом диверсифікації.

Посередницька діяльність небанківських фінансово-кредитних установ відрізняється від банківської такими напрямами діяльності:

а) вона не охоплює операцій, що визнаються базовими банківськими операціями;

б) вони не емітують власних боргових зобов'язань, а лише власні акції. Оскільки їх діяльність на фінансовому ринку не впливає на динаміку пропозиції грошей, то на них не поширюються вимоги обов'язкового резервування. Тому законодавством всіх країн їм дається інший статус порівняно з банком;

в) вони відрізняються вузькою спеціалізацією за формою мобілізації вільних грошових коштів за умовами договору - договірні фінансові посередники, та за умовами продажу посередником своїх цінних паперів - інвестиційні фінансові посередники.

Залежно від економічного змісту надання послуг небанківські фінансово-кредитні установи можуть виступати у договірній і інвестиційній формах.

Серед договірних фінансово-кредитних посередників найбільш розвинутими є страхові компанії, пенсійні фонди, ломбарди, лізингові і факторингові установи.

Страхові компанії спеціалізуються на наданні страхових послуг юридичним і фізичним особам їх фінансові ресурси формуються із страхових внесків за договорами страхування. За рахунок цих ресурсів здійснюються виплати грошових коштів страхувальникам в обумовлених розмірах у разі страхових випадків.

Страхові компанії здійснюють страхування життя, страхування майна та страхування від нещасних випадків. Продаючи страхові поліси, вони мобілізують певні суми грошових коштів, які розміщують у доходні активи. З доходів від цих активів вони покривають свої операційні витрати та отримують прибуток.

Стосовно страхування життя страхові компанії можуть з високою точністю визначити коефіцієнт смертності населення і на цій підставі скласти прогноз своїх виплат в часі за страховими полісами. Це дає можливість значну частину своїх резервів розміщувати в довгострокові і найбільш доходні активи (облігації, довгострокові депозити тощо). Щодо страхування майна та страхування від нещасних випадків, то тут прогнозування страхових випадків в часі здійснюється з меншою точністю. Тому страхові резерви за цими видами страхування обмежуються переважно короткостроковими, здебільшого державними і муніципальними цінними паперами. Лише частина страхових резервів може інвестуватися в довгострокові доходні активи. Склад і структура доходів страхових організацій України за 2001 р. подається в табл. 8.3, дані якої показують, що найбільші надходження страхових організацій України від добровільного майнового страхування становлять 56,1% і найменші надходження від добровільного особистого страхування життя - 0,3%. Доходи від інвестування та розміщення тимчасово вільних коштів становлять 50,7 млн грн. або 1,7 % загального обсягу доходів страхових організацій.

Серед договірних фінансових посередників важлива роль належить пенсійним фондам. Вони спеціалізуються на здійсненні пенсійних виплат громадянам після досягнення певного віку. Грошові ресурси пенсійних фондів формуються за рахунок внесків, які надходять систематично протягом тривалого часу. Оскільки строки виходу на пенсію загальновідомі, то не важко скласти прогноз в часі розмірів виплат пенсій. Це дозволяє пенсійним фондам отримувати додаткові доходи від розміщення вільних коштів у такі довгострокові доходні активи, як акції, облігації, державні цінні папери, довгострокові кредити. За рахунок додаткових коштів вони покривають свої операційні витрати та здійснюють виплати пенсій понад пенсійних внесків.

Пенсійне забезпечення в Україні включає систему загальнообов'язкового державного страхування за рахунок Пенсійного фонду та систему недержавного пенсійного забезпечення за рахунок приватних пенсійних фондів.

Пенсійний фонд України, як самостійна фінансова структура, була створена згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення". Грошові кошти цього фонду формуються за рахунок відрахувань підприємств, установ, організацій і підприємців. Крім того, до надходжень Пенсійного фонду належать обов'язкові страхові внески громадян, які працюють, у розмірі 1-5% нарахованої заробітної плати та кошти державного бюджету на виплату окремих видів пенсій та допомоги.

Тимчасово вільні кошти Пенсійного фонду України можуть розміщуватися у короткострокові та довгострокові кредити, цінні папери державних організацій, акціонерних товариств тощо.

Приватні пенсійні фонди створюються з ініціативи певних фірм, страхових компаній та інших юридичних осіб для забезпечення виплат пенсій та допомоги своїм працівникам. їх грошові кошти формуються за рахунок відрахувань із нарахованої заробітної плати працівників та відрахувань з прибутку при його розподілі та внесків громадян.

Приватні пенсійні фонди можуть функціонувати як самостійні підприємницькі структури та як структурні підрозділи організацій чи установ, які їх створили (комерційних банків, страхових організацій тощо). Тимчасово вільні грошові кошти приватних пенсійних фондів розміщуються у цінні папери і інші доходні активи здебільшого тих підрозділів, кому вони підпорядковані.

Ломбарди відносяться до спеціалізованих фінансових посередників. Основна діяльність ломбардів пов'язана з видачею населенню позички у грошовій формі під заставу нерухомого майна. Оцінка вартості заставного майна здійснюється за згодою сторін. Залежно від виду майна позика становить 50-80 %. Кошти ломбардів формуються за рахунок внесків учасників, прибутку від їх діяльності та виручки від реалізації заставного майна. Відносини між ломбардами та позичальниками оформляються угодою у формі ломбардної квитанції. їх тимчасово вільні кошти можуть розмішуватися у доходні активи.

Лізингові компанії як фінансові посередники спеціалізуються на придбанні предметів довгострокового користування (машин, обладнання, транспортних засобів тощо) і наданні їх в довгострокову оренду на термін 5 років і більше фірмі-орендарю. Остання поступово сплачує лізинговій компанії вартість взятого в оренду майна. Особливість лізингового посередництва полягає в тому, що таке кредитування здійснюється у товарній формі. Це досить зручна форма кредитування позичальників аграрного сектора економіки, малого та середнього бізнесу. Лізинг в Україні лише набуває свого розвитку.

Факторингові фірми, як фінансові посередники, спеціалізуються на купівлі у суб'єктів господарювання права на вимогу боргових зобов'язань. Такі права існують у формі дебіторської заборгованості за відвантажені товари, виконані роботи і надані послуги.

Надання факторингових послуг передбачає автоматичне відшкодування факторинговою фірмою значної частини боргових зобов'язань, а решту - після отримання коштів від боржника. В цій фінансовій операції поєднуються елементи кредитування з посередницькими функціями. Тому доход від факторингових операцій складається з двох частин:

— відсотка на виплату суб'єкту господарювання суми грошових коштів;

— комісійної винагороди, яка визначається, виходячи із загальної суми купленого у суб'єкта господарювання права на вимогу боргових зобов'язань.

Оскільки термін такого кредитування досить короткий, то рівень відсотка по ньому невисокий. Але великі суми боргових зобов'язань та утримання по ньому комісійної винагороди на всю суму забезпечують достатні доходи від факторингової діяльності.

Небанківські фінансові посередники включають інвестиційні фінансово-кредитні посередники. До них відносяться інвестиційні фонди, фінансові компанії, кредитні спілки, кредитні товариства (кооперативи) і деякі інші. Вони спеціалізуються на управлінні вільними грошовими коштами інвестиційного призначення.

Посередницька діяльність інвестиційних фондів здійснюється шляхом мобілізації грошових коштів у невеликих приватних інвесторів шляхом випуску власних цінних паперів та їх розміщення в цінні папери держави і підприємств, а також у банках на депозити. В Україні інвестиційні фонди не відіграють відчутної ролі на грошовому ринку. Для їх розвитку немає достатніх економічних передумов.

Фінансові компанії спеціалізуються на кредитуванні фізичних і юридичних осіб для придбання товарів виробничого і споживчого призначення. Оскільки ці кредити мають платіжний характер, то вони мають позитивний вплив на економічне зростання: сприяють прискоренню реалізації товарів.

До інвестиційних фінансових посередників відносяться кредитні спілки (товариства, кооперативи). Вони спеціалізуються на задоволенні потреб своїх членів (підприємств малого і середнього бізнесу, фермерських господарств, фізичних осіб, сімейних господарств тощо) у кредиті.

Грошові кошти кредитної спілки формують шляхом продажу паїв своїм членам, сплати членських внесків, отримання кредитів у банках та отримання доходів від поточної діяльності. Мобілізовані грошові кошти вони розміщують в короткострокові і середньострокові позики під відсотки, які для своїх членів нижчі від банківських. Залишки грошових коштів можуть розміщуватися у доходні активи: депозити в банках, короткострокові цінні папери з високою ліквідністю тощо.

Крім надання позичок і посередницької діяльності кредитні спілки можуть надавати консультаційні, брокерські та інші послуги. В сучасних умовах господарювання збільшується кількість послуг, що надають кредитні спілки.

В Україні кредитні спілки не отримали належного поширення. Але з розвитком малого і середнього бізнесу, приватизації землі, розвитком приватного і орендного сільськогосподарського виробництва вони набудуть належного поширення.

Небанківські фінансові посередники загалом надають такі фінансові послуги економічним суб'єктам, які економічно не вигідні або заборонені банкам. Тому їх діяльність є об'єктивно необхідною. Подальше зростання економіки України буде сприяти підвищенню життєвого рівня населення, збільшенню грошових заощаджень, що сприятиме розвитку небанківських фінансових посередників. У перспективі вони мають стати потужним конкурентом банків у боротьбі за вільні грошові кошти.