2. Принципи кредитування та умови банківського кредитування

Об'єктивний характер кредиту як економічної категорії, наявність його самостійної внутрішньої суті визначають певні закономірності його руху. Вони безпосередньо випливають з суті кредиту. Пізнання закономірностей руху кредиту служить важливою передумовою ефективної організації та управління кредитними відносинами в суспільстві.

Закономірності руху кредитних ресурсів реалізуються у принципах або правилах кредитування, які виробила світова кредитна практика.

Основними, найвизначнішими вважаються такі принципи кредитування:

1) цільове призначення кредиту (полягає у тому, що економічні суб'єкти, які мають намір вступати в кредитні відносини, повинні наперед чітко визначати мету використання коштів кредиту. Цю мету мають однаково розуміти і оцінювати обидві сторони кредитної угоди. Визнання мети призначення кредиту служить необхідною передумовою забезпечення кожною із сторін своїх інтересів та реалізації кредитних відносин);

2) строковість кредиту (передбачає, що вільні кошти кредитора передаються позичальнику на конкретно визначений час. Цей строк мають узгодити сторони в момент вступу у кредитні відносини. Строковість випливає із цільового призначення кредиту. Одночасно вона сама служить передумовою для формування таких кредитних відносин, а також для розгортання таких майбутніх передумов, як визначення плати за кредит і порядку погашення кредиту. Строки кожного окремого кредиту визначається залежно від тривалості кругообігу капіталу позичальника, у формуванні якого беруть участь кошти кредиту. Економічне обґрунтування визначення строку кредиту має важливе значення для забезпечення інтересів суб'єктів кредитних відносин, ефективності використання коштів кредиту та зведення до мінімуму кредитного ризику);

3) повернення позичальником коштів кредиту в повному обсязі (означає, що позичальник зобов'язаний повернути всю отриману суму кредиту. Цей принцип випливає із принципу строковості і з ним тісно пов'язаний. Визначення строку кредиту в момент укладання угоди не гарантує його повернення у визначений строк. Якщо навіть кредит буде погашено у встановлений термін, це ще не означає повернення всієї вартості. Інфляція може знецінити грошову одиницю та основну суму кредиту. У цьому разі повернення номінальної суми кредиту означає втрату частини вартості. Тому суб'єкти кредиту мають передбачати спеціальні заходи щодо забезпечення повернення кредиту в повному розмірі, зокрема: скорочення терміну кредиту, зміни ставки позичкового відсотка, застосування індексів інфляції (дефляції) тощо);

4) платність користування коштами кредиту (полягає в тому, що кредитор при наданні кредиту має вжити додаткових заходів щодо гарантування повернення кредиту у визначений строк. Принципи цільового спрямування та строковості кредиту часто виявляються недостатніми і кредит повертається не своєчасно і не в повному обсязі, або взагалі не повертається. Захисту кредитора від неповернення боргу платоспроможним позичальником служить принцип забезпеченості кредиту.

Забезпечення кредиту може бути майном (рухомим, нерухомим, цінними паперами, валютними цінностями, дорогоцінними металами, антикваріатом тощо), яке береться у заставу. Забезпечення може гарантуватися зобов'язанням третьої особи в погашенні боргу кредитору у формі гарантій та поручительств. Обсяг майнових зобов'язань встановлюється в такому розмірі, що перевищує розмір кредиту. Останнє зумовлюється можливостями зниження справедливої вартості об'єкта .

Платність кредиту означає, що позичальник повертає не лише основну суму боргу, а сплачує додаткові кошти у формі відсотка. Встановлення такого принципу має економічні підстави. При передачі своїх коштів позичальнику кредитор зазнає таких втрат:

а) втрачає доход, який припадає на вилучені з обігу грошові кошти, що стають джерелом кредиту;

б) втрачає ті переваги та зручності, які властиві утриманню вивільнених грошових коштів у ліквідній формі;

в) з'являється кредитний ризик, пов'язаний з наданням кредиту та можливих від цього збитків.

Щоб зберегти своє попереднє фінансове становище на ринку, кредитор має утримувати плату за надані грошові кошти в кредит. Платність кредиту одночасно стимулює позичальника виваженого рішення щодо доцільності отримання кредиту та ефективності використання коштів кредиту. У відсотковій ставці перехрещуються інтереси кредитора і позичальника.

Усі принципи кредитування тісно пов'язані між собою. Кожен з них випливає із суті кредиту. Але лише в комплексі всі ці принципи можуть сприяти практичній реалізації суті кредиту. Тому ефективність кредитування може бути забезпечена за обов'язковим дотриманням всіх його принципів.

Основні умови банківського кредитування в сучасних умовах господарювання такі:

а) операції проводяться лише в межах вільних кредитних ресурсів у національній або іноземній валютах;

б) банк виходить із необхідності поєднання своїх інтересів з інтересами вкладників і держави;

в) для забезпечення власної стійкості операції проводяться з дотриманням встановлених НБУ економічних нормативів. Про наданням кредитів у іноземній валюті повідомляється НБУ в обов'язковому порядку;

г) рішення про умови та порядок надання кредиту приймається колективно і визначається правилами банку;

д) кредити надаються лише правоздатним та кредитоспроможним позичальникам, які мають власні обігові кошти і самостійний баланс;

є) кредити видаються на забезпечення потреб сфери виробництва і сфери обігу, фізичним і юридичним особам незалежно від форми власності й організаційної будови;

є) кредитні взаємовідносини будуються на договірній основі. Банкам забороняється надання кредитів на такі цілі:

а) покриття збитків від господарської діяльності позичальників;

б) формування статутного капіталу;

в) погашення раніше отриманих кредитів;

г) придбання цінних паперів інших підприємств і організацій;

д) без відповідного забезпечення, крім випадків надання бланкових кредитів.