Тема 6. Валютний ринок і валютні системи

1. Суть валюти і валютних відносин. Класифікація валют

2. Валютний ринок та його класифікація. Операції на валютному ринку

3. Валютний курс та фактори, що впливають на його рівень

4. Валютні системи та валютна політика

5. Світова та міжнародна валютні системи

1. Суть валюти і валютних відносин. Класифікація валют

Валюта – це грошова одиниця, яка застосовується для вимірювання вартості товару, що прямо чи опосередковано пов'язано із зовнішньоекономічними відносинами. Термін «валюта» (valuta) походить від італійського, що означає вартість (цінність). У практичному застосуванні цей термін використовується для визначення національної грошової одиниці, грошових знаків іноземних країн при міжнародних розрахунках, а також для визначення регіональних грошових розрахункових одиниць типу євро.

Поняття валюти включає:

1) грошові кошти у формі законних платіжних засобів, тобто готівки валютних коштів чи депозитів у грошах тієї чи іншої країни, які можуть служити міжнародним засобом платежу чи обігу;

2) інші валютні цінності, тобто платіжні документи у формі чеків, векселів, сертифікатів, акредитивів, а також фондові цінності (акції, облігації тощо) та фінансові інструменти.

Валюта класифікується за кількома критеріями. Найважливішими є класифікації за емітентською належністю та режимом використання. За емітентською належністю валюта включає:

а) національну валюту, яка виражається в грошах, що емітуються національною банківською системою. Для України - це гривня, для США - долар;

б) іноземну валюту, виражену в грошах, що емітуються банківськими системами інших країн. Для України - це будуть кошти за номіналом у всіх національних грошових одиницях, крім гривні;

в) колективну валюту, виражену в особливих міжнародних грошових одиницях. Вони емітуються міжнародними фінансово-кредитними установами і функціонують за. міжнародними угодами. Зараз найважливішими вважаються такі дві валюти:

- євро, що запроваджені в міжнародний грошовий обіг одинадцяти країн Західної Європи;

- SDR (СПЗ - спеціальні права запозичення) — розрахункова одиниця міжнародного валютного фонду (1 СПЗ = 0,888671 г. золота).

За режимом використання валюти поділяються на конвертовані і неконвертовані.

Конвертованими вважаються валюти, які вільно обмінюються на валюти інших країн за курсом у встановленому порядку та вільно вивозяться і ввозяться через кордон. Конвертованість валюти забезпечується завдяки зусиллям, які спрямовані на досягнення товарно-грошової збалансованості, запровадження організаційно - правових основ валютного регулювання та інших заходів стабілізації валютних відносин. Україна прагне до запровадження конвертованості валюти. Рада директорів МВФ 8 травня 1997 р. оголосила про те, що Україна взяла на себе зобов'язання щодо виконання статті VIII Статуту МВФ.

У межах світової валютної системи вільно конвертованою вважається валюта країни, яка взяла на себе зобов'язання, передбачені пунктами 2,3 і 4 статті VIII Угоди МВФ. Це означає наступне:

а) країна має право запроваджувати заходи контролю (в тому числі й дискримінаційні) щодо руху капіталу (як відпливу його, так і припливу з-за кордону);

б) дана країна має права обмежувати можливість використання своєї валюти або валюти інших, членів Фонду для здійснення поточних платежів (хоч вона і може визначити, в яких валютах резиденти мають право обмежувати платежі з-за кордону, але в жодному разі не повинна обмежувати їхнього права одержувати ці платежі в національній валюті);

в) дана країна зобов'язана викуповувати в інших членів Фонду (їхніх офіційних органів) залишки коштів у своїй валюті за умови, що вони утворилися за рахунок платежів за поточними операціями, і конвертація необхідна для здійснення поточних операцій.

В даний час порядок здійснення валютних операцій в Україні відповідає загальноприйнятим міжнародним стандартам та вимогам, які передбачені статтею VIII Статуту МВФ.

Конвертованість валюти можна класифікувати за ступенем конвертованості на повну і часткову.

Повна конвертованість означає можливість вільного обміну національної валюти на іноземну валюту для всіх категорії власників і за всіма операціями. На початок 2002 р. функціонувало більше двадцяти вільно конвертованих валют. Часткова конвертованість означає, що для одних видів операцій та осіб обмін національної валюти дозволений, а для інших - ні.

Якщо конвертованість поширюється лише на платежі за поточними операціями, вона називається поточною, а якщо вона поширюється лише на платежі за рухом капіталу, то називається капітальною.

Неконвертованими вважаються валюти, які неможливо обміняти на іноземні валюти за ринковим курсом. Ввіз та вивіз іноземних валют обмежений. Такими є валюти слаборозвинутих країн або країн, що переживають глибоку і хронічну економічну та фінансову кризи. До 1997 р. типово неконвертованою була українська національна валюта -гривня.

Використання певних валют для обслуговування зовнішньоекономічних відносин надає цим відносинам специфічної форми. Характерні особливості валютних відносин такі:

1) відносини, що складаються між економічними суб'єктами різних країн. Вони мають виконувати вимоги національного законодавства цих країн;

2) відносини, що реалізуються у певних сферах світового ринку. Вони зазнають впливу традицій і правил, передбачених міжнародними угодами та іншими регулятивними документами міжнародного характеру;

3) відносини відображають суперечливість економічних інтересів різних країн. Нерідко ці суперечності зачіпають національні інтереси, що надає валютним, відносинам особливого значення в економічних системах певних країн;

4) валютні відносини обслуговуються кількома валютами, інколи трьома: національною валютою імпортера, валютою міжнародного платежу та національною валютою експортера. Тому тут значний вплив справляють фактори, пов'язані з валютними ризиками.

Валютні відносини є досить складними і важко регульованими. Тому у більшості країн світу прийняті спеціальні закони, які регламентують механізм державного регулювання валютних відносин. Вони спрямовані на захист національних інтересів країни від негативного впливу зовнішніх та внутрішніх учасників.

За своїм економічним змістом валютні відносини являють собою сукупність економічних відносин, що виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарських суб'єктів і обслуговуються валютою. Економічні відносини національних господарських суб'єктів різних країн завершуються валютними платежами. За економічним призначенням валютні платежі можуть виступати у таких формах:

а) міжнародні розрахунки за зовнішньоторговельними операціями;

б) отримання і погашення різних видів міжнародних кредитів;

в) переміщення валют при здійсненні зовнішніх інвестицій;

г) переміщення валют при наданні технічної та економічної допомоги;

д) операції з купівлі-продажу валюти на внутрішньому і зовнішньому валютному ринках.