
- •49 Травлення
- •Травлення
- •План лекції
- •План лекції
- •6.2. Механізм секреції підшлункового соку
- •6.3. Секреція підшлункового соку на різні харчові речовини
- •1. Суть травлення
- •Еволюція травного тракту
- •2. Споживання корму. Механізми голоду і спраги
- •3. Травлення в ротовій порожнині
- •Вміст сечовини й електролітів у слині овець
- •4. Травлення в шлунку
- •4.1 Склад і реакція шлункового соку собаки
- •4.2 Секреція шлункового соку
- •Секреція шлункового соку на різні корми
- •4.3 Моторика шлунка
- •4.4 Перехід їжі зі шлунка у кишечник
- •Особливості шлункового травлення у сільськогосподарських тварин Шлункове травлення у коня
- •4.5. Шлункове травлення у свині
- •4.6. Травлення у шлунку кролика
- •4.7. Особливості шлункового травлення у жуйних
- •Шлункове травлення в молодняка у молочний та перехідний періоди
- •4.8. Жуйні періоди, їхній механізм і значення
- •4.9 Моторика передшлунків
- •4.10. Роль мікрофлори і мікрофауни у рубцевому травленні
- •4.11. Обмін вуглеводів у рубці
- •4.12. Обмін летких жирних кислот
- •4.13. Обмін азотовмісних сполук у рубці
- •4.14. Всмоктування у передшлунках
- •5. Травлення у сичугу.
- •6. Травлення в кишечнику Вивчення підшлункового соковиділення
- •6.1. Сік підшлункової залози.
- •6.2. Механізм секреції підшлункового соку
- •6.3. Секреція підшлункового соку на різні харчові речовини
- •Особливості секреції підшлункового соку у сільськогосподарських тварин
- •7. Жовч, її утворення і виділення
- •8. Кишковий сік
- •8.1. Механізм секреції кишкового соку
- •8.2. Секреція кишкового соку в сільськогосподарських тварин
- •9. Моторна функція кишечника
- •10. Процеси всмоктування в кишечнику та їх регуляція
- •10.1. Всмоктування в різних відділах травного тракту
- •10.2. Регуляція всмоктування
- •11. Травлення у товстому кишечнику
- •12. Функціональний взаємозв'язок різних відділів травного тракту
- •13. Особливості травлення в домашньої птиці
4.1 Склад і реакція шлункового соку собаки
Шлунковий сік – безбарвна, прозора рідина кислої реакції з домішками слизу і частинок відлущеного епітелію. Кислотність його обумовлена наявністю соляної кислоти і різноманітних органічних кис, (натще – рН – 6)
Частина хлористоводневої кислоти шлункового соку вступає в з'єднання з органічними речовинами їжі і слизу і зв'язується ними, створюючи зв'язану соляну кислоту, а частина ж її залишається в вільному стані.
Щільність – 1,002 – 1,006 г/см3.
В соку мається понад 99 % води; 0,4 – 0,8 % сухої речовини; мінеральні речовини: хлористоводнева кислота, натрій, калій, кальцій, магній, РО43– ,SO42– , залізо; органічні речовини: білки, молочна кислота, креатинін, АТФ, сечова кислота, амінокислоти, сечовина тощо.
Основне місце серед білків займають ферменти шлункового соку Пепсин – є основним протеолітичним ферментом, який виробляється головними клітинами залоз шлунка. Пепсин виробляється в неактивній формі у вигляді пепсиногену. У активну форму він переходить під впливом хлористоводневої кислоти. Цей фермент розщеплює (гідролізує) білки до пептонів. Оптимальними умовами для його дії є температура біля 40 ºC і рН = 2,23. Різні білки неоднаково переварюються пепсином. Фібрин і білки м'яса переварюються швидко, яєчні білки і колаген – значно повільніше. Крім пепсину в шлунковому соку знайдені ферменти з іншими значеннями оптимуму рН (гастриксин (рН – 3,2), пепсин У (парапепсин).
Встановлено, що оптимальна концентрація соляної кислоти для перетравлення білків – 0,1 – 0,2 %. при високих (0,6 % ) і низьких (0,02 – 0,04 %) концентраціях дія пепсину уповільнюється. Кількість пепсину в шлунковому соку залежить від характеру їжі.
Хімозин, або сичужний фермент – цей фермент переводить казеїноген молока в казеїн, що випадає в осад у вигляді кальцієвої солі. Хімозин діє при слабокислій, нейтральній і слабо лужної реакції середовища. Під впливом хімозину молоко звертається в шлунку з утворенням згустку. Пухкість цього згустку в значній мірі обумовлена слиною, що потрапляє у шлунок з молоком. Чим більше слини потрапляє з молоком, тим згусток більш пухкий і тем краще він перетравлюється ферментами шлункового соку
У молодих тварин, особливо в молочний період, в шлунковому соку більше хімозину і менше пепсину і хлористоводневої кислоти, у дорослих же, навпаки, більше пепсину і хлористоводневої кислоти, і менше хімозину. Шлункова ліпаза розщеплює жири на гліцерин і жирні кислоти. Цей фермент діє переважно на емульсовані жири, наприклад, на жир молока. Кількість ліпази в шлунковому соку невелика і має значення, головним чином, в молодому віці.
Діастаз у чистому шлунковому соку немає. Проте перетравлення вуглеводів у шлунку відбувається за рахунок ферментів, принесених сюди зі слиною (якщо вони там були ), а також ферментами самої їжі.
Дія цих ферментів припиняється в кислому середовищі; у внутрішніх же шарах їжі, що знаходиться в шлунку, де зберігається лужне середовище, активність цих ферментів зберігається досить довго (1 – 1,5 годин). Це відбувається тому, що шлунковий сік повільно проникає у внутрішні шари їжі.
У шлунковому соку хлористоводнева кислота має таке значення:
1. активує пепсин;
2. декальцинує кістки;
3. піддержує рН;
4. є бактерицидною і бактеріостатичною сполукою;
5. сприяє евакуації вмісту зі шлунка в кишечник;
6. активує просекретин у секретин і прогастрин у гастрин.
Роль слизу
Поза процесом травлення в шлунку виділяються слиз і пілоричний сік. Роль слизу полягає в:
1) захисті слизової від подразнення грубими частками;
2) захисті залоз від перетравлення;
3) слабкому збудженні залоз шлунка.