6.1. Сік підшлункової залози.

Сік підшлункової залози прозорий, лужної реакції, рН – 7,8 – 8,4. Він багатий білковими речовинами. З неорганічних речовин основне значення має двовуглекислий натрій ( 0,7 % ), хлористий натрій, хлористий кальцій, фосфорнокислий натрій і ін. Щільність 1,008 – 1,010. 94 – 99% води, 1 – 6% сухої речовини. Містить альбумін, глобулін, муцин, ліпоїди, холестерин, нуклеотиди, ферменти тощо. Найважливішими ферментами є такі.

Трипсин – розщеплює білки до поліпептидів і амінокислот. Виділяється у вигляді неактивної форми – трипсиногену. Активується ентерокиназою, яка відщеплює пептид із 6 амінокислот із N кінця ( Вал - Асп - Асп - Асп - Асп - Лиз ), іноді 7 – 8 амінокислот. Трипсин активний у лужний, нейтральній і слабко кислій середі.

Хімотрипсин – виділяється у вигляді хімотрипсиногену. Активується трипсином. Хімотрипсин розщеплює білки до амінокислот, проте його дія виявляється дещо слабше, ніж у трипсину.

Карбоксиполіпептидаза – діє на поліпептиди й відщеплює від них амінокислоти з боку вільної карбоксильної групи.

Дипептидаза – розщеплює дипептиди на вільні амінокислоти.

Еластаза – діє на білки сполучної тканини – еластин, колаген.

Протаміназаеаза – розщеплює протаміни.

Нуклеаза – розщеплює нуклеїнові кислоти до мононуклеотів.

Амілаза – розщеплює крохмаль і глікоген до мальтози.

Мальтаза – розщеплює мальтозу до глюкози.

Лактаза – розщеплює молочний цукор на глюкозу і галактозу; має переважне значення в травленні у молодняку тварин.

Інвертаза – розщеплює сахарозу на глюкозу і фруктозу.

Ліпаза – розщеплює жири на гліцерин і жирні кислоти. Дія ліпази значно посилюється під впливом жовчі.

Сік підшлункової залози є основним травним соком. Кількість його в середньому складає в жуйних 6 – 7 л, у свиней – 8 л і більш, у собаки – 200 – 300 мл за добу.

6.2. Механізм секреції підшлункового соку

І. П. Павлов встановив, що на секрецію підшлункового соку впливає блукаючий нерв; у складі його є секреторні і гальмуючі волокна. Подразнення блукаючого нерва викликає відділення невеликої кількості підшлункового соку, зате цей сік дуже багатий ферментами. Секреція припиняється після введення атропіну. Відділення підшлункового соку відбувається на вид та запах їжі або подразнення рецепторів порожнини рота і глотки в досліді мнимої годівлі. Отже, секреторна діяльність підшлункової обумовлюється умовними і безумовними рефлекторними впливами, тобто спостерігається нервова, або складнорефлекторна регуляція секреції підшлункового соку.

Крім блукаючого нерва, секреторні волокна були виявлені також у складі симпатичних нервів, що іннервують підшлункову залозу.

Вливання хлористоводневої кислоти в дванадцятипалу кишку викликає секрецію підшлункового соку навіть після перерезки блукаючих і черевних (симпатичних) нервів і руйнації довгастого мозку. Якщо ж хлористоводнева кислота вводиться безпосередньо в кров, то секреції соку не відбувається.

У. Бейлис і Е. Старлинг установили, що під впливом хлористоводневої кислоти шлункового соку, що надходить у кишечник, виділяється з клітин слизової оболонки просекретин. Хлористоводнева кислота активує просекретин, перетворюючи його в секретин. Всмоктавшись в кров, секретин діє на підшлункову залозу і викликає секрецію підшлункового соку. Таким чином, поряд із нервовою регуляцією є і гуморальна.

Крім хлористоводневої кислоти, просекретин активують органічні кислоти і солі жирних кислот (мила). Секретин являє собою поліпептид із молекулярною масою біля 5000, у фізіологічному відношенні він є гормоном. Під впливом секретину утворюється велика кількість підшлункового соку, бідного ферментами і багатого лугами. В слизовій оболонці дванадцятипалої кишки поряд із просекретином утвориться ще один гормон – панкреозимін. Цей гормон посилює утворення ферментів у підшлунковій залозі. Гуморальна регуляція підшлункової секреції не є самостійною і відособленою. Є дані, що секретин діє на секреторні клітини підшлункової залози не безпосередньо, а через симпатичну нервову систему. Вимикання симпатичної нервової системи за допомогою ерготоксину майже цілком пригнічує секрецію, що виникнула при введенні хлористоводневої кислоти в дванадцятипалу кишку. Отже, гуморальну регуляцію секреторної діяльності підшлункової залози треба розглядати як нейрохімічну.