3.11. Перевірка відповідності систем опалення

Опалення слід проектвати для забезпечення в примішеннях розрахункової температури повітря, враховуючи:

• втрати теплоти через огороджуючі конструкції;

• витрату теплоти на нагрівання інфільтруючого зовнішньог повітря;

• витрата теплоти на нагрівання матеріалів, обладнання та транспотрних засобів,

• тепловий потік, який регулярно надходить від електричних приладів, освітлення, технологічного обладнання, комунікацій, матеріалів, людей та іншого джерела.

Для систем опалення та внутрішнього теплоносія слід використовувати воду, інші теплоносії допускається використовувати при технічно-економічному обгрунтуванні.

Опалення сходових кліток не слід проектувати для будівель, які обладнанні системами квартирного опалення, а також для будівель з будь-якими системами опалення в районах з розрахунковою температурою зовнішнього повітря для холодної пори року від -5 градусів та вище.

Системи опалення будівель необхідно проектувати, забезпечуючи рівномірне нагрівання повітря приміщення, гідравлічну та теплову стійкість, вибухопожажну безпеку та доступність для чищення та ремонту.

Опалення електричною енергією із безпосередньою її трансформацією в теплову або за допомогою теплових насосів допускається їх застосування при технічно-економічному обгрунтуванні. Використання електричної енергії необхідно узгодити у встановленому порядку.

Опалення електричною, згідно нормативних вимог СНиПу 2.04.05-91 « Отопление, вентиляция и кондиционирование», енергією із безпосередньою її трансформацією в теплову або за допомогою теплових насосів допускається застосовувати при технічно-економічному обгрунтуванні. Тобто використання тенів допускається. Такі системи не містять теплонсії. Прилади опалення розміщують на стінах.

Таким чином, система опалення виконана згідно всіх нормативних вимог. Недоліків у виконанні не виявлено.

12. Перевірка відповідності систем пожежної автоматики

Вимоги ДБН В.2.5-56:2010 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи протипожежного захисту» поширюються на проектування, монтування, уведення до експлуатування і технічне обслуговування систем протипожежного захисту, які захищають будинки, споруди приміщення та устаткування різного призначення під час нового будівництва, розширення, руконструкції, технічного переоснащення, капітального ремонту та експлуатування цих об’єктів.

Необхідність обладнання об’єктів системами протипожежного захисту або галузь їх застосування визначається відповідно до вимог цих Норм, а також відомчими переліками, нормами та іншими нрмативно-правовими актами з питань пожежної безпеки.

Ці будівельні норми встановлюють види об’єктів, які підлягають обов’язковому обладнання системами протипожежними захисту під час їх будівництва, розширення, їх реконструкції, технічного переоснащення, реставрації, капітального ремонту, зміни функціонального призначення та категорії приміщень і будинків за вибухопожежною та пожежною небезпекою.

Побудова системи протипожежного захисту, її технічні характеристики (наприклад вид вогнегасної речовини, спосіб гасіння, тип і кількість пожежних сповіщувачів, тощо) визначаються проектною організацією.

Системи протипожежного захисту повинніпрацювати цілодобово, крім випадків обумовлених в нормативних документах.

Управління системами пртипожежного захисту слід передбачати з приміщення пожежного поста. Це приміщення повинно бути площею не менше 15 кв.м та розміщуватись на першому або цокольному поверхах будинків.

Автоматичні системи пожежогасіння (АСПГ) повинні забезпечувати:

• Спрацювання протягом часу, який має бути менший за час початкової стадії розвитку пожежі;

• Розрахунковуінтенсивність подачі та/ або необхідну концентрацію вогнегасної речовини;

• Локалізацію пожежі протягом часу, необхідного для введення в дію оперативних сил та засобів, або її ліквідацію.

АСПГ повинні виконувати одночасно і функції системи пожежної сигналізації. Будинки та приміщення з масовим перебуванням людей, що захищаються АСПГ, для яких сигнал запуску не формується СПС, повинні обладнуватися СПС для увімкнення СБТ і СО.

АСПГ об’ємним способом повинні забезпечувати формування керуючого імпульсу:

• На автоматичне відключення вентиляції та перекриття, за необхідності, прорізів у суміжні приміщення до початку подавання вогнегасної речовини у приміщення, яке захищається;

• На зачинення дверей, що за умов експлуатування повинні бути постійно відчиненими;

• На затримку додавання вогнегасної речовини в об’єм, який захищається, протягом часу, неодхідного для евакуювання людей згідно з ГОСТ 12.1.004, але не менше 30с на видачу попереджувальних сигналів про спрацювання системи.

При спрацюванні АСПГ об’ємним способом до подавання вогнегасної речовини у приміщення, яке захищається, повинен бути виданий сигна у вигляді напису на світловому табло «ГАЗ» (піна,порошок, аерозоль)! «ВИХОДЬ» та звуковий сигнал оповіщення. Біля входу до приміщення у цьому випадку повинен бути виданий світловий сигнал «ГАЗ(піна, порошок, аерозоль)!- «НЕ ЗАХОДИТИ!», а у приміщенні чергового персоналу – відповідний сигнал щодо подавання вогнегасної речовини.

АСПГ, окрім спринклерних, повинні оснащуватися ручним пуском:

• Дистанційним – від пристроїв, що розміщу.ться біля входу до примщення, яке захищається, та з приміщення пожежного поста. При цьому пристрої дистанційного пуску установок повинні бути забезпечені захистом від випадкового приведення їх в дію або механічного пошкодження;

• Місцевим – від пристроїв, встановлених на вузлі управління та (або) на станції пожежогасіння.

Автоматичний пуск АСПГ повинен відбуватися при спрацюванні двох пожежних сповіщувачів або двох технологічних датчиків, одного з двох сигналізаторів тиску або одного з двох електроконтактних манометрів. Управління технологічним, вентиляційним, електротехнічним та іншим обладнанням, яке обладнується СПС.

Двері приміщень, які обладнуються об’ємними АСПГ, повинні бути обладнанні пристроями самозачинення. Час повного закриття клапанів системи примусової вентиляції не повинен перевищувати 30с.

Приміщення станції пожежогасіння повинні бути:

• Обладнані припливно-витяжною вентиляцією з нижнім забором повітря, що забезпечує стан повітряного середовища, вміст шкідливих речовин в якому не перевищує для них гранично-допустимих концентрацій;

• Оснащені принциповою схемою установки із зазначенням напрямків подачі вогнегасної речовини, найменувань приміщень, куди веде кожен напрямок, а також з описом дії установки;

• Відокремлені від інших приміщень протипожежними перегородками 1-го типу і перекриттям 3-го типу;

• Обладнані аварійним освітленням безпеки, телефонним зв’язком.

Вихід із приміщень станції належить передбачать назовні, і вестибюль або коридор за умови, що відстань від виходу із станції до сходової клітки, яка має вихід безпосередньо назовні не перевищує 25 м.

Для захисту окремих пожежонебезпечних ділянок, які згідно з НД не підлягають обов’язковому оснащенню автоматичними системами пожежогасіння, які незалежно від зовнішніх джерел живлення і систем управління автоматично здійснюють функції виявлення, локалізації або гасіння пожежі.

Проектування, монтування, експлуатація і технічне обслуговування автономних модульних систем пожежогасіння слід здійснювати відповідно до чинних НД та технічної документації підприємств- виготовлювачів цих систем.

Автоматичні системи водяного та паінного пожежогасіння проектуються згідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-ХХ-2011.

Таким чином бачимо, що єдиним недоліком є відсутність ручних пожежних сповіщувачів, які передбачаються вимогами чинного законодавства ДБН В.2.5-56:2010 «Інженерне обладнання будинків та споруд. Системи протипожежного захисту».