Розділ і теоретичні основи собівартості продукції рослинництва

1. Суть собівартості як економічної категорії

Собівартість – один з найважливіших показників господарської діяльності аграрних підприємств, оскільки показує, у що саме обходиться господарству виробництво відповідного виду продукції і наскільки економічно вигідним воно є в конкретних природно-економічних умовах господарювання.

Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, а значить, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Чим краще працює підприємство, інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше удосконалює техніку, технологію і організацію виробництва, тим нижча собівартість продукції. Тому собівартість є одним з важливих показників ефективності виробництва.

У рамках окремого підприємства витрати живої праці і матеріальних засобів виробництва знаходять своє вираження у формі собівартості продукції (індивідуальні витрати виробництва).

Собівартість – це об'єктивний показник, який представляє в грошовій формі витрати на виробництво і реалізацію одиниці продукції, відшкодування яких необхідно організації для здійснення процесу простого відтворення матеріальних благ. Вона характеризує інтенсивність ведення господарства та використання ресурсів і є одним з кінцевих показників.

Як економічна категорія собівартість:

• є основою для обліку та контролю за рівнем затрат на випуск і реалізацію продукції;

• база для формування оптової ціни на продукцію підприємства і визначення прибутку і рентабельності;

• відображає ефективність використання виробничих ресурсів, досконалення системи організації та управління виробництвом;

• економічне обґрунтування доцільності вкладення реальних інвестицій на реконструкцію, технічне переозброєння і розширення діючого підприємства;

• визначення оптимальних розмірів підприємства;

• є важливим елементом економічного обгрунтування управлінських та інвестиційних рішень.

Об'єктами аналізу собівартості є такі показники:

- витрати на одну гривню продукції;

- виробнича собівартість продукції за калькуляційними статтями та за елементами витрат;

- собівартість одиниці окремих видів продукції.

Собівартість як економічна категорія являє собою відокремлену частину вартості. Основу цієї категорії становлять вартість спожитих засобів виробництва і вартість необхідного продукту. В конкретно економічному розумінні собівартість – це грошовий вираз витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг).

Показник собівартості дає можливість глибоко аналізувати економічний стан підприємства і виявляти резерви підвищення ефективності виробництва. За інших однакових умов підприємство тим більше одержуватиме прибутку на одиницю продукції, чим нижча її собівартість, і навпаки. Із зниженням собівартості зростає цінова конкурентоспроможність продукції, а отже, і зміцнюються позиції підприємства на товарному ринку.

Важливо зазначити й те, що прибутковість підприємства знаходиться в оберненій залежності від собівартості. З її зниженням зростає окупність витрат прибутком і створюються сприятливі умови для прискорення темпів розширеного відтворення та підвищення матеріальної заінтересованості працівників. Показник собівартості є важливим інструментом для розробки рекомендацій з удосконалення розміщення сільськогосподарського виробництва по природних зонах і мікрозонах України, а також для визначення перспектив розвитку підприємств щодо вибору ними найбільш ефективних галузей.

Собівартість продукції має тісний зв'язок а її ціною. Це проявляється в тому, що собівартість слугує базою ціни товару і її нижньою межею для виробника.

Собівартість продукції є комплексним економічним показником, який характеризує ступінь використання усіх виробничих ресурсів (матеріальних, грошових, трудових).

Собівартість як показник використовують:

• для контролю за використанням ресурсів;

• визначення економічної ефективності від запроваджених заходів;

• встановлення цін на продукцію;

• від собівартості залежить розмір прибутку:

Ц = Собівартість + Прибуток.

В залежності від часу формування затрат є собівартість:

• планова;

• фактична;

Планова собівартість - визначають перед початком планового року і планують на основі норм витрат ресурсів та цін на ресурси на момент складання плану. Планова собівартість визначається до початку планового періоду. Вона має велике значення у здійсненні режиму економії й організації дійового контролю за витрачанням коштів, за господарською діяльністю підприємств і їх виробничих підрозділів протягом планового періоду.

Фактична собівартість – відображає фактичні витрати на виробництво продукції за даними бухгалтерського обліку. Фактична собівартість визначається за результатами господарської діяльності в кінці звітного періоду на основі фактичних витрат і обсягу одержаної продукції. Вона дає змогу визначити прибуток підприємства та економічну ефективність виробництва кожного виду продукції (робіт, послуг), з'ясувати причини низької доходності або збитковості окремих галузей, виявити резерви скорочення витрат на одиницю продукції.

У промисловості розрізняють: Індивідуальну і суспільну. Індивідуальна – це витрати з виготовлення і реалізації продукції окремого виробника. Індивідуальна собівартість визначається на кожному підприємстві. По окремих видах продукції її рівень залежить від місцевих агрономічних, зоотехнічних, технічних, організаційно-економічних і природних умов.

Суспільна собівартість (галузева) – це узагальнене значення індивідуальних собівартостей, вона становить основу ринкової ціни. Суспільна собівартість розраховується за сукупністю підприємств і відображає середні витрати на виробництво продукції. Розрізняють такі форми її, як середньогалузева (обчислюється по країні в цілому в розрізі кожного виду продукції), середньозональна і зведена. Остання визначається відповідно до адміністративно-територіального принципу – по району, області.

Собівартість складається із ряду елементів витрат (економічно однорідних витрат). А структура собівартості – це відсоткове співвідношення між елементами витрат.

За складом продукції, для якої розраховують собівартість, остання поділяється на:

• собівартість валової продукції;

• собівартість товарної продукції;

• собівартість незавершеного виробництва;

• собівартість одиниці виробу;

Залежно від обсягу витрат, що входять до собівартості, розрізняють технологічну, цехову, виробничу собівартість. Технологічна собівартість включає витрати, пов'язані з технологічним процесом виготовлення продукції. Цехова собівартість охоплює витрати цехів на виготовлення продукції. Виробнича собівартість – це витрати підприємства, пов'язані з процесом виробництва продукції. Фактично виробнича собівартість збігається з цеховою собівартістю.

За тривалістю розрахункового періоду розрізняють собівартість місячну, квартальну, річну, а також індивідуальну собівартість і середньогалузеву. Індивідуальна собівартість відбиває витрати на виготовлення продукції в умовах окремого конкретного підприємства, середньо-галузева відображає витрати на виготовлення однотипної продукції в середньому по галузі. Індивідуальна собівартість використовується для планування, аналізу та порівняння витрат виробництва окремих підприємств, середньо-галузева – головним чином для ціноутворення.