Невідкладна допомога при ав-вузловій реципрокній тахікардії та її профілактика з урахуванням результатів доказової медицини:

1. Для лікування пацієнтів з частими та стійкими нападами такої тахікардії, якщо хворі відмовляються від катетерної абляції, надають перевагу застосуван­ню ААП. Стандартна терапія виключає застосування АК, БАБ і дигоксину.

2. При лікування пацієнтів без структурної патології міокарда, які резистентні до препаратів, що сповільнюють АВ-провідність (АК, БАБ, дигоксин),надають перевагу ААП І С класу пропафенону та флекаїніду.

3. У переважній більшості таких випадків ААП III класу аміодарон і соталол не застосовують.

4. ААП ІА класу хінідин, прокаїнамід (новокаїнамід) та дизопірамід застосовують обмежено, оскільки їх потрібно призначати тривало, вони характеризуються помірною ефективністю та аритмогенною дією.

5. При профілактичному застосуванні АК, БАБ і дигоксину у хворих з AB-Jвузловою реципрокною тахікардією отримані такі результати: РКД невеликої групи пацієнтів показало, що пероральне застосування верапамілу в дозі 360-1 480 мг добу зменшує кількість і тривалість нападів. Тенденція до більш вираженого позитивного ефекту спостерігалась при застосуванні високих доз верапамілу.

6. Дигоксин (0,375 мг/добу), верапаміл (240 мг/добу) і проранолол (240 мг добу), що застосовувались перорально при рандомізованому дослідженні у 11 хворих, мали однакову ефективність.

7. Віддалений ефект перорального застосування ААП флекаїніду при цій аритмії був вивчений у відкритому дослідженні. Флекаїнід у дозі 200-і 300 мг добу повністю запобігає виникненню ПТ у 65% пацієнтів. У проведені них декількох рандомізованих подвійних сліпих дослідженнях підтверджена ефективність флекаїніду в профілактиці пароксизмів, що призвело також дозбільшення інтервалів між нападами. Однак флекаїнід протипоказаний naцієнтам з структурними захворюваннями серця. Препарати І С класу частої поєднували з БАБ з метою підвищення ефективності та зменшення ризику АВ-проведення 1:1 у випадку виникнення ТП. Флекаїніду притаманна більша ефективність при постійній терапії, ніж верапамілу.

8. ААП І С класу пропафенон також ефективний, що встановлено при плацебо-контрольованому дослідженні.

9. ААП III класу соталол в РКД у хворих з такою аритмією зменшував частоту нападів тахікардії, адофетилід у дозі 500 мг 2 рази на день зменшив кількість нападів на 50% протягом 6 міс. У іншому відкритому дослідженні аміодарон при внутрішньовенному введенні (5 мг/кг більше 5 хв) купував напад у 8 із 9 хворих. Препарат безпечний при органічних захворюваннях серця і зниженні ФВ ЛШ.

Невідкладна допомога при суправентрикулярній ПТ зі стабільною гемодинамікою.

Крок 1

Вагусні проби (масаж каротидного синусу, проба Вальсальви, викликання блювотного рефлексу, присідання навпочіпки, пальцевий масаж прямої кишки)

Крок 2 а

Аденозин вводять в/в струминно впродовж 1-3 с у початковій дозі 6 мг. Якщо впродовж 1-2 хв ритм не відновився, доцільно ввести другу дозу (12 мг), при необхідності через 1-2 хв вводиться третя доза (також 12 мг)

Крок 2 б

При відсутності ефекту вводять верапаміл спочатку в дозі 2,5-5 мг в/в упродовж 2 хв, потім доцільно застосовувати препарат перорально 240 мг добу. Однак верапаміл не можна використовувати в лікуванні тахікардії невідомої етіології з широким комплексом QRS

Крок З

Застосування седативнихзасобів:

• триазолам — 0,125-0,25 мг;

• альпрозолам — 0, 25 мг;

• лорзепам — 1 мг

Крок 4

У лікуванні використовують також дигоксин, пропранолол, однак вера­паміл та аденозин більш ефективні.

Новий БАБ есмолол при в/в введенні такий же ефективний, як верапаміл. Не можна поєднувати верапаміл з БАБ (спричиняють брадикардію і навіть асистолію)

Крок 5

Якщо при суправентрикулярній ПТ гемодинаміка нестабільна, то негай­но проводять синхронізовану кардіоверсію

При введенні розчину АТФ на фоні прийому БАБ може виникати ризик пе­рехідного пригнічення синусового вузла з розвитком важкої брадикардії і на­віть асистолії після купування ектопічного ритму. Може також спостерігатись непередбачений ефект впливу АТФ на тонус судин у хворих з вазоспастичною стенокардією з можливим розвитком важкого ангінозного нападу. У випадку розвитку затяжного нападу стенокардії на тлі застосування АТФ антагоністом його є теофілін.

Верапаміл слід призначати тільки у випадках тахікардії з вузьким комплек­сом QRS. Призначення цього препарату при аберантних тахікардіях, коли при­чина аберації не встановлена, може викликати фатальною помилкою, оскільки при антидромній ПТ з подовженим комплексом QRS верапаміл не показаний.

Отже, комбінація верапамілу з БАБ може спричинити важку брадикардію, артеріальну гіпотензію і навіть асистолію, а введення антагоніста кальцію дилтіазему з БАБ є більш безпечним.

Стандарти лікування ортодромної та антидромної суправентрикулярної пароксизмальної тахікардії на тлі синдрому WPW