Лікування

Консервативне лікування хворих ХНН передбачає наступні принципи:

Дієтичне харчування: 1ступінь ХНН обмеження білку до 0,75-08г/кг за добу, II-IVступені – низько білкова дієта (0,6-0,4г/кг за добу білку) в сполученні з призначенням незамінних кетокислот (кетостерил по 0,1г/кг за добу).

Незамінні амінокислоти при низькобілковій дієті забезпечують повноцінне харчування.

Контроль за введенням рідини та електролітів. В період поліурії (початкових ознаках ХНН) рекомендується 6г солі за добу, добове вживання рідини має бути на 400мл більш кількості добової сечі. При зменшенні діурезу, розвитку олігоанурії зменшується введення рідини парентерально, призначаються сечогінні (фуросемід до 1 г/доб), зменшується добове вживання солі до 2-3г. Прийом рідини коригують по діурезу (до кількості сечі, що виділяється, за попередній день додають 300-500 мл).

При помірній гіперкаліємії (до 6 ммоль/л), яка виникає при олігурії, необхідно обмежити в дієті продукти, багаті калієм (курага, фініки, картопля, помідори, сушені гриби, шоколад та ін.), не призначати калійзберігаючих діуретиків, відмінити лікарські препарати, які можуть викликати гіперкаліємію (гепарин, інгібітори АПФ, b-адреноблокатори).

При гіперкаліємії з рівнем калію в сироватці крові 6,5-7,5 ммоль/л, що погрожує життю хворого, вводиться: 500 мл 20% глюкози в/в краплинно впродовж 1 години з інсуліном короткої дії (20-30 ОД підшкірно), після цього вводиться ще 500 мл 5% глюкози.

Корекція гіперазотемії:

- рясне промивання шлунку і кишківника 3-4% розчином натрію гідрокарбонату;

- призначення ентеросорбентів (білий карбоактив, ентеросгель, билосорб по 0,2 г/кг за добу в 3 прийоми, поліфепан 0,5-1,0 г/кг маси тіла за добу в 3 прийоми короткими (по 5 днів курсами). Приймають ентеросорбенти за 1 годину до їжі;

- діарейні засоби (розчини ксиліту, сорбіту - 75-80 г на 500 мл води).

Корекція кислотно-лужного гомеостазу:

- малобілкова дієта;

- гідрокарбонат натрію 3-5% 300-500 мл повільно в/в краплинно;

- карбонат кальцію 2 г 4-6 разів на добу (при вираженій гіпокальциємії).

Лікування гіпертензивного синдрому:

Мета лікування артеріальної гіпертензії - досягнення рівня АТ в межах 130/80- 140/85 мм рт.ст.

Використовується комбінована терапія;

-інгібітор АПФ (еналаприл 10-20 мг/доб) + антагоніст кальцію (ділтіазем 180 мг/доб) + індапамід (АРИФОН) 1,25 мг/доб);

-блокатор рецепторів до ангіотензіну (AT) II (кандесартан 8-16 мг/доб, лосартан 50-100 мг/доб, епросартан (ТЕВЕТЕН) 600 мг/доб) + індапамід (АРІФОН) 1,25 мг/доб + антагоніст кальцію (ділтіазем 180-360 мг/доб);

-а-адреноблокатор (доксазозін 2-4 мг/доб) + інгібітор АПФ (еналаприл, лізиноприл (ДІРОТОН) 10-20 мг/доб) + індапамід (1,25-2,5 мг/доб).

NB ! При виборі гіпотензивного препарату враховуються наступні побічні дії:

• тіазидних сечогінних - гіперглікємія, гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальциємія, гіперурикємія. Не призначаються при креатинємії більше 0,221 ммоль/л. У цих випадках використовують петльові сечогінні (фуросемид - 40-80 мг/доб, торасемид - 5-10 мг/доб);

• інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів до AT II: гіперкаліємія. При підвищенні креатиніну більше 0,221 ммоль/л, двобічному стенозі ниркових артерій - протипоказано. Можлива заміна на (b-блокатори з a₁-адреноблокуючим ефектом (карведілол 12,5-50 мг/доб, лабеталол 200-600 мг/доб).

При виникненні гіпертензивного кризу використовують вазодилятатори (нітропрусид натрію 0,25-10 мкг/кг ваги тіла в/в краплинно). антиадренергічні препарати (фентоламін 5-15 мг в/в краплинно).

Лікування анемії:

• препарати заліза (100-200 мг елементарного заліза на добу);

• вітаміни: С, B₆, B₁, В₉, фолієва кислота;

• андрогени (сустанон 1 мл в/м 2-3 рази в тиждень, тестостерон пропіонат в/м по 400-600 мг 5% розчину 1 раз на тиждень);

• рекомбінантні еритропоєтіни (опомакс, епрекс, рекормон та ін.) 30-100 ОД/кг ваги тіла підшкірно 1 раз на тиждень до досягнення рівня гемоглобіну 100 г/л, а потім – підтримуюча терапія у половинній дозі;

• при зниженні НЬ нижче за 50 г/л переливання еритроцитарної маси.

Лікування ренальної остеодистрофії :

• гіпофосфорна дієта (малобілкова);

• препарати, що зв'язують фосфор і блокуючі його всмоктування в кишкивнику (амфогель, алукол внутрішньо);

• метаболіти вітаміну D₃ (кальцитріол,оксидевіт).

Лікування інфекційних ускладнень.

При виникненні інфекційних ускладнень, які особливо часто виникають при розвитку уремії (пневмонії, інфекції сечових шляхів, у т.ч. апостематозний нефрит та ін.) необхідно уникати призначення антибіотиків з нефротоксичним ефектом і тих, що виводяться нирками.

Не призначають аміноглікозиди, обережно - цефалоспорини, пеніциліни.

Антибіотиками вибору можуть бути макроліди, рифампіцин, лінкоміцин.

Лікування шкірного свербіжу

• ентеросорбція (див. вищ.);

• аніонообмінні смоли (холестирамін 12-16 г/доб);

• ванни з крохмалем або оцетом;

• антигістамінні, седативні засоби.

Хворим, у котрих швидкість клубкової фільтрації нижче15мл/хв., проводиться замісна терапія – гемодіаліз, перитонеальний діаліз, трансплантація нирок.