Міністерство охорони здоров′я України

ДЗ «Луганський державний медичний університет»

«Затверджую» Перший проректор З науково-педагогічної роботи професор, д.мед.н. В.В.Сімрок ______________________________ «__»____________________2012 р.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Навчальна дисципліна	Внутрішня медицина
Модуль №1	Сучасна практика внутрішньої медицини
Змістовий модуль 5	Ведення хворих в нефрологічній клініці
Тема заняття	Ведення пацієнта з сечовим набряковим, нефротичним синдромом. Ведення хворого з хронічною нирковою недостатністю.
Курс	6
Факультет	ІІ Медичний
Спеціальність	педіатрія

“Затверджено” на методичній нараді кафедри внутрішньої медицини з профпатологією Завідувач кафедри професор Ю.М.Колчин ___________________ “____” _________20__р. Протокол №__

«Ухвалено» на засіданні ЦМК з внутрішніх хвороб Голова ЦМК професор Ю.М.Колчин ____________________ “____” _________20__р. Протокол №__

Луганськ- 2012

Тема практичного заняття: «Ведення пацієнта з сечовим та нефротичним синдромом. Ведення хворого з хронічною нирковою недостатністю»

Тривалість заняття - 6 год.

I. Актуальність теми: сечовий та нефротичний синдром – найбільш постійна ознака ураження нирок та сечових шляхів в клініці багатьох захворювань нирок. Своєчасна діагностика та раціональна терапія призводять до одужання або допомагають довгочасно зберігати працездатність і задовільне самопочуття хворим.

ХНН – симптомокомплекс, що розвивається в кінцевій стадії різноманітних захворювань нирок, що призводить до зниження екскреторної, метаболічної, інкреторної функції нирок, до порушення гомеостазу з подальшими змінами внутрішніх органів. Знання діагностики та тактики ведення хворих є дуже важливим.

II. Навчальні цілі заняття:

• знати визначення та етіологію сечового та нефротичного синдромів, ХПН (a-II );

• знати найбіль часті причини сечового та нефротичного синдромів, (a-II );

• знати найбіль часті причини ХНН ( a-II );

• знати класифікацію ХНН ( a-II );

• знати основні ланки патогенезу сечового та нефротичного синдромів (a-II );

• знати діагностику сечового та нефротичного синромів (a-II );

• знати діагностику ХНН ( a-II )

• знати основні диференційно-діагностичні симптоми захворювань, які супроводжуються розвитком сечового та нефротиного синдромів (a-II );

• знати додаткові методи дослідження для диференціальної діагностики захворювань, які супроводжуютья розвитком сечового та нефротичного синдромів (a-II );

• знати вплив лікарських засобів на пepe6iг ХНН ( a-II );

• вміти діагностувати ХНН з визначенням стадії захворювання ( a-III );

• вміти діагностувати сечовий та нефротичний синдроми ( a-III );

• вміти інтерпретувати дані лабораторних та інструментальних методів дослідження ( a-III );

• вміти призначити етіопатогеничне лікування в залежності від стадії захворювання ( a-III );

ІІІ. Цілі розвитку особистості:

1. Вміти здійснювати деонтологічний підхід до хворих та їх родичів.

2. На матеріалі теми розвинути почуття відповідальності за своєчасність і правильність професіональних дій при наданні медичної допомоги.

ІV. Міждисциплінарна інтеграція

1.	Будова нирок та їх функції	Кафедра нормальної анатомії, гістології та нормальної фізіології
2	Патологічні зміни нирок при ГНН	Кафедра патфізіології, пат анатомії
3	Фізікальне дослідження хворого	Кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб
4	Лабораторні та інструментальні методи дослідження	Кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб, кафедра рентгенології
5	Механізм дії лікарських засобів	Кафедра клінічної фармакології

V. Зміст теми заняття

ОСНОВНІ НЕФРОЛОГІЧНІ СИНДРОМИ

Виявити i встановити головний синдром (сукупністьсть синдромів) хворого з нефропатіями — важливий початковий етап діагностичного пошуку. На цьому етапі синтезуються результати клінічного обстеження хворого i дані скринінгових пошукових лабораторних методів. Перший етап завершується встановленням попереднього діагнозу, якщо це можливо, або синдромним діагнозом (НС нез'ясованої етіології, еритроцитурія нез'ясованої етіології тощо). Після цього намічають шляхи диференціального діагнозу: складають план другого етапу — визначають комплекс лабораторних, інструментальних i спеціальних методів дослідження, спрямованих на визначення нозологічної форми виявленого синдрому. Синдромний підхід у діагностиці нефропатії полегшує діагностичний пошук i прискорює початок раціональної терапії.