Тема 6. Конституційно-правовий статус Верховної Ради України.

1. Верховна Рада – парламент України. Кількісний склад, структура і строки повноважень Верховної Ради України.

Верховна Рада України - загальнодержавний, представницький, виборний, колегіальний, постійно діючий, єдиний орган законодавчої влади в Україні.

Ознаки Верховної Ради України:

1) загальнодержавність - компетенція Верховної Ради України поширюється на всю територію України;

2) представництво - представляє інтереси українського народу і держави як у межах державного кордону, так і на міжнародному рівні;

3) виборність - Верховна Рада України формується тільки шляхом проведення виборів;

4) єдиний орган законодавчої влади в Україні - лише Верховна Рада України уповноважена приймати закони, жодний інший орган державної влади таких повноважень не має;

5) колегіальність - можна трактувати двояко:

а) кількісний склад Верховної Ради України становить 450 народних депутатів України;

6) приймає рішення на пленарних засіданнях певною кількістю голосів народних депутатів України. Повноваження Верховної Ради України здійснюються спільно народними депутатами України на засіданнях під час сесій парламенту;

б) однопалатність - Верховна Рада України не знає внутрішнього структурного поділу, оскільки організаційно працює як єдиний орган.

Види парламентів визначаються за їх поділом на палати. Сьогодні у світі існують переважно однопалатні (монокамерні) та двопалатні (бікамерні) парламенти. Початково парламент був однопалатним. Британський парламент, який став прообразом сучасних парламентів у світі, був до середини XIV ст. однопалатним.

Однопалатні парламенти існують у таких державах, як Україна, Ізраїль, Болгарія, Греція, Данія, Португалія, Туреччина, Швеція, Єгипет, Нова Зеландія та ін. Значною перевагою однопалатного парламенту є спрощена законодавча процедура, що дає можливість дієво реагувати на явища та процеси в суспільстві, які потребують негайного нормативного врегулювання. Зазвичай, однопалатні парламенти властиві державам, які є невеликими за розмірами та мають однонаціональний склад населення.

Двопалатні парламенти властиві державам як з унітарним, так і з федеративним устроєм. Такі парламенти мають близько 60 держав світу, серед яких Аргентина, Бразилія, Італія, Іспанія, Румунія, Польща, Франція. До речі, верхня палата всіх перелічених держав називається сенатом. Сьогодні у світі нараховується близько 50 держав саме 3 такою назвою верхньої палати. Проте верхня палата в Японії називається Палатою радників, Росії - Радою Федерацій, Індії та Швейцарії - Радою штатів, Великобританії - Палатою лордів тощо.

Конституційний склад Верховної Ради України та її структура визначаються Конституцією України, Законами України "Про Регламент Верховної Ради України" від 10 лютого 2010 року, "Про статус народного депутата України" від 17 листопада 1992 року, "Про комітети Верховної Ради України" від 4 квітня 1995 року та іншими нормативно-правовими актами.

Конституційний склад Верховної Ради України згідно 3 ч. 1 ст. 76 Конституції України становить 450 народних депутатів України.

Кількісний склад парламенту України - це загальна кількість народних депутатів, зумовлена певними об'єктивними обставинами: кількістю населення держави, територією держави, виборчою системою тощо.

На відміну від кількісного якісний склад Верховної Ради України не може суворо регламентуватися, оскільки вибори до парламенту в Україні є демократичними і вільними. І все ж існують законодавчі вимоги до кандидатів у народні депутати України. Так, народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років (ч. 2 ст. 76 Конституції України) тощо.

Склад парламенту повинен відображати соціальну структуру суспільства. Якісне представництво має свій вираз у соціальному, партійному, національному, територіальному, професіональному, тендерному, парламентському представництві.

Структура Верховної Ради України - це її внутрішня будова.

1. Голова Верховної Ради України.

2. Перший заступник Голови Верховної Ради України.

3. Заступник Голови Верховної Ради України.

4. Комітети Верховної Ради України.

5. Рада голів комітетів Верховної Ради України.

6. Лічильна комісія Верховної Ради України.

7. Тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України.

8. Тимчасові слідчі комісії Верховної Ради України.

9. Спеціальна тимчасова слідча комісія Верховної Ради

10. Депутатські фракції у Верховній Раді України.

11. Погоджувальна рада депутатських фракцій.

12. Найстаріший за віком депутат у Верховній Раді України.

До структури Верховної Ради України не належать такі органи, як Рахункова палата України та Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, оскільки їх правовий статус визначається як статус юридичної особи згідно з профільним законодавством - Законом України "Про Рахункову палату України" від II липня 1996 року та Законом України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" від 23 грудня 1997 року. Юридичні особи не можуть бути складовими структури Верховної Ради України, оскільки остання сама є юридичною особою.

2. Компетенція Верховної Ради України.

Компетенція (лат. - відповідність, узгодженість) - сукупність установлених в офіційній формі прав і обов'язків, тобто повноважень будь-якого органу чи посадової особи, які визначають можливості цього органу або посадової особи приймати обов'язкові до виконання рішення, організовувати та контролювати їх виконання, вживати у необхідних випадках заходи легального примусу.

Компетенція Верховної Ради України - це її права та обов'язки, форми та методи їх реалізації, а також предмети відання. Предмет відання Верховної Ради України - це той суспільний простір, на який поширюється владно-регулюючий вплив парламенту за допомогою видання ним відповідних правових актів.

Конституція України визначила широку компетенцію Верховної Ради України, яку за суттю та призначенням можна поділити на такі види: законодавча, установча, контрольна, фінансово-бюджетна, квазісудова тощо.

Законодавча компетенція Верховної Ради України зумовлює винятково важливе значення парламенту в конституційній системі державних органів. Основний зміст законодавчої компетенції Верховної Ради України - це її права та обов'язки у сфері розробки, прийняття Конституції і законів України та інших правових актів, внесення до них змін та доповнень, визнання їх такими, що втратили чинність, а також надання згоди на обов'язковість міжнародних договорів на території України. Доктрина конституційного розвитку нашої держави виокремлює пріоритетне право українського народу приймати Конституцію України, проте і Верховна Рада України не позбавлена такого права.

Установча компетенція Верховної Ради України - це її діяльність у сфері утворення, призначення, реорганізації та ліквідації інших державних органів. Установчу компетенцію Верховної Ради України доцільно класифікувати на внутрішню та зовнішню.

Контрольно компетенція Верховної Ради України - це її права та обов'язки у сфері нагляду за дотриманням законів у діяльності інших органів публічної, в тому числі державної влади та посадових осіб.

Бюджетно-фінансова компетенція Верховної Ради України - це права та обов'язки парламенту щодо затвердження і реалізації ним фінансової політики та бюджету держави. Бюджетно-фінансова компетенція Верховної Ради України як за змістом, так і за формами є значущою:

* контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту Квазісудова компетенція Верховної Ради України - це її права та обов'язки щодо забезпечення діяльності та функціонування судової системи держави. Всі призначення на посаду професійного судді, крім першого, здійснює Верховна Рада України.

Верховна Рада України:

o призначає третину складу Конституційного Суду України;

* обирає суддів безстроково.

Загалом компетенція Верховної Ради України у сфері регулювання суспільних відносин є досить багатогранною, що свідчить про винятково важливу роль парламенту як координуючого, контрольного, установчого та законодавчого органу в системі органів державної влади.

3. Статус народного депутата.

Народний депутат України є обраним відповідно до Конституції і законів України повноважним представником українського народу у Верховній Раді України, який протягом строку дії депутатського мандата здійснює законодавчо визначені повноваження.

Правовий статус народного депутата України - це його місце і роль у системі правовідносин як представника українського народу в парламенті, визначені і гарантовані Конституцією і законами України.

Правовий статус зберігається на весь строк дії депутатського мандата.

У своїй діяльності народний депутат України повинен дотримуватися загальновизнаних норм моралі, зберігати власну гідність, поважати честь і гідність інших громадян України, утримуватися від дій, заяв та вчинків, що компрометують його самого, виборців, Верховну Раду України, державу. Народний депутат України не повинен використовувати мандат у корисливих цілях.

Народним депутатом України може бути громадянин України (ч. 2 ст. 76 Конституції України), який:

* на день виборів досяг двадцяти одного року;

* має право голосу;

* проживає в Україні протягом останніх п'яти років.

Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку (ч. З ст. 76 Конституції України).

Принципи правового статусу народного депутата України - це основні засади та вихідні ідеї, які відображають найсуттєвіші характерні ознаки правового стану народного депутата України в суспільстві та державі.

Основними принципами правового статусу народного депутата України є:

* рівноправність депутатів, що означає їх однакову можливість обирати та бути обраними до органів парламенту (комісій, комітетів та ін.), займати посади у Верховній Раді України, реалізовувати своє право на депутатський запит та звернення, виступати на пленарних засіданнях парламенту, мати право законодавчої ініціативи, користуватися пільгами, що передбачені чинним законодавством тощо;

* несумісність депутатського мандата з іншими видами діяльності Народні депутати України не можуть мати іншого представницького мандата чи бути на державній службі (ч. 2 ст. 78 Конституції України). Вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності встановлюються законом. У разі невиконання вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності повноваження народного депутата України припиняються достроково на підставі закону за рішенням суду (ч. 4 ст. 8 І Конституції У країни);

* виконання народним депутатом України своїх повноважень на постійній основі (ч. 1 ст. 78 Конституції України). Це означає, що народний депутат України за виконання депутатських повноважень отримує заробітну плату у розмірах, встановлених Верховною Радою України, а в трудовій книжці має бути відповідний запис про працевлаштування такої особи;

* депутатський індемнітет - має двояке трактування в науці права:

1) матеріальна винагорода за виконання народним депутатом України своїх депутатських повноважень;

2) народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп (п. 2 ст. 80 Конституції України).

* вільний депутатський мандат - виборці не можуть відкликати народного депутата України, оскільки він представляє інтереси усієї нації, а не лише тих виборців, які віддали за нього свій голос на виборах. Разом з тим запровадження пропорційної виборчої системи в Україні зумовило поглиблення політичної структурованості Верховної Ради України, логічним наслідком якої стало посилення партійної дисципліни;

* депутатська недоторканність (імунітет), правовим наслідком якої є неможливість затримання, арешту чи притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України без попередньої згоди Верховної Ради України (ч. З ст. 80 Конституції України). Народному депутату України згідно з ч. І ст. 27 Закону України "Про статус народного депутата України" від 17 листопада 1992 року1 гарантується депутатська недоторканність на весь строк здійснення депутатських повноважень. Обмеження прав і свобод народного депутата України (порушення таємниці телефонних розмов, кореспонденції, огляд транспортного засобу, житлового чи службового приміщення, його затримання) допускаються лише за згоди Верховної Ради України за умови неможливості отримання необхідної інформації іншим способом.

Повноваження народного депутата України - це сукупність закріплених Конституцією і законами України, його прав та обов'язків для здійснення покладених на нього функцій.

Повноваження народного депутата України в парламенті:

1) бере участь у засіданнях Верховної Ради України;

2) бере участь у роботі депутатських фракцій, комітетів, комісій, утворених Верховною Радою України;

3) виконує доручення Верховної Ради України та її органів;

4) має право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України, яке передбачене у ст. 93 Конституції України і є одним з найважливіших його прав;

5) бере участь у роботі над законопроектами, іншими актами Верховної Ради України, у парламентських слуханнях;

6) має право ухвального голосу щодо всіх питань, що розглядаються на засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано;

7) має право пропонувати питання для розгляду Верховною Радою України або її органами;

8) має право депутатського запиту і депутатського звернення до Президента України, органів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та інших суб'єктів правовідносин тощо.

4. Сессія Верховної Ради. Розгляд питань на планерних засіданнях Верховної Ради.

Верховна Рада України згідно з ч. 1 ст. 82 Конституції України працює сесійно.

Сесія Верховної Ради України (від лат. - засідання) - це термін, протягом якого парламент проводить пленарні засідання та ухвалює рішення з питань, віднесених до його компетенції і відання Конституцією і законами України. Верховна Рада України, як зазначалося вище, є повноважною і може працювати сесійно за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу.

Сесії Верховної Ради України становлять засідання Верховної Ради України, засідання комітетів, тимчасових слідчих комісій і тимчасових спеціальних комісій, що проводяться у період між пленарними засіданнями, робота народних депутатів України у депутатських фракціях та з виборцями.

Сесії відповідно до частин 1, 2 ст. 83 Конституції України поділяються на чергові і позачергові. Відкриття сесії оголошується головуючим на початку першого пленарного засідання Верховної Ради України, закриття - після завершення останнього пленарного засідання.

Чергові сесії Верховної Ради України, крім першої сесії, починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року. У законодавстві не визначено терміну завершення роботи чергових сесій, проте проміжок між сесіями не може бути меншим як 45 днів (зазвичай, влітку) і 10 днів (відповідно взимку). Проте Верховна Рада України може прийняти постанову про зміну строків завершення сесії (ч. 1 ст. 10 Закону України "Про Регламент Верховної Ради України").

Позачергові сесії Верховної Ради України із зазначенням порядку денного відповідно до ч. 2 ст. 83 Конституції України та ст. 11 Закону України "Про Регламент Верховної Ради України" скликаються Головою Верховної Ради на вимогу:

* не менш як третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України;

* на вимогу Президента України.

Перша сесія новообраної Верховної Ради України має свою законодавчо визначену специфіку організації і проведення. Так, згідно з ч. З ст. 82 Конституції України Верховна Рада України збирається на першу сесію не пізніш ніж на тридцятий день після офіційного оголошення результатів виборів.

5. Комітети і комісії Верховної Ради: склад, порядок формування, функції та повноваження. Депутатські групи і фракції у Верховній Раді.

Комітети Верховної Ради. Комітети - постійно діючі орга­ни, які створюються на строк повноважень Верховної Ради Украї­ни на основі пропорційного представництва депутатських груп та фракцій. Згідно зі ст. 89 Конституції України Верховна Рада України затверджує перелік комітетів, обирає голів цих комітетів. Функції парламентських комітетів визначено в Законі України «Про комітети Верховної Ради України» від 4 квітня 1995 р. (ст. 5). їхні функції:

1) законопроектна

2) збір, вивчення, дослідження інформації з питань, що нале­жать до компетенції комітетів, організація слухань із цих питань, зокрема на засіданнях Верховної Ради України;

3) здійснення контролю за дотриманням та реалізацією Конс­титуції та законів України, інших нормативних актів Верховної Ради країни, за відповідністю підзаконних актів Конституції, зако­нам України, а також вивчення ефективності їх застосування;

4) вивчення доцільності та ефективності дій Уряду України, інших органів державної виконавчої влади

5) участь у складанні, прийнятті, контролі за виконанням дер­жавного бюджету

6) попередній розгляд і підготування висновків і пропозицій щодо ратифікації чи денонсації міжнародних договорів

7) попереднє обговорення кандидатур посадових осіб, які від­повідно до Конституції та законів України обираються, признача­ються або затверджуються Верховною Радою України

Тимчасові спеціальні комісії створюються Верховною Радою для підготування і попереднього розгляду відповідних питань, на­приклад, для доопрацювання проектів законів та інших актів Вер­ховної Ради, для вивчення чи дослідження питань, віднесених до її компетенції.

Тимчасова спеціальна комісія згідно з Регламентом Верховної Ради обирається із загалу народних депутатів України, які дали на це згоду. Мінімальний кількісний склад комісії повинен забезпе­чувати представництво не менш як по одному депутату від кожної зареєстрованої депутатської групи або фракції. Голова комітету Верховної Ради не може бути обраний головою тимчасової спеці­альної комісії.

3. Тимчасові слідчі комісії створюються Верховною Радою України для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, за умови, якщо за це проголосувала не менш як одна третина від конституційного складу Верховної Ради. Ви­сновки і пропозиції таких спеціальних слідчих комісій згідно з Конституцією України (ч. 5 ст. 89) не є вирішальними для слідства і суду.

Верховна Рада України четвертого скликання 15 травня 2002 р. утворила 24 комітети:

з питань аграрної політики та земельних відносин;

з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією;

з питань будівництва, транспорту і зв'язку;

з питань бюджету;

з питань державного будівництва та місцевого самовряду­вання;

з питань екологічної політики, природокористування та лікві­дації наслідків Чорнобильської катастрофи; та ін.

Крім того, утворено спеціальну контрольну комісію з питань приватизації.

в   письмовій   формі

пропозиція народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств,  установ і організацій, об'єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз'яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції.

  Орган державної влади,  орган місцевого самоврядування, їх посадові  особи, керівники  підприємств,  установ  і організацій, об'єднань  громадян,  яким   адресовано  депутатське   звернення, зобов'язані протягом 10 днів з моменту його одержання розглянути і дати письмову відповідь.  У разі неможливості  розгляду  звернення народного  депутата  у визначений  строк його повідомляють про це офіційним листом з викладенням причин продовження строку розгляду.

Строк розгляду депутатського звернення, з урахуванням продовження, не може перевищувати 30 днів з моменту його одержання.

1. Формування депутатських груп (фракцій)

1.1. Народні депутати України можуть добровільно

об'єднуватися у депутатські групи (фракції) за умови, що до складу

кожної з них входить не менш як 25 депутатів. Депутатські групи

формуються як на партійній, так і на позапартійній основі.

Депутатські групи, які сформовані на основі партійної належності

депутатів, називаються депутатськими фракціями. До складу

депутатської фракції можуть входити й позапартійні депутати, які

підтримують програмні документи відповідної партії. Депутатські

групи, сформовані на позапартійній основі, об'єднують

депутатів, які поділяють однакові або схожі погляди з питань

державного і соціально-економічного розвитку.

1.2. Депутатські групи (фракції) не можуть формуватися для

захисту приватних, комерційних, місцевих, професійних чи

релігійних інтересів. Принципи функціонування депутатської групи

(фракції) не можуть порушувати імперативного характеру

депутатського мандата.

1.3. Порядок роботи депутатської групи (фракції), умови

вступу депутата до депутатської групи (фракції), його виходу чи

виключення з неї визначаються самою депутатською групою

(фракцією).

1.4. Депутат не може входити до складу більш як однієї

зареєстрованої депутатської групи (фракції). Голова Верховної Ради

України і його заступники не входять до складу жодної депутатської

групи (фракції).

1.5. Депутатські групи (фракції) формуються на першій сесії

Верховної Ради України нового скликання до розгляду питань про

обрання Голови Верховної Ради, утворення органів Верховної Ради.

Якщо цього не відбулося, головуючий на пленарному засіданні

оголошує перерву в пленарних засіданнях на два робочих дні. Перед

наступним пленарним засіданням Секретаріат Верховної Ради поширює

серед депутатів інформаційні матеріали про депутатські групи

(фракції), які відповідають вимогам цього Положення і були подані

до Секретаріату Верховної Ради не пізніш як за шістнадцять годин

до початку зазначеного пленарного засідання.

1.6. Реорганізація та формування нових депутатських груп

(фракцій) може проводитися протягом повноважень Верховної Ради із

збереженням їх пропорційного представництва в органах Верховної

Ради за винятком Президії Верховної Ради чи з відступом від нього

відповідно до рішення, прийнятого Верховною Радою щодо такого

представництва.

2. Реєстрація депутатських груп (фракцій)

2.1. Кожна депутатська група (фракція) повинна бути

зареєстрована у Секретаріаті Верховної Ради. Умовою її реєстрації

є надходження до Секретаріату Верховної Ради підписаного

персонально депутатами письмового повідомлення про сформування

депутатської групи (фракції) з зазначенням її назви, мети чи

завдання, персонального складу та партійної належності членів

групи (фракції), а також депутатів, які уповноважені представляти

групу (фракцію). Повна та скорочена назва депутатської фракції

повинна збігатися з назвою відповідної партії. У разі, коли

депутатська фракція об'єднує депутатів з декількох партій, її

назва повинна включати назви цих партій.

2.2. Після реєстрації депутатської групи (фракції) головуючий

на пленарному засіданні інформує депутатів про сформування такої

групи (фракції), її кількісний склад та уповноважених

представників. Інформаційні матеріали про депутатську групу

(фракцію), зазначені в пунктах 2.1 і 5.2 після її реєстрації

поширюються Секретаріатом Верховної Ради серед депутатів; в тому ж

порядку повідомляється про зміни в складі депутатських груп

(фракцій).

2.3. Про зміни в складі депутатської групи (фракції) її

уповноважений представник повідомляє письмово Голову Верховної

Ради (чи Президію сесії); це повідомлення підписує і депутат, щодо

якого воно подається, або лише уповноважений представник

депутатської групи (фракції), якщо депутата виключено з неї.

2.4. У разі, коли склад депутатської групи (фракції)

скорочується нижче від встановленої в пункті 1.1 кількості, вона

після 15 днів оголошується Головою Верховної Ради (чи Президією

сесії) розпущеною. Розпуск (саморозпуск) депутатської групи

(фракції) не є підставою для перегляду персонального складу

органів Верховної Ради, за винятком Президії Верховної Ради,

представництво в якій втрачається до створення депутатської групи

(фракції).

3. Права та порядок діяльності

депутатських груп (фракцій)

3.1. Депутатські групи (фракції) попередньо обговорюють

кандидатури на посади Голови Верховної Ради і його заступників,

голів комітетів і комісій Верховної Ради, а також персональний

склад колегіальних органів Верховної Ради.

3.2. Депутатські групи (фракції) відповідно до цього

Положення мають право на пропорційне (виходячи із кількості їх

членів) представництво в усіх органах Верховної Ради та офіційних

парламентських делегаціях. Право висунення кандидатур на вакантні

депутатські місця в органах Верховної Ради до визнання Верховною

Радою повноважень відповідних новообраних депутатів належить

депутатським групам (фракціям), яким ці місця належали раніше.

Постійні комісії Верховної Ради України формуються групами

(фракціями) за принципом пропорційності, врахування фахової

підготовки народних депутатів та домовленості між заінтересованими

депутатськими групами (фракціями). (Доповнено згідно з Постановою

ВР N 24/94-ВР від 26.05.94)

3.3. Кожна депутатська група (фракція) має гарантоване право

на виступ свого представника з усіх питань порядку денного на

засіданнях Верховної Ради та її органів.

3.4. Депутатська група (фракція), з ініціативи якої

розглядається питання, має право на виступ свого представника

після припинення дебатів на засіданнях Верховної Ради та її

органів.

3.5. Жодна депутатська група (фракція) не має права виступати

від імені народу України, Верховної Ради України.

3.6. Депутати і депутатські групи (фракції) можуть вільно

співробітничати між собою шляхом створення депутатських об'єднань

і неформальних груп, які не підлягають реєстрації і не

користуються правами, передбаченими цим Положенням.

3.7. Депутатські групи (фракції) проводять свої засідання

відкрито і гласно. За рішенням депутатської групи (фракції) може

бути проведене закрите засідання.

3.8. Уповноважений представник депутатської групи (фракції)

може в письмовій формі доручити виконання закріплених за ним

Регламентом Верховної Ради України функцій будь-кому з членів

відповідної депутатської групи (фракції).

3.9. Зареєстровані депутатські групи (фракції) та їх члени

мають й інші права, передбачені Конституцією України, Законом "Про

статус народного депутата України", Регламентом Верховної Ради

України, Законом про комітети і комісії Верховної Ради України.

4. Погоджувальна рада депутатських груп (фракцій)

4.1. Уповноважені представники депутатських груп і фракцій

(від кожної по одному) утворюють Погоджувальну раду депутатських

груп (фракцій), яка є органом дорадчого, погоджувального

характеру. В разі необхідності Погоджувальна рада вносить

пропозиції з питань порядку денного, про раціональну організацію

і планування роботи Верховної Ради та її органів, сприяє

узгодженню позицій депутатів у разі виникнення спірних питань у

роботі Верховної Ради та її органів.

4.2. Погоджувальна рада депутатських груп (фракцій)

збирається на засідання за своєю ініціативою або за пропозицією

Голови Верховної Ради, його заступників, Президії сесії, обраного

Верховною Радою головуючого для окремого засідання. Засідання

Погоджувальної ради проводяться лише відкрито і гласно.

Погоджувальна рада не приймає рішень, обов'язкових для виконання.

На засіданні Погоджувальної ради ведеться протокол, примірник

якого передається до Секретаріату Верховної Ради. Пропозиції

Погоджувальної ради, внесення яких передбачається Регламентом

Верховної Ради, підписуються уповноваженими представниками всіх

депутатських груп (фракцій).

4.3. Члени Погоджувальної ради обов'язково запрошуються на

засідання Президії Верховної Ради і їм завчасно надаються намічені

для розгляду відповідні документи та інші матеріали.

( Постанова ВР втратила чинність на підставі Постанови ВР

N 130/94-ВР від 27.07.94 з дня введення в дію

Регламенту Верховної Ради України )

5. Забезпечення діяльності депутатських груп (фракцій)

5.1. Голова Верховної Ради забезпечує зареєстровані

депутатські групи (фракції) приміщенням, необхідним обладнанням

тощо, а також закріплює за ними адміністративно-технічний

персонал, який користується їх довірою, для подання допомоги у

здійсненні депутатськими групами (фракціями) передбачених законами

і цим Положенням функцій у Верховній Раді України.

5.2. За зверненням уповноваженого представника депутатської

групи (фракції) Секретаріат Верховної Ради поширює серед народних

депутатів України підготовлені нею матеріали про її діяльність як

офіційні від депутатської групи (фракції).

6. Посадові особи Верховної Ради.

Керівні посадові особи Верховної Ради. Очолює Верховну Раду України Голова Верховної Ради України, який обирається Верховною Радою України зі свого складу та відкликається нею . Порядок обрання Голови Верховної Ради України детально регламентується Регламентом Верховної Ради.

Так, кандидатури на посаду Голови Верховної Ради України висуваються на альтернативній основі на засіданні Верховної Ради України депутатами та їхніми групами (фракціями). Кожний депутат має право висунути для обрання свою кандидатуру. Обговорення кандидатур на посаду Голови Верховної Ради України здійснюється на засіданні Верховної Ради України. При цьому на кожну кандидатуру відводиться дві години сесійного часу, зокрема для доповіді кандидата - 30 хвилин. Вибори Голови Верховної Ради України здійснюються таємним голосуванням шляхом подачі бюлетенів. Про обрання Голови Верховної Ради України Верховна Рада приймає відповідну постанову.

У будь-який час Голова Верховної Ради України може бути відкликаний Верховною Радою на його прохання, а також з огляду на незадовільну його роботу на цій поса

ді або через інші обставини, що унеможливлюють виконання ним своїх обов'язків. Дострокове припинення депутатських повноважень особою, яка обрана Головою Верховної Ради України, одночасно припиняє і його повноваження як Голови Верховної Ради України.

Пропозиції про відкликання Голови Верховної Ради України можуть вноситися: Головою Верховної Ради України за його письмовою заявою або не менш як 1/3 народних депутатів від їхньої фактичної кількості за їхніми підписами. Постанова Верховної Ради України про відкликання Голови Верховної Ради України приймається:

1)  відкритим (але не поіменним) голосуванням, якщо відкликання Голови Верховної Ради України здійснюється з огляду на подання особистої заяви;

2)  поданням бюлетенів для таємного голосування, коли питання про відкликання розглядається не за його власною ініціативою.

Голова Верховної Ради України відповідно до ст. 88 Конституції України та Регламенту Верховної Ради України:

1. Веде засідання Верховної Ради України.

2.  Організовує підготування питань до розгляду на засіданнях Верховної Ради України.

3. Підписує акти, прийняті Верховною Радою України.

4.  Представляє Верховну Раду України в зносинах з іншими органами державної влади України та органами влади інших держав.

5. Організовує роботу апарату Верховної Ради України.

6.  Вживає заходів до охорони та захисту честі й гідності Верховної Ради України, її органів і депутатів.

7.  Видає розпорядження про опублікування актів Верховної Ради України, що не потребують підписання Президентом України.

8.  Забезпечує внутрішню і зовнішню безпеку Верховної Ради України.

9.  Розпоряджається використанням приміщень, споруд, обладнання, а також територій, що перебувають у віданні Верховної Ради України.

10. Затверджує положення про документо оборот у Верховній Раді України.

11. Забезпечує розроблення проекту кошторису витрат Верховної Ради України.

12. Розпоряджається коштами, виділеними Верховній Раді України згідно з затвердженим бюджетом і кошторисом витрат Верховної Ради України тощо.

Розпорядження Голови Верховної Ради України можуть бути змінені, доповнені, скасовані рішенням Верховної Ради України, прийнятим більшістю голосів депутатів від їхньої фактичної кількості.

Перший заступник Голови Верховної Ради України і заступник Голови Верховної Ради України обираються на строк повноважень Верховної Ради України із загалу народних депутатів України, кандидатури яких представляє Верховній Раді України Голова Верховної Ради України. Вибори проводяться таємним голосуванням шляхом подачі бюлетенів. Перший заступник Голови Верховної Ради України і заступник Голови Верховної Ради України за дорученням Голови Верховної Ради України виконують окремі його функції, беруть участь у розробленні проекту кошторису витрат Верховної Ради України, звіту про витрати з кошторису Верховної Ради України, контролюють виконання головами відповідних комітетів Верховної Ради України їхніх посадових обов'язків, не рідше одного разу на рік подають звіт Верховній Раді України про свою діяльність і організацію діяльності Верховної Ради України та її органів з питань, віднесених до їхнього відання.

Регламент Верховної Ради України передбачає, що перший заступник Голови Верховної Ради України веде організаційну та іншу роботу з питань взаємодії Верховної Ради України з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також із питань підготування і розгляду у Верховній Раді України законопроекту про Державний бюджет України та звіту про його виконання. Заступник Голови Верховної Ради України веде організаційну та іншу роботу з питань взаємодії Верховної Ради України з органами судової влади, а також із питань здійснення Верховною Радою України та її органами законопроектної діяльності, законодавчої процедури і контрольних повноважень (за винятком питань, віднесених до відома першого заступника Голови Верховної Ради України). Заступники Голови Верховної Ради України видають розпорядження, які можуть бути змінені, доповнені, скасовані Головою Верховної Ради України, а також рішенням Верховної Ради України, прийнятим більшістю голосів депутатів від їхньої фактичної кількості.

Верховна Рада України четвертого скликання обрання Голови Верховної Ради України, Першого заступника та заступника Голови Верховної Ради України здійснила згідно зі спеціальною процедурою, що передбачала одночасне («пакетне») голосування за кандидатури на посади Голови Верховної Ради України, Першого заступника та заступника Голови Верховної Ради України (постанова Верховної Ради України «Про процедуру розгляду питання про обрання Голови Верховної Ради України, Першого заступника та заступника Голови Верховної Ради України четвертого скликання» від 15 травня 2002 p.).