5. „Пісня про себе” – тематика та проблематика, характеристика образів, сюжетотворення.

Ключове місце у збірці „Листя трави”, все таки займає поема «Пісня про себе», що стала своєрідним поетичним маніфестом автора. Суб’єктом оповіді є ліричне «Я», яке близьке постаті автора, але не тотожне їй. Поетичне «Я» постійно перевтілюється в інших людей і навіть у явища природи і має узагальнюючий характер. Герой приймає життя у всій його повноті («Я припускаю добро і зло, я дозволяю говорити навмання,/ Природа не знає цензури, вона повна первісних сил»).

«Пісня про себе» не має сюжету в його загальноприйнятому значенні. Але вона (як і вся збірка) містить ліричний центр: рух думок, почуттів об’єднує образ ліричного героя. Сам поет писав: «У мене є лише один центральний образ – узагальнена людська особистість, типізована через самого себе. Але моя книга примушує мене, навіть робить абсолютно необхідним для кожного читача поставити себе на головне місце, стати живим джерелом, головною дійовою особою, яка переживає кожну сторінку, кожне почуття, кожен рядок».

Поетичне «Я», образ «Волта Вітмена» - це типізований персонаж, який вбирає в себе характерні риси американців. «Я» поета належить до «усіх епох і всіх земель».

Як неможливо окреслити тематичні мотиви будь-якого музичного твору, так неможливо їх визначити і в «Пісні про себе». Можна сказати, що цей твір про людину, природу, життя в усьому його розмаїтті. Це думки, почуття, роздуми автора, голоси природи і, взагалі, голос самого життя, що, зливаючись зі Всесвітом, набуває космічних масштабів.

Усі люди - рівні між собою, незалежно від раси, національної чи статевої належності, багатства чи бідності. Цей принцип так само важ­ливий, як і перший, і нерозривно з ним пов'язаний. З нього випливає своєрідне розуміння поетом демократії не як конкретного принципу американського республіканізму чи взагалі політичного устрою подібного типу, а як всеохоплюючої любові між людьми, безмежної, палкої, захопленої, самовідданної. Любові до ближнього свого, до то­вариша, до кожної земної істоти. Однак для Вітмена важлива не лише товариська, дружня, братерська любов, а й кохання чоловіка і жінки. В поезії СІЛА його вірші про кохання прозвучали як виклик пури­танському ставленню до цього почуття як до чогось брудного й гріхов­ного. Він наважився писати про красу природного, що дано людині як дар, про чистоту кохання не лише духовного, а й тілесного. Звичайно, на поета накинулися святенники і цнотливці всіх ґатунків.

Переклади творів В.Вітмена українською мовою

Проблема перекладу творів Вітмена полягає у тому, що іншими мовами важко передати ритмічну окресленість його поезії. Існують певні проблеми й у перекладах українською мовою: окрім ритмічної окресленості, труднощі виникають у тому, що українські слова довші за англійські. Тому дослідники часто переклади з Вітмена вважають новотворами. Доробок американського митця в Україні популяризували В.Мисик, І.Драч, В.Коротич.

До перекладу віршів Вітмена зверталися М.Семенко, Лесь Курбас, П.Тичина, І.Кулик, який вмістив його твори до «Антології американської поезії» (1929).

1969 року українською мовою вийшла книга «Листя трави», що стало результатом праці колективу перекладачів, серед яких були В.Мисик, І.Кулик, В.Коротич, М.Тупайло та ін.. У 1984 році читачі познайомилися з книгою українського дослідника і перекладача Л.Герасимчука «Уолт Уїтмен. Поезії».