Основні положення з техніки безпеки при роботі зі стерилізатором.
1. Установлення і дозвіл на експлуатацію парового стерилізатора видається інспекцією котлонагляду, яка щороку здійснює контроль за апаратурою і робить відповідний запис у паспорті.
2. При несправності стерилізатора ремонт проводить тільки технік-спеціаліст.
3. До роботи з паровим стерилізатором допускаються особи, що досягли 18 років і мають посвідчення про здачу техмінімуму з експлуатації парового стерилізатора даного типу.
4. Вхід у приміщення, в якому проводиться стерилізація, дозволяється лише обслуговуючому персоналу.
Забороняється залишати стерилізатор без нагляду в робочому стані.
6.Парові стерилізатори з електричним нагрівачем обов'язково заземлюють.
Манометри повинні бути запломбовані і мати чітко позначену червону смугу або металеву пластинку, що вказує максимально допустимий тиск. Через кожних 4—5 циклів роботи перевіряють прохідність сифона манометра.
Один раз протягом зміни обов'язково перевіряють роботу запобіжного клапана. Один раз протягом цикла стерилізації проводять продувку сифонної трубки.
Забороняється доливати воду у воронку під час роботи парового стерилізатора; не допускається включення стерилізатора при недостатньому рівні води в котлі.
10. Забороняється відкривати кришку стерилізаційної камери, поки тиск у камері не знизиться до нормального рівня і стрілка не опуститься до нуля.
Надягання стерильного халата
Вимивши руки в передопераційній, хірург підходить до операційної санітарки, яка витирає йому фартух, і прямує в операційну, де з рук операційної сестри одержує стерильний рушник для витирання рук, серветку зі спиртом для їх обробки. Операційна сестра допомагає хірургові надягнути стерильний халат, вийнятий з бікса, тримаючи його розгорнутим за рукава. Але хірург повинен уміти надягати стерильний халат і без допомоги операційної сестри. Якщо хірург одягається сам, він розгортає халат у витягнутих уперед руках і накидає його на підтягнені догори руки, надягаючи в рукава. Операційна санітарка підхоплює халат ззаду, розправляє його і зав'язує зав'язки так, щоб повністю закрити спину хірурга. Потім хірург подає кінці паска, який санітарка зав'язує ззаду. При цьому треба стежити, щоб санітарка не доторкнулася до рук хірурга, і залишати їй достатньо довгі кійці для приймання і зав'язування паска. Надягнувши халат, хірург повинен сам зав'язати зав'язки на рукавах. Для цього слід тренуватися на нестерильному халаті. Потім надягають маску, яка щільно закриває рот і ніс (мал. 4).
Мал. 4. Надягання стерильного халата
Після хірургічної дезінфекції рук бактерії на шкірі відсутні. Але незабаром із проток потових залоз, волосяних мішечків, мікроподряпин на поверхні шкіри знову з'являються бактерії, тому з метою асептичного проведення операції необхідно ізолювати руки стерильними гумовими рукавичками.
Під час роботи в рукавичках руки стають вологими, в рукавичках накопичується рідина, в якій скупчуються бактерії, тому під час операції треба слідкувати за цілістю рукавичок. Ушкоджену рукавичку зразу треба замінити. Під час операції через кожні 45—60 хв рукавички обробляють 2,4 % розчином первомура і протирають 96 % етиловим спиртом. Щоб рукавички легко знімалися і надягалися, кисті і внутрішню поверхню рукавичок обробляють стерильною пудрою, виготовленою на крохмалі, який повністю розсмоктується на противагу тальку.
Дезінфекція операційного поля
Напередодні операції хворий приймає гігієнічну ванну або душ (якщо немає протипоказань), йому замінюють постільну і натільну білизну; за кілька годин до операції і ділянку операційного поля голять (найкраще сухим методом) і обробляють спиртом. У передопераційній хворий надягає шапочку і бахіли. На операційному столі операційне поле обробляють за способом Філончикова —Гроссіха, який полягає у дворазовому змащуванні його 5 % спиртовим розчином йоду. Оскільки цей розчин у дітей і в дорослих із тонкою, ніжною шкірою може спричинити опік, рекомендуються йодофори. Операційне поле послідовно протирають двома стерильними ватними або марлевими кульками, змоченими в 5 мл одного з розчинів: 1 % йодопірон-йоду; 1 % йодонату йоду або 0,8 % йодонату йоду.
Хлоргексидину біглюконат. Шкіру операційного поля обробляють дворазовим змащуванням стерильними тампонами, змоченими розчинами йодонату або йодопірону (1 % за вільним йодом), або 0,5 % спиртовим розчином хлоргексидину біглюконату. Спиртовий розчин йоду як антисептик неефективний.
Для обробки операційного поля використовують і інші антисептичні засоби (1 % розчин дегміциду, 1 % розчин рокалу або катаміну А-Б, 2,4 % розчин первомуру). Для дезінфекції слизових оболонок використовують 1 % розчин брильянтового зеленого, 3 % розчин перекису водню, 1 % розчин йодонату йодопірону, а також 0,5 % спиртовий розчин гібітану.
Для ізоляції шкіри операційного поля використовують спеціальні стерильні плівки.
Зовнішній вигляд осіб, які присутні в операційній, має відповідати належним вимогам: правильно надягнений халат, волосся заправлене під ковпак або косинку, на ногах мають бути бахіли; обов'язково треба користуватися маскою (мал. 91).
Присутні в операційній мають зайняти відведене для спостереження за перебігом операції місце, не ходити по операційній, не розмовляти. Запитання під час операції ставити не слід, бо це відволікає хірурга від роботи.
Контроль стерилізації.
Засоби і предмети вважаються стерильними, якщо вони в упакованому вигляді оброблені термічним шляхом або опроміненням і якщо ефект стерилізації підтверджено індикатором стерильності. Контроль роботи повітряних і парових стерилізаторів проводять, використовуючи хімічні тести-індикатори і за допомогою максимальних термометрів.
Показниками якості роботи стерилізаторів є переміна вихідного стану (кольору, агрегатного стану) хімічного теста-індикатора і відхилення температури в різних точках камери парового стерилізатора від номінального значення в діапазоні температури ± 2 °С.
Контроль роботи повітряних стерилізаторів здійснюється за допомогою кольорового термоіндикатора ТІК N6 і гідрохінону. Нанесена на папір термоіндикаторна фарба марки ТІК N6 світло-салатового кольору за температури 175—180 °С стає темно-коричневою. Гідрохінон у кількості 0,3 г поміщають у скляний флакон, за температури 170—175 °С сіро-коричневий порошок гідрохінону перетворюється на розплавлену масу чорного кольору.
Роботу парового стерилізатора щоденно контролюють за допомогою теста-індикатора сечовини або бензойної кислоти з фуксином. За умови режиму стерилізації 132 °С і тиску 2 атм білий порошок сечовини плавиться і переходить в аморфну масу того самого кольору (в бікси поміщають флакончик із сечовиною в кількості 0,3 г). За умови режиму стерилізації 120 °С і тиску 1,1 атм як індикатор використовують бензойну кислоту з фуксином; фуксин виконує функції барвника. За температури, що є близькою до такої пари (120 °С), бензойна кислота з кислим фуксином розплавляється і перетворюється на аморфну масу червоного кольору, а з основним фуксином — синього кольору. Сірка для контролю ефективності стерилізації не рекомендується.
Крім обов'язкового щоденного контролю за ефективністю стерилізації один раз за тиждень або через 10 днів застосовують бактеріологічний контроль матеріалу. Це найефективніший метод контролю.