Алгоритм діагностики гострої печінкової недостатності

Дослідження крові:

• Клінічний аналіз крові.

• Група крові і резус-фактор.

• Фактори коагуляції крові.

• Біохімія крові: глюкоза, калій, креатинін, білірубін, альбумін, АсАТ, АлАТ, ГГТП, амілаза.

• Визначення сироваткових маркерів вірусів гепатиту.

• Визначення вмісту міді і церулоплазміну в сироватці крові.

• Оцінка вмісту міді в сечі.

• Визначення вмісту парацетамолу та інших препаратів в крові - за показаннями.

• Посів крові навіть при відсутності гіпертермії.

Рентгенографія грудної клітини.

УЗД печінки та підшлункової залози.

Доплеровське дослідження печінкових вен (при підозрі на синдром Бада-Кіарі).

ЕЕГ (має діагностичне значення в ранній стадії печінкової енцефалопатії та прогностичне - в розгорнутій стадії).

При прогресуючої гострої печінкової енцефалопатії у хворих з гострим фульмінантні і токсичним гепатитом можуть виявлятися нейтрофільний лейкоцитоз, збільшення ШОЕ, тромбоцитопенія, гіпербілірубінемія, гіпертрансаміназемія, гіпоальбумінемія, гіпотромбінемія.

При гострій жировій дистрофії вагітних, яка спостерігається в останньому триместрі вагітності і клінічно не відрізняється від вірусного гепатиту, при порівнянні з іншими формами гострої печінкової недостатності, активність АсАТ і АлАТ низька.

Лікування гострої печінкової недостатності

Загальні принципи ведення хворого з гострою печінковою недостатністю:

1. Індивідуальний пост медсестри.

2. Моніторування сечовиділення, цукру крові і життєвих функцій кожну годину.

Двічі на день контроль сироваткового калію.

Щодня - аналіз крові, визначення вмісту креатиніну, альбуміну; оцінка коагулограми.

3. Не вводити в / в фізіологічний розчин.

4. Профілактика пролежнів.

Лікування печінкової енцефалопатії

1. Дієтотерапія.

З метою зниження вмісту аміаку в крові необхідно зменшувати кількість білка в харчовому раціоні (до 40 г на день). У більшості випадків хворі з помірною хронічною печінковою енцефалопатією здатні переносити дієту, яка містить 60-80 г білка на добу. При поліпшенні стану хворого вміст білка в дієті збільшують поступово до 80-90 г/добу. Добове споживання білка можна підтримувати на рівні 1,0-1,5 г/кг, залежно від стану пацієнта та його здатності переносити такий харчовий раціон.

Збільшення вмісту білка в дієті приводить до погіршення стану у 35% пацієнтів з гострою печінковою недостатністю. Хворим рекомендується приймати їжу невеликими порціями. Це дозволяє попередити загострення печінкової енцефалопатії. У харчовий раціон рекомендується включати рослинні продукти, що містять білок; приймати харчові добавки, що містять амінокислоти з розгалуженими ланцюгами.

Після зникнення симптомів енцефалопатії можна відновити нормальний вміст білка в харчовому раціоні. Від тривалого обмеження харчового білка слід утриматися настільки, наскільки це можливо, тому що у хворих є дефіцит білка. Необхідно тривало обмежувати сіль у їжі, так як це знижує ймовірність повторного розвитку асциту. Необхідно пам'ятати, що тривале обмеження білка в їжі призводить до порушень харчування. У деяких випадках епізоди печінкової енцефалопатії повторюються після підвищення вмісту білка в харчовому раціоні. Такі хворі потребують тривалого прийому лактулози і призначення безбілкової дієти.