Принципи немедикаментозного та медикаментозного лікування аг.

Немедикаментозні методи включають в себе:

• відмову від паління;

• зниження і/ або нормалізацію маси тіла (ІМТ<25 кг/м2); • зниження споживання алкогольних напоїв менше 30 г алкоголю на добу у чоловіків і менше 20 г на добу у жінок;

• збільшення фізичних навантажень (регулярні фізичні навантаження по 30-40 хвилин не менше 4-х разів на тиждень);

• зниження споживання повареної солі до 5 г / добу;

• комплексна зміна режиму харчування (збільшення вживання рослинної їжі, зменшення вживання насичених жирів, збільшення в раціоні калію, кальцію, що містяться в овочах, фруктах, зернових, і магнію, що міститься в молочних продуктах).

          Принципи медикаментозної терапії.

• Застосовування низьких доз антигіпертензивних засобів на початковому етапі лікування з метою зменшити несприятливі побічні ефекти. Якщо є реакція на низьку дозу даного препарату, але контроль АТ все ще недостатній, доцільно збільшити дозування цього препарату за умови його доброї переносимістіь.

• Використовування ефективних комбінацій низьких і середніх доз антигіпертензивних препаратів з метою максимального зниження артеріального тиску і переносимості. При неефективності першого препарату переважніше додавання малої дози другого препарату, ніж підвищення дозування початкового. Перспективне використання фіксованих низькодозових комбінацій.

• Проведення повної заміни одного класу препаратів на інший клас при низькому ефекті або поганий переносимості без збільшення дозування або додавання іншого препарату.

• При можливості застосування препаратів тривалої дії, які забезпечують ефективне зниження артеріального тиску протягом 24 годин при одноразовому щоденному прийомі. Це знижує варіабельність АТ протягом доби за рахунок більш м'якого і тривалого ефекту, а також спрощує дотримання хворим режиму прийому препаратів.

• Комбінування антигіпертензивних препаратів з препаратами які коригують інші фактори ризику, перш за все з дезагрегантами, гіполіпідемічними і гіпоглікемічними препаратами.

     Антігіпертензівні препарати, які використовуються в даний час для тривалого лікування артеріальної гіпертензіі.

• Препарати центральної дії - стимулятори I1-імідазолінових рецепторів (моксонідин, рілменідін).

• Препарати, що впливають на рецепторний апарат: а)блокатори α1-адренорецепторів (празозин, доксазозин); б) блокатори β1-адренорецепторів (метопролол, бетаксолол, небіволол, бісопролол).

• Блокатори кальцієвих каналів клітинної мембрани (ніфедипін, фелодіпін, амлодипін, лацидипін, верапаміл, дилтіазем).

• Діуретики (тіазиди і їх аналоги, петльові діуретики, калійзберігаючі препарати). • Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ) - еналаприл, лізиноприл, Раміприл, трандолапріл, періндопріл, моексіпріл, фозінопріл, квінаприл. • Блокатори рецепторів до ангіотензину - лозартан, валсартан, типу ірбесартан, кандесартан, телмісартан.

     Тіазідовиє діуретики, бета-адреноблокатори, блокатори кальцієвих каналів клітинної мембрани, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, блокатори рецепторів до ангіотензину відносяться до антигіпертензивних препаратів першої лінії терапії (призначаються в першу чергу). Допускається монотерапія будь-яким із препаратів першої лінії. При призначенні антигіпертензивних засобів хворому слід роз'яснити необхідність їхнього прийому протягом багатьох років або протягом усього життя; переривчаста терапія неприпустима. Навіть при стійкому зниженні артеріального тиску необхідно приймати менші дози лікарських препаратів (підтримуюча терапія).

        Індивідуальний вибір антигіпертензивного препарату

    У випадках неускладненої АГ за відсутності встановлених показань для призначення інших гіпотензивних препаратів перевагу слід віддавати діуретикам і бета-адреноблокаторам. За наявності встановлених показань можна використовувати препарати з основних сучасних класів антигіпертензивних препаратів, представлених у таблиці 6. На вибір препарату впливає багато факторів, серед яких найбільш важливими є наступні: соціально-економічний чинник, включаючи вартість лікування; наявність факторів ризику у даного хворого; наявність уражень "органів-мішеней", клінічних проявів серцево-судинних захворювань, хвороб нирок і цукрового діабету; наявність супутніх захворювань, які можуть сприяти або обмежувати використання антигіпертензивного препарату того чи іншого класу; індивідуальні реакції хворих на препарати різних класів; ймовірність взаємодії з препаратами, які пацієнт використовує з інших приводів.

Рекомендації по вибору лікарських препаратів для лікування АГ

Клас препаратів	Абсолютні показання	Відносні показання	Абсолютні протипоказання	Відносні протипоказання
Діуретики	Серцева недостатність Літні хворі Систолічна гіпертензія	Діабет	Подагра	Дисліпідемія. Збережена сексуальна активність у чоловіків.
β-блокатори	Стенокардія Перенесений інфаркт міокарда Тахіаритмії	Серцева недостатність Вагітність Цукровий діабет	Астма та хронічний обструктивний бронхіт Блокада провідних шляхів серця дисліпідемія	Спортсмени і фізично активні пацієнти Хвороби периферійних судин
Ингібітори АПФ	Серцева недостатьність Дісфункція лівого шлуночка Перенесений інфаркт міокарда Діабетична нефропатія		Вагітність Гіперкаліємія	Двосторонній стеноз ниркових артерій
Антагоністи кальция	Стенокардія Похилі хворі Систоли- чна гіпертензія	Враження периферій- них судин	Блокада провідних шляхів сердца	Застійна серцева недостатність
α-адрено блокатори	Гіпертрофія передміхурової залози	Порушення толерант- ності до глюкози Дисліпі- демія		Ортостати- чна гіпотензія
Антагоністи ангіотензіна II	Кашель при вживанні ингібіторов АПФ	Серцева недостатність	Вагітність Двосторонній стеноз ниркових артерій Гіперкаліємія
Агоністи імідазолі- нових рецепторів	Метаболіт- ний синдром Ожиріння Порушення толерантності до глюкози	Цукровий діабет Мікро- альбуміну- рія		Атріо-вентрікуляр- на блокада 2-3 ступеня Важка серцева недостатність

Застосування препаратів центральної дії, таких як клофелін, резерпін, метилдопа, рекомендується в якості терапії резерву, тому що вони мають велику кількість побічних ефектів. Переважно їх використання в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами.   Прямі вазодилятатори (гідралазин, міноксидил) не застосовуються в якості першої лінії терапії.

Ефективні комбінації препаратів

     Крім монотерапії використовуються комбінації з двох або трьох антигіпертензивних препаратів. Серед комбінацій двох антигіпертензивних препаратів ефективними та безпечними вважаються:

інгібітори АПФ + діуретики; діуретики + БАБ;

діуретики + БРА;

АК дигідропіридинового ряду + БАБ;

 АК + інгібітори АПФ;

АК + діуретики;

 α-адреноблокатор + БАБ;

препарат центральної дії + діуретики.

В ефективних комбінаціях використовують препарати різних класів для того, щоб отримати додадковий ефект шляхом поєднання препаратів з різними механізмами дії і з одночасним зведенням до мінімуму взаємодій, які обмежують зниження артеріального тиску.

Типові побічні ефекти антигіпертензивних препаратів

          Депресія - викликається бета-блокаторами, резерпіном, метилдопою, і клонідином. Швидка стомлюваність - викликається бета-блокаторами, резерпіном, метилдопою, і клонідином. Імпотенція і інші види сексуальної дисфункції - викликається бета-блокаторами, метилдопою. Запаморочення - як наслідок ортостатичної гіпотензії при різкому підйомі з сидячого або лежачого положення, що може призвести до падінь і переломів - часто спостерігається при прийомі будь-яких антигіпертензивних препаратів, особливо у випадку гуанітідіна, празозину і метилдопи. У людей похилого віку цей побічний ефект спостерігається частіше, внаслідок зменшення компенсаторних можливостей серцево-судинної системи з віком. Втрата апетиту та нудота - особливо спостерігається при прийомі гідрохлортіазиду.