- •Одеський національний медичний університет Кафедра « Внутрішньї медицини №3 з курсом сестринської справи» методичні вказівки
- •1.Тема № 1 «Ведення пацієнта з артеріальною гіпертензією»- 12 годин
- •2. Актуальність теми
- •3. Цілі заняття:
- •3.1. Загальні цілі:
- •3.4. На основі теоретичних знань з теми:
- •4. Матеріали доаудиторної самостійної підготовки (міждисциплінарна інтеграція).
- •5. Зміст теми
- •1. Збір анамнезу
- •2. Об'єктивне дослідження
- •Принципи немедикаментозного та медикаментозного лікування аг.
- •6. Матеріали методичного забезпечення заняття.
- •6.2. Література для студентів
- •6.3.Орієнтуюча карта щодо самостійної роботи з літературою з теми
- •7. Матеріали для самоконтролю якості підготовки.
- •8.Матеріали для аудиторної самостійної підготовки:
- •9. Інструктивні матеріали для оволодіння професійними вміннями, навичками:
- •10. Матеріали для самоконтролю оволодіння знаннями, вміннями, навичками, передбаченими даною роботою.
- •11.Тема наступного заняття.
1. Збір анамнезу
У хворого з уперше виявленою АГ необхідний ретельний збір анамнезу, що має включати:
• тривалість існування АГ і рівні підвищення АТ в анамнезі, а також результати лікування антигіпертензивними засобами яке було застосовано раніше, наявність в анамнезі гіпертонічних кризів;
• дані про наявність симптомів ІХС, серцевої недостатності, захворювань ЦНС, пошкоджень периферійних судин, цукрового діабету, подагри, порушень ліпідного обміну, бронхообструктивних захворювань, захворювань нирок, сексуальних розладів і іншої патології, а також відомості про лікарські препарати, які використовуються для лікування цих захворювань, особливо тих, які можуть сприяти підвищенню артеріального тиску;
• виявлення специфічних симптомів, які давали б підставу припускати вторинний характер АГ (молодий вік, тремор, пітливість, важка резистентна до лікування АГ; шум над областю ниркових артерій, важка ретинопатія, гіперкреатинінемія, спонтанна гіпокаліємія);
• у жінок - гінекологічний анамнез, зв'язок підвищення АТ з вагітністю, менопаузою, прийомом гормональних контрацептивів, гормонально-замісною терапією;
• ретельна оцінка способу життя, включаючи споживання жирної їжі, повареної солі, алкогольних напоїв, кількісну оцінку куріння і фізичної активності, а також дані про зміну маси тіла протягом життя;
• особливості психики та особистості, а також фактори навколишнього середовища, які могли б впливати на перебіг і результат лікування гіпертонічної хвороби, включаючи сімейний стан, ситуацію на роботі і в сім'ї, рівень освіти;
• сімейний анамнез АГ, цукрового діабету, порушень ліпідного обміну, ішемічної хвороби серця (ІХС), інсульту або захворювань нирок.
2. Об'єктивне дослідження
• вимірювання зросту і ваги з обчисленням індексу маси тіла; • оцінка стану серцево-судинної системи, особливо, розмірів серця, наявності патологічних шумів, проявів серцевої недостатності, виявлення пульсу на периферіїних артеріях і симптомів коарктації аорти;
• виявлення патологічних шумів у проекції ниркових артерій, пальпацію нирок і виявлення інших об'ємних утворень;
3. Лабораторні та інструментальні дослідження
• Загальний аналіз крові і сечі.
• Калій, глюкоза натще, креатинін, загальний холестерин крові.
• ЕКГ.
• Рентгенографія грудної клітини.
• Огляд очного дна.
Якщо на даному етапі обстеження, в лікаря немає підстав підозрювати вторинний характер АГ і наявних даних достатньо для чіткого визначення групи ризику пацієнта і, відповідно, тактики лікування, то на цьому обстеження може бути закінчене.
4. Додаткові дослідження для оцінки супутніх факторів ризику і пошкодження "органів-мішеней".
Виконуються в тих випадках, коли вони можуть вплинути на тактику ведення пацієнта, тобто їх результати можуть призвести до зміни рівня ризику.
• УЗ дослідження нирок та периферіїних судин.
• Ехокардіографія як найбільш точний метод діагностики ГЛШ. Дослідження показано тільки тоді, коли ГЛШ не виявляється на ЕКГ, а її діагностика вплине на вирішення питання про призначення терапії.
• Ліпідний спектр і тригліцериди.
Другий етап передбачає дослідження для уточнення форми симптоматичної АГ, додаткові методи обстеження для оцінки ураження "органів-мішеней", виявлення додаткових факторів ризику.
Спеціальні обстеження для виявлення вторинної АГ. При підозрі на вторинний характер АГ виконують цілеспрямовані дослідження для уточнення нозологічної форми АГ і, в ряді випадків, характеру та/або локалізації патологічного процесу. У таблиці наводяться основні методи уточнення діагнозу при різних формах симптоматичних АГ. Жирним шрифтом виділені найбільш інформативні методи діагностики в кожному випадку.
Діагностика вторинної АГ
Форма АГ |
Основні методи діагностики |
Ниркові |
|
Реноваскулярна АГ |
Інфузійна ренографія Сцінціграфія нирок Допплерівське дослідження кровотоку в ниркових судинах Аортографія Роздільне визначення реніну при катетеризації ниркових вен |
Гломерулонефрит |
Проба Реберга, добова втрата білка Біопсія нирки |
Хроничний пієлонефрит |
Інфузійна урографія Посіви сечі |
Ендокринні |
|
Первинний гіперальдостеронізм (синдром Конна) |
Проби з гипотиазидом і верошпироном Визначення рівня альдостерону і активності реніну плазми Комп'ютерна томографія наднирників, МРТ |
Синдром або хвороба Кушинга |
Визначення рівня кортизолу в крові Визначення рівня екскреції оксікортікостероідів з сечею Проба з дексаметаоном Візуалізація надниркових залоз і гіпофіза (УЗД, комп'ютерна томографія, МРТ) |
Феохромоцитома та інші хромафінні пухлини |
Визначення рівня катехоламінів і їх метаболітів у крові і сечі Візуалізація пухлини (КТ, УЗД, сцінціграфія, МРТ) |
Гемодинамичні АГ |
|
Коарктація аорти |
Допплерівське ультразвукове дослідження магістральних судин, аортографія |
Хедостатність аортальних клапанів |
ЕхоКг |
Синдром порушення дихання уві сні |
Полісомнографія |
Лікування
Основна мета в лікуванні АГ - максимальне зниження загального ризику серцево-судинних захворювань у віддаленому періоді.
- Досягнення мети потребує контролю за підвищеним АТ, а також корекції всіх зворотніх факторів ризику (паління, гіперхолестеринемії та ін). - АТ слід стійко знижувати нижче 140/90 мм рт.ст. або більш низьких значень у всіх хворих АГ.
- Цільовий АТ слід підтримувати на рівні нижче 130/80 мм рт.ст. у хворих на цукровий діабет і у хворих з високим або дуже високим ризиком, так само, як і з асоційованими станами.
- При хронічній патології нирок та добової протеїнурії 1 г і більше рекомендований рівень АТ - нижче 125/75 мм рт. ст.
Інтенсивність лікування прямо пропорційна рівню ризику.
Якщо пацієнта віднесено до групи високого і дуже високого ризику, то слід призначити негайний прийом препаратів з приводу артеріальної гіпертензії. При необхідності призначається терапія з приводу інших факторів ризику та/ або супутніх захворювань.
Оскільки група середнього ризику надзвичайно гетерогенна за рівнем артеріального тиску і характером факторів ризику, то рішення про термін початку медикаментозної терапії приймає лікар. Припустимо спостереження за хворим з контролем АТ протягом декількох тижнів (до 3-6 місяців) для прийняття рішення про призначення лікарської терапії. Її слід почати при збереженні рівня артеріального тиску більш 140/90 мм рт.ст. У групі низького ризику слід провести тривале спостереження за хворим (6-12 міс.). Лікарську терапію в цій групі призначають при зберігається рівні АД більше 150/95 мм рт.ст.
