1. Збір анамнезу

У хворого з уперше виявленою АГ необхідний ретельний збір анамнезу, що має включати:

• тривалість існування АГ і рівні підвищення АТ в анамнезі, а також результати лікування антигіпертензивними засобами яке було застосовано раніше, наявність в анамнезі гіпертонічних кризів;

• дані про наявність симптомів ІХС, серцевої недостатності, захворювань ЦНС, пошкоджень периферійних судин, цукрового діабету, подагри, порушень ліпідного обміну, бронхообструктивних захворювань, захворювань нирок, сексуальних розладів і іншої патології, а також відомості про лікарські препарати, які використовуються для лікування цих захворювань, особливо тих, які можуть сприяти підвищенню артеріального тиску;

• виявлення специфічних симптомів, які давали б підставу припускати вторинний характер АГ (молодий вік, тремор, пітливість, важка резистентна до лікування АГ; шум над областю ниркових артерій, важка ретинопатія, гіперкреатинінемія, спонтанна гіпокаліємія);

• у жінок - гінекологічний анамнез, зв'язок підвищення АТ з вагітністю, менопаузою, прийомом гормональних контрацептивів, гормонально-замісною терапією;

• ретельна оцінка способу життя, включаючи споживання жирної їжі, повареної солі, алкогольних напоїв, кількісну оцінку куріння і фізичної активності, а також дані про зміну маси тіла протягом життя;

• особливості психики та особистості, а також фактори навколишнього середовища, які могли б впливати на перебіг і результат лікування гіпертонічної хвороби, включаючи сімейний стан, ситуацію на роботі і в сім'ї, рівень освіти;

• сімейний анамнез АГ, цукрового діабету, порушень ліпідного обміну, ішемічної хвороби серця (ІХС), інсульту або захворювань нирок.

2. Об'єктивне дослідження

• вимірювання зросту і ваги з обчисленням індексу маси тіла; • оцінка стану серцево-судинної системи, особливо, розмірів серця, наявності патологічних шумів, проявів серцевої недостатності, виявлення пульсу на периферіїних артеріях і симптомів коарктації аорти;

• виявлення патологічних шумів у проекції ниркових артерій, пальпацію нирок і виявлення інших об'ємних утворень;

3. Лабораторні та інструментальні дослідження

• Загальний аналіз крові і сечі.

• Калій, глюкоза натще, креатинін, загальний холестерин крові.

• ЕКГ.

• Рентгенографія грудної клітини.

• Огляд очного дна.

Якщо на даному етапі обстеження, в лікаря немає підстав підозрювати вторинний характер АГ і наявних даних достатньо для чіткого визначення групи ризику пацієнта і, відповідно, тактики лікування, то на цьому обстеження може бути закінчене.

4. Додаткові дослідження для оцінки супутніх факторів ризику і пошкодження "органів-мішеней".

Виконуються в тих випадках, коли вони можуть вплинути на тактику ведення пацієнта, тобто їх результати можуть призвести до зміни рівня ризику.

• УЗ дослідження нирок та периферіїних судин.

• Ехокардіографія як найбільш точний метод діагностики ГЛШ. Дослідження показано тільки тоді, коли ГЛШ не виявляється на ЕКГ, а її діагностика вплине на вирішення питання про призначення терапії.

• Ліпідний спектр і тригліцериди.

Другий етап передбачає дослідження для уточнення форми симптоматичної АГ, додаткові методи обстеження для оцінки ураження "органів-мішеней", виявлення додаткових факторів ризику.

Спеціальні обстеження для виявлення вторинної АГ. При підозрі на вторинний характер АГ виконують цілеспрямовані дослідження для уточнення нозологічної форми АГ і, в ряді випадків, характеру та/або локалізації патологічного процесу. У таблиці наводяться основні методи уточнення діагнозу при різних формах симптоматичних АГ. Жирним шрифтом виділені найбільш інформативні методи діагностики в кожному випадку.

Діагностика вторинної АГ

Форма АГ	Основні методи діагностики
Ниркові
Реноваскулярна АГ	Інфузійна ренографія Сцінціграфія нирок Допплерівське дослідження кровотоку в ниркових судинах Аортографія Роздільне визначення реніну при катетеризації ниркових вен
Гломерулонефрит	Проба Реберга, добова втрата білка Біопсія нирки
Хроничний пієлонефрит	Інфузійна урографія Посіви сечі
Ендокринні
Первинний гіперальдостеронізм (синдром Конна)	Проби з гипотиазидом і верошпироном Визначення рівня альдостерону і активності реніну плазми Комп'ютерна томографія наднирників, МРТ
Синдром або хвороба Кушинга	Визначення рівня кортизолу в крові Визначення рівня екскреції оксікортікостероідів з сечею Проба з дексаметаоном Візуалізація надниркових залоз і гіпофіза (УЗД, комп'ютерна томографія, МРТ)
Феохромоцитома та інші хромафінні пухлини	Визначення рівня катехоламінів і їх метаболітів у крові і сечі Візуалізація пухлини (КТ, УЗД, сцінціграфія, МРТ)
Гемодинамичні АГ
Коарктація аорти	Допплерівське ультразвукове дослідження магістральних судин, аортографія
Хедостатність аортальних клапанів	ЕхоКг
Синдром порушення дихання уві сні	Полісомнографія

Лікування

Основна мета в лікуванні АГ - максимальне зниження загального ризику серцево-судинних захворювань у віддаленому періоді.

- Досягнення мети потребує контролю за підвищеним АТ, а також корекції всіх зворотніх факторів ризику (паління, гіперхолестеринемії та ін). - АТ слід стійко знижувати нижче 140/90 мм рт.ст. або більш низьких значень у всіх хворих АГ.

- Цільовий АТ слід підтримувати на рівні нижче 130/80 мм рт.ст. у хворих на цукровий діабет і у хворих з високим або дуже високим ризиком, так само, як і з асоційованими станами.

- При хронічній патології нирок та добової протеїнурії 1 г і більше рекомендований рівень АТ - нижче 125/75 мм рт. ст.

     Інтенсивність лікування прямо пропорційна рівню ризику.

Якщо пацієнта віднесено до групи високого і дуже високого ризику, то слід призначити негайний прийом препаратів з приводу артеріальної гіпертензії. При необхідності призначається терапія з приводу інших факторів ризику та/ або супутніх захворювань.

Оскільки група середнього ризику надзвичайно гетерогенна за рівнем артеріального тиску і характером факторів ризику, то рішення про термін початку медикаментозної терапії приймає лікар. Припустимо спостереження за хворим з контролем АТ протягом декількох тижнів (до 3-6 місяців) для прийняття рішення про призначення лікарської терапії. Її слід почати при збереженні рівня артеріального тиску більш 140/90 мм рт.ст. У групі низького ризику слід провести тривале спостереження за хворим (6-12 міс.). Лікарську терапію в цій групі призначають при зберігається рівні АД більше 150/95 мм рт.ст.