Засоби індивідуального захисту персоналу

ЗІЗ персоналу діляться на: засоби захисту шкірного покрива тіла, рук, ніг, голови, обличчя, очей, органів слуху, дихання. Крім того, для захисту від електричного струму застосовуються діелектричні засоби захисту. При роботі на висоті, усередині ємностей, колодязів і ям застосовують спеціальні захисні пояси із страховочним ланцюгом або мотузкою. Спеціальні засоби застосовуються також для захисту від іонізуючих, електромагнітних і інших випромінювань.

Засоби захисту від шуму й вібрації Колективні методи захисту від шуму

Колективні засоби і методи боротьби із шумом розділяються на дві категорії:

1. Що знижують шум у джерелі виникнення:

- застосування малошумного устаткування, заміна металевих частин на пластмасові, установка глушителів;

- розміщення джерел звуку в кожухах, приміщеннях зі звукоізоляцією або звукопоглинанням;

- установка устаткування на прокладках, що демпфірують;

- установка "антизвуку", тобто встаткування, що працює у звуковий противофазе.

2. Що знижують шум на шляху поширення:

- архітектурно-планувальні методи (розміщення будівль, устаткування, зелених захисних смуг, екранів і т.д.);

- звукоізоляційні кабіни, акустичні екрани робочих місць;

- оснащення гучних машин і технологій засобами дистанційного управління.

До засобів індивідуального захисту від шуму належать:

- протишумові навушники;

- протишумові вкладиші, що перекривають зовнішній слуховой прохід;

- протишумові шоломи - закривають всю голову (застосовують у сполученні з навушниками);

- протишумові костюми.

Методи боротьби з вібрацією зводяться в основному до демпфірування установок, машин, механізмів, використанню різного роду амортизаторів, вібропоглиначів.

Радіаційна безпека Способи колективного захисту

Основні захисні заходи, що дозволяють забезпечити умови радіаційної безпеки при роботі закритих джерел (виключаючих влучення радіації в навколишнє середовище), засновані на знаннях наступних законів поширення іонізуючих випромінювань і характеру їхньої взаємодії з речовиною:

а) доза зовнішнього опромінення пропорційна інтенсивності випромінювання і часу впливу;

б) інтенсивність випромінювання від точкового джерела пропорційна кількості квантів або часток, що виникають у ньому за одиницю часу, і обернено пропорційному квадрату відстані;

в) інтенсивність випромінювання зменшується за допомогою екранів.

Із цих закономірностей випливають основні принципи забезпечення радіаційної безпеки:

1) зменшення потужності джерел до мінімальних величин ("захист кількістю");

2) скорочення часу роботи із джерелом ("захист часом");

3) збільшення відстані від джерел до працівників ("захист відстанню");

4) екранування джерел випромінювання матеріалами, що поглинають іонізуюче випромінювання ("захист екраном").

Основні принципи захисту від відкритих джерел іонізуючого випроміннювання такі:

1) використання способів захисту, що застосовуються при роботі із закритими джерелами випромінювання;

2) герметизація виробничого устаткування з метою ізоляції процесів, що приводять до витоку радіоактивних речовин у зовнішнє середовище;

3) заходи планувального характеру;

4) застосування санітарно-технічних засобів і устаткування;

5) використання засобів індивідуального захисту та санітарної обробки персоналу;

6) виконання правил особистої гігієни (у випадку забруднення радіоактивними речовинами особистий одяг і взуття підлягають дезактивації під контролем служби радіаційної безпеки, а у випадку неможливості дезактивації - похованню);

7) дезактивація будівельних конструкцій, апаратури і засобів індивідуального захисту.