Клас меростомові

Меристомові - мешканці прісних і солоних водойм, органами дихання яких є зябра. Клас об'єднує два підкласи: Е в риптериди - вимерлі палеозойські хеліцерові - та Мечохвости, що дожили до наших днів і населяють мілководдя морів та прісні водойми. До підкласу Евриптериди належали мешканці прісних і со­лонуватих водойм - найбільші серед відомих членистоногих (до­вжина тіла - 100-180 см).

Підклас Мечохвости

Ці тварини численними були в силурі. Зараз мешкає лише 5 ви­дів, поширених на мілководді в тропічних і субтропічних мо­рях, біля берегів Північної і Центральної Америки та Південно-Східної і Східної Азії. Є форми завдовжки 50-90 см. Тіло плоске; складається з головогрудей, вкритих щитом, і черев­ця, що закінчується хвостовим шипом. Хвостовий шип утво­рився внаслідок зростання тельсона (анальна лопать на кінці черевця ракоподібних) з трьома останніми сегмен­тами черевця.

На черевному боці головогрудей перед ротом знаходяться хеліцери. Педипальпи не відрізняються від ходильних ніг; як і остан­ні, вони закінчуються невеличкими клішнями, а на розширених тазиках мають жувальні відростки. Отже, шість пар головогрудних кінцівок служать для захоплення і подрібнення їжі, а також для переміщення. Окрім дихальної, зяброві ніжки виконують пла­вальну функцію: за їх допомогою мечохвости плавають черевцем догори. Черевце несе шість пар рудиментарних кінцівок з числен­ними зябровими листочками. Є по парі простих і фасеткових очей. Останні складаються з численних очок, але вкриті суцільним ша­ром кутикули. Органи травлення мають типову для членистоно­гих будову: ротовий отвір, стравохід, жувальний шлунок з трьома кутикулярними зубцями, середня кишка, задня кишка, що закін­чується анусом. Є печінка. Живляться червами, молюсками, рід­ше водоростями. Органи виділення - коксальні залози. Характе­ризуються незамкненою кровоносною системою, трубчастим сер­цем з остіями (вісім пар) і наявністю гемоціаніну в гемолімфі.

Роздільностатеві. Самки відкладають яйця в пісок. Розви­ток з метаморфозом. Личинка подібна до трилобітів, тому й має назву трилобітної стадії.

Мечохвостам притаманні спільні ознаки з трилобітами в бу­дові й розвитку, тому мають певне значення для розуміння фі­логенії членистоногих.

Тема 3. Клас Павукоподібні. План

1. Морфофізіологічна характеристика Павукоподібних.

2. Особливості травлення Павуків.

3. Особливості організації Кліщів.

4. Роль у природі та житті людини.

1.Морфофізіологічна характеристика Павукоподібних.

Павукоподібних відомо близько 25 тис. видів. Ці членистоногі пристосовані до життя на суходолі. Для них характерні органи повітряного дихання. Типовим представником класу павукоподібних є павук-хрестовик, на прикладі якого розглянемо характеристику даного класу (рис. 87).

Тіло павука різко поділене на головогруди і черевце (заокруглене у самок і більш видовжене у самців). Характерною особливістю павука-хрестовика, як і інших представників класу, є те, що головогруди і черевце не розчленовані і з'єднані вузьким коротким стебельцем. Черевце значно більше за головогруди.

Зовні тіло павука вкрите хітинізованою кутикулою, під якою знаходиться гіподерма клітинної будови, її похідні - павутинні і отруйні залози. Отруйні залози павука-хрестовика розташовані в основі верхніх щелеп.

Характерною рисою павукоподібних є наявність шести пар кінцівок. Із них дві перші пари - верхні щелепи і ногощупальця - пристосовані до захоплення і подрібнення їжі. Решта (чотири пари) виконують функції пересування - це ходильні ноги.

Під час ембріонального розвитку на черевці закладається велика кількість кінцівок, але потім вони перетворюються на павутинні бородавки, в яких знаходяться протоки павутинних залоз. Із залоз виділяється напіврідка рідина, яка твердне на повітрі, утворюючи павутинні нитки, із яких павук будує ловильну сітку. Якщо до сітки потрапляє комаха, павук кидається до неї з своєї засідки (до неї протягнута сигнальна нитка), встромляє в її тіло кігтики з отрутою і вбиває жертву. Після цього павук обплутує комаху павутиною і на деякий час залишає її. Сік отруйних залоз не тільки вбиває комах, а й діє як травний сік. Приблизно через годину павук повертається до своєї здобичі і висмоктує з неї напіврідку, частково перетравлену їжу. Від вбитої комахи залишається тільки порожній хітиновий покрив.