3.Особливості будови різних груп раків.
Інші ракоподібні. Найбільш відомою з рівноногих раків є звичайна мокриця, що зустрічається у вологому ґрунті на городах та в лісовій підстилці, у льохах і сирих підвалах. Тіло мокриць сплющене зверху вниз. На члениках грудей і черевця є по одній парі ніг. На черевних ніжках містяться глибокі вип'ячування шкіри — повітряні камери (органи повітряного дихання). Мокриці активні вночі. Живляться в основному різними рослинними рештками.
Дафнії (гіллястовусі ракоподібні) і циклопи (веслоногі ракоподібні) — звичайні мешканці прісних водойм. Дафнії немов товчуться у воді, постійно змахуючи гіллястою парою вусиків. Ноги в них розвинуті слабко й у пересуванні участі не беруть; вони створюють струмінь води, який омиває зябра. Орієнтуються дафнії за допомогою одного складного й одного простого ока. Живляться бактеріями, одноклітинними водоростями і завислими у воді органічними рештками. Восени після відкладання запліднених (зимуючих) яєць дафнії гинуть.
Циклопи, на відміну від дафній, пересуваються за допомогою першої пари вусиків і грудних ніжок. У них є тільки одне просте вічко («одноокий циклоп»). Живляться вони переважно одноклітинними тваринами. У водоймах зустрічаються в будь-яку пору року.
Значення. Ракоподібні є важливою ланкою в ланцюгах живлення. Зокрема, дрібні ракоподібні складають більшість маси планктону і є основним кормом для риб та багатьох інших видів тварин. Чимало ракоподібних є природними фільтрами води. У тілі деяких проходить розвиток червів — паразитів людини (наприклад, циклоп є проміжним хазяїном у циклі розвитку стьожака широкого). Багато ракоподібних (річковий рак, камчатський краб, креветки, омари, лангусти) є об'єктами промислу та використовуються людиною в їжу.
Клас Ракоподібні. Внутрішня будова річкового рака.
Рис. 1. Річковий рак (самка із знятим панцером):
1— короткі вусики; 2— довгі вусики; 3 — око; 4—шлунок; 5 — травна залоза; 6 — кровоносні судини; 7 — яєчник; 8 — серце; 9 — верхня артерія черевця; 10—нервовий ланцюг; 11 — задня кишка; 12— зябра.
Клас Ракоподібні. Зовнішня будова річкового рака.
Рис. 2. Кінцівки річкового рака (самця):
1- антенули; 2- антени;
3,4, 5 – щелепи; 6 – 10 – ногощелепи,
11-15 - ходильні ніжки (11-клішні);16-20 - плавальні ніжки;
21 - хвостовий плавець; 22 - голова; 23 - груди; 24 - черевце.
Тема 2. Підтип Хеліцерові. Клас Мечехвостки.
План
1. Особливості біології як першовихідців на сушу.
2. Морфофізіологічна характеристика Мечехвосток.
Роль у природі та житті людини.
Халіцерові - переважно наземні тварини, що дихають атмосфернім повітрям. Лише деякі живуть у воді. Належить понад 50 тис. Сучасних і декілька тисяч викопних видів тварин, довжина тіла иких від 0,05 мм до 1,8 м (викопні ракоскорпіони).
Тіло складається з двох тагм: головогрудей (просоми) і черевця (опістосоми). Головогруди утворилися внаслідок злиття головної лопаті (акрона) і 6 грудних сегментів. Вони несуть 6 пар кінцівок, з яких передні дві пари - хеліцери і педипальпи - оточують рот і беруть участь у живленні, решта чотири пари - ходильні ноги. Хеліцери - перша пара кінцівок, гомологічних антенам ракоподібних, що використовуються як щелепи (служать для схоплення і розривання здобичі). У павуків вони мають кігтеподібний кінцевий членик, на якому відкривається протока отруйної залози.
Педипальпи - ногощупальця є гомологами мандибул ракоподібних (рис. 1). У різних видів хеліцерових педипальпи можуть виконувати різноманітні функції, проте в переважної більшості їх основний членик (кокса) має жувальний відросток, що бере участь у перетиранні їжі. Ніжки черевця або видозмінилися (на зябра, легені, павутинні бородавки та ін.), або взагалі відсутні.
Для травної системи характерна печінка, у якій відбувається внутріклітинне травлення (здатність і до фагоцитозу).
Органи в и д і л е н н я - видозмінені метанефридії - коксальні залози.
Рис. 1. Хеліцери і педипальпи:
1 - хеліцери; 2 - основний членик педипальпи; 3 - щупик педипальпи; 4 - основні членики ніг.
У складі підтипу Хеліцерові розглянемо два класи:
1. М е ростомові; 2. Павукоподібні.