Міністерство освіти і науки України
Вищий комунальний навчальний заклад Сумської обласної ради
«Лебединське педагогічне училище імені А.С. Макаренка»
Курс лекцій з зоології безхребетних для студентів з поглибленим вивченням біології
Лебедин 2010
Зміст
Модуль V. Тип Молюски або М'якуни……………………………………………….3
Тема 1. Клас Двостулкові молюски. Клас Черевоногі молюски……...3
Тема 2. Клас Головоногі молюски.………………………………………..10
Тема 1. Клас Двостулкові молюски. Клас Черевоногі молюски. План
Морфофізіологічна характеристика класу Двостулкові молюски.
Розвиток морських і прісноводних двостулкових молюсків.
Морфофізіологічна характеристика Черевоногих молюсків.
Особливості будови у зв'язку з розвитком асиметрії.
Розмноження, розвиток та практичне значення.
Відомо близько 130 тис. молюсків, поширених по всій земній кулі, крім територій, укритих багаторічним снігом і льодовиками, у тому числі на Україні - понад 400.
Переважна більшість молюсків живе в солоних водоймах морів та океанів, окремі з них - навіть на глибині понад 10000 м. Населяють вони і прісні води рік, озер. Деякі вийшли на сушу (можна знайти й на висоті 4000 м). Близько 100 видів веде паразитичний спосіб життя.
В ембріональному і постембріональному розвитку молюсків і кільчастих червів є ряд спільних ознак: спіральне дроблення яйця, спосіб утворення шару мезодерми, подібна личинка, у деяких молюсків метамерне розміщення окремих органів. Тому вважать, що предками молюсків були малорухливі тварини з групи давніх малосегментованих анелід, що жили на дні моря. Проте існує й інша точка зору щодо походження молюсків: її прихильки допускають, що молюски беруть початок від плоских червів, зокрема турбелярій, вважаючи найпримітивнішими формами так званих безпанцирних, або борозенчасточеревих, молюсків представники першої точки зору висловлюють думку, що спрощення у будові цих молюсків - явище вторинне). На думку О.П. Маркевича (1964), найкраще обґрунтований погляд М.О. Ліванова, який вважає, що спільними предками кільчастих червів і молюсків були немертиноподібні тварини. Отже, питання про походження молюсків потребує подальшого вирішення.
Будова і життєві функції
Молюски - тварини з м'яким несегментованим тілом, що поділяється на три відділи: голову, тулуб і ногу. Тіло вкрите шкіряною мантією, яка властива лише цим тваринам. Між мантією і тілом молюска знаходиться мантійна порожнина. Мантія виділяє черепашку, що має захисне значення. Черепашка складається з трьох шарів: зовнішнього (або конхіолінового) середнього (або призматичного) і внутрішнього (або перламутрового). Конхіолін - органічна речовина (білок), характерна лиш для молюсків. Середній шар утворений вапняковими призмочками, розташованими перпендикулярно до поверхні тіла. Внутрішній шар складається з окремих пластинок перламутру - кристалів вапняку, розташованих паралельно до поверхні і склеєних між собою конхіоліном. Саме конхіолін надає різноманітних відтінків перламутровому шару, який може бути сніжно-білим, жовтуватим, зеленуватим, сіруватим і т.д. Виблиск і гра кольорів перламутру зумовлені явищем інтерференції світла, деяких видів черепашка частково редукується.
Порожнина тіла змішана, утворена залишкам первинної порожнини і сильно редукованим целомом. У первинній порожнині, виповненій паренхімою, розташовані внутрішні органи; залишки целому представлені навколосерцевою сумкою і порожниною статевих органів. У більшості молюсків розвинені гладенькі м'язи, тому рухи їх повільні. Лише у головоногих, які активно й швидко рухаються, м' я зи поперечно-смугасті.
Нервова система у більшості молюсків складається із 3-5 пар добре розвинених гангліїв, розташованих у різних частинах тіла і з'єднаних між собою комісурами та конективами. Від них відходять нерви до різних частин тіла. Це розкидановузловий тип нервової системи. У деяких молюсків (хітонів) метамерна нервова система.
Розвиток органів чуття залежить від умов існування молюсків. У них є очі, органи дотику, хімічного чуття (осфрадії), рівноваги (статоцисти), розвинені у представників різи класів не в однаковій мірі.
Органи травлення мають деякі ознаки вищої організації порівняно з червами. У ротову порожнину відкриваються протоки слинних залоз, секрет яких містить деякі трап ферменти. Глотка переходить у стравохід, який може розширюватися у воло. З кишками з'єднана травна залоза – печінка. Ферменти її сприяють перетравленню основних органічних компонентів їжі. Молюски живляться як рослинною, так і тваринною їжею.
Органи виділення - нирки - являють собою видозмінені метанефридії. Одним кінцем нирка відкриваєте в навколосерцеву порожнину (целом), іншим - у мантійну порожнину.
Органами дихання є або зябра, розташовані у мантійній порожнині, або легені. Функції легень виконують стінки мантійної порожнини, пронизані кровоносними судинами.
Кровоносна система незамкнена (кров виливається з кровоносних судин у порожнину тіла). Є центральний орган кровоносної системи - серце, що складається із 1-2 шлуночків і одного або кількох передсердь та оточене перикардіальним целомом. Поява в процесі еволюції серця забезпечує досконалішу циркуляцію крові в організмі. Є також кровоносні судини та лакуни, по яких рухається кров.
Розмножуються молюски лише статевим способом. Запліднення здебільшого внутрішнє, у деяких - зовнішнє. Розток молюсків або прямий, або з метаморфозом. Є серед них і живородні форми.
У більшості морських молюсків, а з прісноводних - лише у дрейсени, із заплідненого яйця розвивається вкрита війками вільноплаваюча личинка велігер, або парусник , яка є видозміненою трохофорою. Вона осідає на дно, де й завершується її метаморфоз.
До типу Молюски належать сім класів: 1. П а н ц и р н і, або Хітони; 2. Б е з п а н ц и р н і: 3. Д в о стулкові; 4. Моноплакофорі; 5. Черевоногі; 6. Головоногі; 7. Лопатон о г і.
Розглянемо окремі з них.