4. Міжбанківський ринок та операції, що здійснюються на міжбанківському ринку

Важливу роль у забезпеченні нормальних умов функціо­нування грошового ринку відіграє міжбанківський ринок. Його роль визначається тим, що міжбанківський ринок:

=> є об'єктом державного регулювання;

=>служить механізмом впливу державних органів на діяльність комерційних банків, стан грошово-кредитної і валютної системи і безпосередньо на економіку в цілому; => є важливою складовою фінансового ринку. Міжбанківський ринок — це частина ринку позикових капіталів (грошового ринку), де тимчасово вільні грошові ресурси кредитних інститутів залучаються і розміщуються банками між собою переважно у формі короткострокових міжбанківських депозитів на короткі терміни.

Найбільш поширені терміни депозитів — 1, 3, 6 місяців, граничні — від одного дня до 2 років. Кошти міжбанківського ринку використовуються комерційними банками не лише для короткострокових, але й середньострокових та довгострокових активних операцій, регулювання балансів, виконання вимог центральних банків. Відсоткові ставки враховують витрати комерційних банків, кредитний ризик, співвідношення попиту і пропозиції, кон'юнктуру ринку та інші фактори і є базовими при розрахунку відсоткових ставок по інших, більш довгострокових кредитах, на національному і міжнародних ринках позикових капіталів.

Міжбанківські депозити пов'язані з активними депозитними операціями банків, тобто вкладенням тимчасово вільних коштів одних банків у інші кредитні установи, у тому числі Центральний банк. Внесення депозитів комерційними банками у Центральний банк у межах обов'язкових резервів є одним із методів регулювання сукупного грошового обігу країни. Відповідно до чинного законодавства, в Україні комерційні банки мають право на одержання від НБУ, як банку останньої інстанції, кредитів через кредитні аукціони, ломбардні операції, переоблік векселів на умовах двосторонніх угод.

Міжбанківські кредити — одне з основних джерел формування банківських кредитів. Одержання кредитів в інших банках дає можливість банківським установам поповнювати власні кредитні ресурси. При надлишку ресурсів банк розміщує їх на міжбанківському ринку, при нестачі — купує на ринку.

На практиці використовуються такі основні різновиди міжбанківського кредиту:

=> овердрафт за кореспондентськими рахунками: на відповідному рахунку обліковуються суми дебетових (кредито- вих) залишків на кореспондентських рахунках банків на кі­нець операційного дня;

овернайт — надані (отримані) іншим банком; надають­ся на термін не більше одного операційного дня, використо­вується для завершення розрахунків поточного дня;

=> операції РЕПО — пов'язані з купівлею цінних паперів на певний період з умовою зворотного їх викупу за заздале­гідь обумовленою ціною або з умовою безвідкличної гарантії погашення у разі, якщо термін операції РЕПО збігається із терміном погашення цінних паперів.

=> «короткі гроші» — короткострокові міжбанківські кре­дити, що видаються на термін від одного дня до двох тижнів, переважають на кредитному ринку.

Однією з найпоширеніших форм господарської взаємодії кредитних організацій є міжбанківські позики. Поточна став­ка з міжбанківських кредитів — найважливіший фактор, що визначає облікову політику конкретного комерційного банку з інших видів кредитів. Конкретна величина цієї ставки за­лежить від Центрального банку, який є активним учасником і прямим координатором ринку міжбанківських кредитів. Відсутність регулювання на ньому може викликати кризу міжбанківських платежів.

В Україні суб'єктами міжбанківського ринку є комерційні банки, які виступають у ролі фінансових посередників при перерозподілі коштів і здійсненні платежів на фінансовому ринку. НБУ проводить операції з рефінансування комерцій­них банків. Кредитні ресурси надаються у вигляді прямих і ломбардних кредитів, переобліку векселів і проведення кре­дитних аукціонів. Ці операції проводяться тоді, коли комер­ційні банки зазнають труднощів і не можуть у короткий час залучити ресурсів з інших джерел. НБУ відіграє роль кредито­ра останньої інстанції. Такі кредити короткострокові, вида­ються під високі відсотки і потребують забезпечення заставою.

Комерційні банки, як економічно незалежні кредитні ін­ститути, самостійно встановлюють рівень відсоткової ставки за міжбанківськими кредитами залежно від попиту і пропо­зиції на міжбанківському ринку та рівня облікової ставки.

Кредитні відносини між комерційними банками визнача­ються на договірних засадах шляхом укладання кредитнихугод із визначенням прав і обов'язків сторін і відповідним оформленням прав із міжбанківських кредитів. Надання між­банківського кредиту супроводжується відкриттям рахунків відповідно до плану рахунків бухгалтерського обліку банків

України. Спірні питання вирішуються за законом або через третейський суд.

Комерційні банки одержують кредити в НБУ у формі пе­реобліку і перезастави цінних паперів, а також у результаті купівлі вільних кредитних ресурсів на міжбанківському рин­ку (у першу чергу, у того ж НБУ). Загальний обсяг міжбан­ківських кредитів обмежується дворазовим розміром власних ресурсів банку. У такий спосіб комерційні банки розв'язують тактичні проблеми, пов'язані з поточними операціями.

Банки проводять операції на міжбанківському ринку через пасивні операції, одержуючи доступ до кредитних ресурсів для швидкого підвищення рівня ліквідності. Цей ринок тра­диційно є джерелом таких ресурсів. Комерційні банки повин­ні використовувати їх за призначенням, інакше це призводить до кризи довіри і занепаду ринку. Для банків кредити є термі­новими зобов'язаннями. Це найдорожчі ресурси, але прибут­ковість від операцій із ними не дуже велика. За законодавст­вом України банки можуть брати кредити на міжбанківському ринку під заставу державних цінних паперів, що занесені до ломбардного списку НБУ. З 1995 року в Україні увійшли в обіг облігації внутрішньої державної позики і внутрішніх місцевих позик. НБУ дозволив ломбардні кредити комерцій­них банків під їхнє забезпечення (сума таких кредитів не по­винна перевищувати 75 % номінальної вартості портфеля цінних паперів банку). Строк користування ломбардним кре­дитом становив 10 днів. Плата за ломбардний кредит встано­влювалася рішенням Правління НБУ і була вищою за обліко­ву ставку. З першої половини 1998 року у зв'язку з різким зменшенням обсягів ринку державних цінних паперів у такій формі ломбардний кредит практично не надавався.

Ломбардний кредит — кредит, що надається НБУ комер­ційному банку іиляхом рефінансування під заставу державних цінних паперів, золотовалютних запасів та інших цінностей, список яких затверджується Правлінням НБУ і які є власніс­тю комерційного банку та обліковуються на його балансі.

Проведення операцій на міжбанківському ринку впливає на платоспроможність комерційних банків через можливість рефінансування в НБУ. Ресурси міжбанківського ринку нале­жать до сфери забезпечення ліквідності комерційних банків, якщо розглядати цю ліквідність як потік коштів з урахуванням можливості банку одержати кредит на міжбанківському рин­ку і забезпечити надходження готівки від операційної діяль­ності. Нестача ліквідних коштів підштовхує комерційні банки до операцій на міжбанківському ринку і встановлення норми ліквідності на звітну дату.

О Грошовий ринок — це особливий сектор фінансово­го ринку, на якому здійснюються купівля та продаж грошей як специфічного товару, формується попит, пропозиція і ціна на цей товар. Важливу роль на ринку відіграє позичковий процент, який виступає важливим елементом усієї грошово-кредитної політики держави, яка через НБУ визначає та регу­лює його рівень. Основними інструментами грошового ринку є короткострокові цінні папери, грошові сурогати з терміном дії до одного року. Грошовий ринок характеризується висо­кою ліквідністю фінансових активів, що обертаються на ньо­му, ефективним використанням тимчасово вільних коштів, відносно простою системою ціноутворення; на ринку здійс­нюється накопичення, оборот, розподіл і перерозподіл гро­шового капіталу між сферами національної економіки. Дер­жава використовує ресурси ринку для фінансування своїх видатків і покриття бюджетного дефіциту. Це ринок з най­меншим рівнем фінансового ризику. Основними суб'єктами грошового ринку є кредитори, позичальники і фінансові по­середники.