THE OBJECTIVE INFINITIVE COMPLEX

У реченні I like Mary to sing this song (Мені подо­бається, як Марія співає цю пісню) інфінітив to sing виражає дію, яку виконує особа, позначена іменником, що стоїть перед інфінітивом — Магу, тобто інфінітив відноситься до іменника, як присудок до підмета. Отже, Mary to sing являє собою єдине ціле, або синтаксичний комплекс. У реченні цей комплекс виконує роль склад­ного додатка, оскільки на запитання What do you like? відповідь має бути не Mary, a Mary to sing — як Марія співає.

Саме тому, що цей комплекс містить інфінітив і вживається у функції додатка (object), він називається складним додатком (complex object) або об’єктним інфінітивним комплексом (objective infinitive complex). Першою частиною цього комплексу може бути не тіль­ки іменник, а й особовий займенник в об’єктному від­мінку:

I like her to sing. Мені подобається, як вона співає.

Складний додаток вживається після дієслів, що вира­жають:

а) сприймання за допомогою органів чуття: to see — бачити; to hear — чути; to feel — відчувати; to watch, to observe — спостерігати; to notice — помічати. Піс­ля цих дієслів інфінітив у складному додатку вживаєть­ся без частки to:

Не saw Helen cry. Він бачив, що Олена плаче.

б) бажання, намір, почуття: to want — хотіти; to wish, to desire — бажати; to like — любити, подобатися; to dislike — не любити, не подобатися, to hate — ненавиді­ти; to intend — мати намір тощо:

She wanted them to read Вона хотіла, щоб вони про- this book. читали цю книжку.

в) думку (погляд), припущення, сподівання: to con­sider, to believe — вважати; to think — думати; to

282

find — виявити; to know — знати; to expect — спо­діватися; to suppose — припускати тощо. Після діє­слів цієї групи, крім to expect, найчастіше вживається інфінітив дієслова to be:

We consider him to be the Ми вважаємо його найкра- best student of our institute, щим студентом нашого ін­ституту.

г) наказ, прохання, дозвіл, пораду, примус: to or­der — наказувати; to ask, to request — просити; to allow, to permit — дозволяти; to advise — радити; to cause, to force, to make — примушувати; to let — велі­ти, дозволяти. Після дієслів to make і to let інфінітив вживається без частки to:

We made him work. Ми примусили його працю­

вати.

Не allowed us to come in. Він дозволив нам увійти.

СУБ ЄКТНИЙ ІНФІНІТИВНИЙ КОМПЛЕКС THE SUBJECTIVE INFINITIVE COMPLEX

Якщо речення We saw him run to the train (Ми ба­чили, як він біг до поїзда), до складу якого входить об’єктний інфінітивний комплекс, перетворити на пасив­не — Не was seen to run to the train (Бачили, як він біг до поїзда), то інфінітив to run виражатиме дію, яку ви­конує особа, позначена займенником he. Отже, he і to run утворять синтаксичний комплекс. Цей комплекс має функцію складного підмета, тому що присудок речення was seen відноситься не лише до займенника he, а до всього комплексу he ... to run (як він біг).

Суб’єктний інфінітивний комплекс складається з двох частин: перша — іменник у загальному відмінку, дру­га — інфінітив, що виражає дію, яку виконує чи якої зазнає особа чи предмет, позначений іменником чи зай­менником. Наприклад:

The boy was seen to run Бачили, як хлопчик біг there. туди.

233