НАЦІОНАЛЬНІ РАХУНКИ [226 |

змінюється один або кілька нецінових чинників сукупного попиту,*

Які ж ключові не цінові чинники зумовлюють зміни в сукупному ПО 1 пигі? Ці чинники можна поділиги па дві групи. Перша група — основні]! політико-економічні чинники, тої перебувають під контролем уряду. |; монетарна й фіскальна політика. Дої другої групи належать зовнішні чим- § ники: обсяг виробництва в зарубіжних ^г країнах, вартість активів, ціни на ро-1 сурси тощо. Ці дві групи чинників _: впливають на поведінку основних по» § купців, а отже, й на сукупний попит | Монетарна політика буває стри-Щ мувальною і стимулювальною. За сти | мулювальної монетарної політики ^; збільшується пропозиція грошей, процентні ставки з ме шпуюгьс я, 1 поліпшується доступ до кредитних ресурсів, зростають обсяги І споживання товарів тривалого користування, тому сукупний попит і збільшується і крива AD переміщується вправо. Стримувальне | політика супроводжується протилежним впливом на сукупний пониї Ц і криву AD.

Фіскальна політика пов’язана з податковими надходженнями і ■ державними видатками. Збільшення державних видатків на товари і | послуги прямо розширюєсукупний попит. Зниження ставок прибуг- І кового податку спричинює збільшення чистого доходу і закупівель за даного рівня цін. Це означає, що зниження податків перемкну. 1 ватиме криву сукупного попиту вправо. З іншого боку, підвищення ї податків зменшить видатки на споживання і переміщуватиме криву % сукупного попиту вліво.

Відчутний вплив на сукупний попит справляють зовнішні чинни 1 ки. Передусім це величина національного доходу інших країн, що • визначає їхні можливості щодо зарубіжних закупівель товарів.

Підвищення темпів економічного зростання в інших країнах збільшить попит на товари даної країни за умови, що вона входить у систему міжнародного поділу праці. Збільшення доходів громадян і і прибутків фірм інших країн дає їм змогу купувати більше товарі» як вітчизняного, так і зарубіжного виробництва. Отже, експорт певної країни зростатиме з підвищенням ділової активності її торго* 1 вельних партнерів.

Вагомим чинником сукупного попиту є сподівання населення та фірм. Пояснюється це тим, що зміни в характері споживчих видатків

1.1 лежать від прогнозів, які роблять споживачі. Якщо значна частина поселення країни вважає, що в майбутньому її реальний дохід іпільшиться, то вона готова нині витрачати більше свого доходу і менше заощаджувати. Крива сукупного попиту переміщуватиметься вправо. І навпаки, песимістична оцінка покупцями своїх майбутніх і. >ходів зменшить їхні поточні споживчі видатки (заощадження зрос- і .!! ймуть), а отже, крива сукупного попиту переміщуватиметься вліво.

шштшшштж. Сукупна пропозиція пов’язує обсяг виробницт- Сукупна ва та рівень цін в економіці,

Пропозиція та її крива

ттттттшшт Сукупна пропозиція — це обсяг націо-

| пального виробництва, тобто кількість І

І товарів та послуг, які фірми готові виро- | бити і продати за певного рівня цін за пев­ний проміжок часу. Цри цьому інші обста­вини не змінюються.

Високі рівні цін створюють стимули для виробництва додаткової кількості товарів, нижчі рівні цін викликають скорочення обсягу ниробницгва.

У

А
	іAS
	І Класичний г
Кейнсіанський	/
відрізок	/
	*—- Проміжний —>

.3

я

А

X

Q* — потенційний обсяг виробництва Реальний обсяг виробництва

короткостроковому періоді крива AS (від англійського aggregate supply — сукупна пропозиція) піднімається знизу вгору, тобто має висхідну траєкторію (рис. 11.5). Ця крива показує реальний обсяг національ­ного виробництва, що дося- і ітиметься за кожного мо­жливого рівня цін (інші умови сталі). Така форма кривої AS визначається змі­ною витрат на одиницю про­дукції в разі збільшення або іменшення обсягу націо­нального виробництва. Ви­грати на одиницю продукції визначаються як відношення вартості загальних витрат (ресурсів) до обсягу продук­ції.

X*

змінюється один або кілька неділових чинників сукупного попиту крива AD переміщується.

Які ж ключові нецінові чинники зумовлюють зміни в сукупному по пигі? Ці чинники можна поділиги ші дві групи. Перша група — основні політико-економічні чинники, 1Ц» ad_x перебувають під контролем уряду монетарна й фіскальна політика. До другої групи належать зовнішні чин­ники: обсяг виробництва в зарубіжнім країнах, вартість активів, ціни на ре-

Реальний обсяг виробництва сурси ТОЩО. Ці ДВІ ГруїІИ ЧИННИКИ)

впливають на поведінку основних по ис 11.4. купців, а отже, й на сукупний попи)

Переміщення кривої сукупного Монетарна політика буває стри

попиту мувальною і стимулювальною. За сти

мулювальної монетарної політики збільшується пропозиція грошей, процентні ставки зменшуються,! поліпшується доступ до кредитних ресурсів, зростають обсяги споживання товарів тривалого користування, тому сукупний попит збільшується і крива AD переміщується вправо. Стримувальна політика супроводжується протилежним впливом на сукупний ПОЛИ! і криву AD.

Фіскальна політика пов’язана з податковими надходженнями і державними видатками. Збільшення державних видатків на товари і послуги прямо розширює сукупний попит. Зниження ставок прибуї кового податку спричинює збільшення чистого доходу і закупівель за даного рівня цін. Це означає, що зниження податків переміщу ватиме криву сукупного попиту вправо. З іншого боку, підвищенім податків зменшить видатки на споживання і переміщуватиме криву сукупного попиту вліво.

Відчутний вплив на сукупний попит справляють зовнішні чинни­ки. Передусім це величина національного доходу інших країн, що визначає їхні можливості щодо зарубіжних закупівель товарів.

Підвищення темпів економічного зростання в інших країнах збільшить попит на товари даної країни за умови, що вона входиті. у систему міжнародного поділу праці. Збільшення доходів громадян і прибутків фірм інших країн дає їм змогу купувати більше товарі» як вітчизняного, так і зарубіжного виробництва. Отже, експорт певної країни зростатиме з підвищенням ділової активності її торго­вельних партнерів.

Вагомим чинником сукупного попиту є сподівання населення та фірм. Пояснюється це тим, що зміни в характері споживчих видатків

і.шежать від прогнозів, які роблять споживачі. Якщо значна частина населення країни вважає, що в майбутньому її реальний дохід іпільшиться, то вона готова нині витрачати більше свого доходу і менше заощаджувати. Крива сукупного попиту переміщуватиметься ішраво. І навпаки, песимістична оцінка покупцями своїх майбутніх юходів зменшить їхні поточні споживчі видатки (заощадження зрос-