
- •Лекція 1
- •1. Облік кількості земель відображає відомості, які характеризують кожну земельну ділянку за площею та складом угідь.
- •Кількісний склад земель україни, області.
- •Розподіл за призначенням, угіддями, формами власності.
- •Лекція 2
- •1. Порядок ведення обліку.
- •2. Вихідні матеріали обліку кількості земель.
- •3. Інвентаризація земель, її види, призначення, складання і оформлення матеріалів інвентаризації земель.
- •1. Облік земель у Державному земельному кадастрі здійснюється за кількістю та якістю земель і земельних угідь.
- •Інвентаризація земель, її види, призначення, складання і оформлення матеріалів інвентаризації земель.
- •Відповідно Постанови кму «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель» від від 23 травня 2012 р. N 513
- •Лекція 3
- •I. Категорія сільськогосподарських підприємств включає:
- •II. За категорією громадян, яким надані землі у власність і користування, ураховуються:
- •III. До категорії "Заклади, установи, організації" віднесені:
- •Лекція 4 Тема: використання даних обліку кількості земель
- •1. Прогнозування використання земельних ресурсів.
- •2. Відведення земель для державних і господарських потреб.
- •3. Визначення розмірів земельного податку.
- •Стаття 288. Орендна плата
- •1). Загальні відомості
- •2). Мінімальні вимоги до системи.
- •Загальна структура програми
Лекція 4 Тема: використання даних обліку кількості земель
1. Прогнозування використання земельних ресурсів.
2. Відведення земель для державних і господарських потреб.
3. Визначення розмірів земельного податку.
Прогнозування
використання земельних ресурсів.
Основними напрямками використання даних обліку земель є:
Прогнозуванняя використання земель в межах конкретних територій;
Відведення земель для державних і громадських потреб;
Визначення розміру земельного податку.
Під прогнозом розуміється система аргументованих науково обгрунтованих передбачень (уявлень) про майбутній стан якого-небудь предмету, явища, події і про альтернативні шляхи досягнення такого стану і строках його здійснення, що носять вірогідний, але достатньо достовірний характер.
Для правильного розуміння цього визначення необхідно звернути увагу на слідуюче:
1) розробка прогнозу ведеться на основі спеціальних наукових вишукувань: аналізі минулого, сучасного і майбутнього, тому по своїй методологічній основі вони відрізняються від інтуїтивних прогнозів, що побудовані на основі інтуїції прогнозиста, його суб’єктивних уявленнях, і тим більше від багаточисленних лженаукових концепцій футурології і всебічних уявлень;
2) взаємозв’язок кінцевих результатів з конкретними шляхами і засобами їх досягнення, тобто вишукування декількох можливих варіантів вирішення з визначенням їх характеристик, що дозволяють при використанні матеріалів прогнозування вибрати найбільш оптимальний з них;
3) вірогідний характер уявлень про майбутнє встановлюється на основі співвідношення між детермінованими (визначеними) і випадковими (непередбаченими) факторами, що впливають на хід змін об’єкту, що прогнозується.
Прогностику, як і ряд інших галузей наукових знань, ділять на загальну і часткову.
Загальна прогностика вивчає найбільш загальні закони і закономірності теорії і практики прогнозування, що відноситься до складання будь-яких прогнозів.
Часткова прогностика розглядає закономірності і способи розробки прогнозів розвитку в окремих сферах життя, природи і суспільства, відображаючи їх специфічні особливості.
Вона знаходиться як би в подвійному підпорядкуванні: по лінії загальної прогностики в частині загальної прогностики в частині загальної теорії і методології прогнозування і наукових положень про прогнозування
Значення розробки науково-обгрунтованих прогнозів і прогнозування в цілому в системі управління народним господарством безперервно зростає разом з розвитком галузей матеріального виробництва, збільшенням масштабів і ускладненням вирішуваних задач в суспільстві.
Необхідно знати наслідки здійснення міроприємств, що проводяться, не тільки на ближній період, але й на тривалий час. Особливо це важливо тепер, коли проходить докорінна перебудова народного господарства на основі реалізації крупних реформ і переході до ринкових відносин, що торкаються всіх сторін життя людей. Передбачити їх далекі наслідки, щоб уникнути негативних процесів в ході здійснення, вкрай необхідно і на це повинна бути направлена вся система управління народним господарством.
Останнє відноситься і до управління використанням земельними ресурсами. Воно також повинно опиратися на передбачення майбутнього їх стану і використання в результаті розробки науково обгрунтованих прогнозів на далеку перспективу. Причому для природних ресурсів такі прогнози мають особливо велике значення, так як вони відносяться до невідновлюваних або важко відновлюваних ресурсів, а тому потребують ефективного збереження і найбільш раціонального використання, як в сучасних умовах, так і на віддалену перспективу.
Відведення
земель для державних і господарських
потреб.
В основу робіт по відведенню земель для державних та громадських потреб покладаються дані державного земельного кадастру. Таким чином роботи по наданню дозволу на відведення земель покладається на місцеву державну адміністрацію.
Роботи по відведенню земель для державних та громадських потреб включає в себе ряд наступних заходів :
здійснюється правове обґрунтування необхідності чи відсутності необхідності відведення земельної ділянки;
погоджуються умови відведення земельної ділянки;
складається проект відведення земельної ділянки та необхідна технічна документація;
погоджується проект відведення земельної ділянки у відповідних інстанціях;
надається юридичний супровід на всіх стадіях розробки проекту відведення земельної ділянки;
проводиться перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість).
Визначення
розмірів земельного податку.
Дані обліку земель також застосовують при визначення розміру плати за землю оскільки спирається на нормативну грошову оцінку земель, яку в свою чергу обчислюють за даними обліку.
Плата за землю справляється у виді земельного податку та орендної плати. Земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється із юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками.
Оподаткуванню підлягають не всі землі, а ті, які дають прибуток. Слід зауважити, що в певних умовах всі землі почнуть давати прибуток, тому законодавство чітко розрізняє землі, які оподатковуються, а розмір податку диференціюється в залежності від місця розміщення, способу використання та цільового призначення земельної ділянки.
Орендна плата - це платіж, який орендар (той хто бере землю) вносить орендодавцеві (тому хто здає землю в оренду) за користування певною земельною ділянкою. Розмір І форма орендної плати встановлюється за згодою сторін у договорі оренди земельної ділянки.
Порядок визначення розмірів земельного податку врегульований Розділом XIII Податкового кодексу «Плата за землю». Відповідно якого
Платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Базою оподаткування є:
нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;
площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Особливості встановлення ставок земельного податку розглядаються у ст.ст. 276-280.
Стаття 281. Пільги щодо сплати податку для фізичних осіб
Стаття 282. Пільги щодо сплати податку для юридичних осіб
Стаття 283. Земельні ділянки, які не підлягають оподаткуванню
Стаття 285. Податковий період
Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Стаття 286. Порядок обчислення плати за землю
286.1. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
(зміни, внесені абзацом другим підпункту 116 розділу I Закону України від 07.07.2011 р. N 3609-VI, у частині надання інформації, необхідної для обчислення земельного податку, відповідними державними органами набирають чинності з 01.01.2012 р.)
286.2. Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
286.3. Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.
286.4. За нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.
У разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.
286.5. Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
286.6. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:
1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;
3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
286.7. Юридична особа зменшує податкові зобов'язання із земельного податку на суму пільг, які надаються фізичним особам відповідно до пункту 281.1 статті 281 цього Кодексу за земельні ділянки, що знаходяться у їх власності або постійному користуванні і входять до складу земельних ділянок такої юридичної особи.
Такий порядок також поширюється на визначення податкових зобов'язань із земельного податку юридичною особою за земельні ділянки, які відведені в порядку, встановленому Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для безоплатного паркування (зберігання) легкових автомобілів, якими керують інваліди з ураженням опорно-рухового апарату, члени їх сімей, яким відповідно до порядку забезпечення інвалідів автомобілями передано право керування автомобілем, та законні представники недієздатних інвалідів або дітей-інвалідів, які перевозять інвалідів (дітей-інвалідів) з ураженням опорно-рухового апарату.