Лекція 1

Тема: ВСТУП. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ,

ЯК ОБ’ЄКТ ОБЛІКУ.

1. Предмет, завдання, зміст курсу.

2. Кількісний склад земель України, області.

3. Розподіл за призначенням, угіддями, формами власності.

ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ, ЗМІСТ КУРСУ.

Облік земель - збір, систематизація, зберігання і оновлення відомостей про наявність, стан і використання земельного фонду.

У минулому державний земельний кадастр України, який був призначений для вирішення аграрних завдань, мав усі риси земельної інформаційної системи, де переважала інформація про кількість і якість земель, технічні та екологічні характеристики землекористування тощо.

Несучи свою особливу місію з давніх часів, земельно-облікові роботи не втрачають її і в наші дні. Значення цих робіт на сучасному етапі нев­пинно підвищується, бо зростає необхідність в земельно-обліковій інфор­мації як просторово-кількісній основі регулювання правової частини зе­мельних відносин. Також зростає і обсяг земельно-облікових робіт у від­повідності до темпів приватизації земель, розпаювання земель сільсько­господарських підприємств, формування земельного ринку.

З прийняттям у 2001 р. Земельного кодексу України державний земельний кадастр набуває нового змісту і призначення. Йому відводиться важлива роль у реформуванні земельних відносин. Однією з його складових частин є облік кількості та якості земель. Інформація про площі земельних ділянок, склад земельних ґрунтів та їх якісний стан є найбільш вживаною споживачами.

Державний облік земель ведеться з метою: забезпечення де­ржавного факту виникнення або припинення існування об’єкту обліку; державного обліку земель та контролю за їх використан­ням і охороною; державного управління земельними ресурсами; планування і регулювання раціонального використання земель­них ресурсів; оцінки земель і встановлення обґрунтованої плати за землю; забезпечення державної реєстрації прав на нерухомість і угод з нею; захист прав громадян і юридичних осіб на землю; ін­формаційного забезпечення цивільного обігу земель.

Згідно ст. 203. ЗКУ:

1. Облік кількості земель відображає відомості, які характеризують кожну земельну ділянку за площею та складом угідь.

2. облік якості земель відображає відомості, які характеризують земельні угіддя за природними властивостями та набутими властивостями, що впливають на їх родючість, а також за ступенем забруднення ґрунтів.

Земельно-облікові роботи як складова частина земельного кадастру ви­конують свою особливу і надзвичайно важливу місію, що полягає в ураху­ванні землі як просторового базису і його окремих частин через площу. Якщо, наприклад, земельно-реєструвальні роботи включають до своєї сфери лише ті земельні ділянки, що мають правові ознаки власності або користування, то земельно-облікові роботи, спираючись на правовий ста­тус земель, поглиблюють їх вивчення, враховуючи значно ширше коло ознак, усю різноманітність земельних структур, усі їх чисельні елементи та одиниці.

Важливо відзначити, що на вході до системи обліку кожна земельна одиниця є нічим не примітною земельною площею, але будучи урахова­ною і визначеною, вона автоматично потрапляє до складу земельного банку даних, посідаючи там своє належне місце у відповідності до розмірів призначення і набуваючи, таким чином, нової якості.

Завдяки земельному облікові держава має можливість визначити кіль­кісно склад свого земельного фонду за правовими, якісними, господарсь­кими та іншими ознаками, незалежно від категорії чи призначення, окре­мо чи сукупно, в межах будь-якого територіального утворення або по країні в цілому. Дані про стан земельного фонду, цього найважливішого стратегічного ресурсу, дозволяють державі будувати свою нинішню політику у сфері земельних відносин і прогнозувати майбутню.

Земельно-облікові роботи складаються з двох етапів: кількісного облі­ку земель і обліку земель за якістю.

Кількісний облік продовжує розпоча­те реєструвальними роботами кадастрове висвітлення земель, в основно­му торкаючись їх як просторового базису суспільства.

Що стосується об­ліку земель за якістю, то його завдання полягає в урахуванні земель та їх грунтів переважно за природними ознаками і властивостями.

Облік земель слід розглядати, як державний захід щодо накопичення, систематизації й аналізу всебічних відомостей про кількість, розміщення, господарське використання земельних ресурсів та їх природний стан.

Земля є загальною умовою процесу будь-якого виробництва, забезпечує умови проживання людей і виступає територіальним базисом розміщення природних ресурсів, тому обліку підлягають усі землі в межах території України. Облік ведеться з необхідною повнотою і детальністю залежно від певних груп ознак земель.

Основне завдання обліку кількості земель полягає в тому, щоб дати характеристику кожній земельній ділянці, землеволодінню і землекористуванню щодо їх розмірів, складу угідь, їх підвидів відповідно до прийнятої класифікації.

Земельно-облікові роботи, вивчаючи землі, дають про них у заверше­ному вигляді тільки кількісну характеристику. Природний та господарсь­кий стан цих земель висвітлюється ними лише у першому наближенні. Завдання повного вивчення природного та господарського стану земель виконується земельно-оцінювальними роботами.

Земельно-облікові роботи вимагають детального, наполегливого і ціле­спрямованого вивчення земельного фонду в усіх його структурних підроз­ділах за всіма одиницями і елементами і, незважаючи на строкатість і розміри одиниць обліку, виключно уважно враховувати окремо кожну із них в документах обліку. Цю особливість земельно-облікових робіт в сучас­них умовах обов'язково слід пов'язувати з комп'ютеризацією облікового процесу як єдиного засобу надання кадастровій інформації конкурентноспроможного характеру.

Для того, щоб мати найбільш вірогідні дані про стан своїх земель у різ­них регіонах, держава застосовує єдину методику обліку, визначаючи:

• зміст земельно-облікової інформації та форму необхідної документації;

• строки подання інформації та відповідальні за її представлення державні структури;

• контролюючі заходи за веденням обліку.

Важливе завдання полягає в забезпеченні актуальності земельно-облікової інформації, воно вимагає будувати процес обліку земель на за­садах невпинності і систематичності, бо тільки у такий спосіб може бути своєчасно врахованою динаміка змін земельної поверхні, наслідки нев­пинного моніторингу земель.

Земельно-обліковою одиницею є земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правилами, яка має ідентифікаційний (кадастровий) номер.(ст.79 ЗКУ)

Порядок ведення обліку земель визначається Положенням про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженим Урядом України.

Облік земель ведеться за окремими земельними ділянками, власниками землі і землекористувачами, у тому числі орендарями.

При обліку земель виділяють землі населених пунктів, які є просторовим операційним базисом для житлового, адмі­ністративного, культурно-побутового та виробничого будів­ництва в містах, селищах міського типу і сільських населених пунктах з густою забудовою дрібними ділянками, та землі поза ними. Це переважно землі сільськогосподарського призначення, лісового фонду, які виступають головним засобом виробництва відповідно в сільському й лісовому господарстві та інші.

Кожна земельна ділянка характеризується відповідною сукупністю земельних угідь за категоріями земель, в основі яких лежить її цільове призначення. При цьому слід мати на увазі, що цільове призначення земельної ділянки може уточнюватися або змінюватися обмеженнями прав на неї, внаслідок чого може змінюватися склад земельних угідь.

Обліком передбачена кількісна характеристика земель, що перебувають у власності, зокрема в державній, приватній і комунальній, а також земель, які перебувають в оренді. Виділяється також інформація про землі, що оподатковуються і не оподатковуються.

Особлива увага надається обліку зрошуваних і осушуваних земель. Він ведеться за загальноприйнятою класифікацією угідь, за фактичним станом і використанням меліоративних земель. Однак цей облік ведеться не тільки за угіддями та їх підвидами, але й за ступенем зрошуваності й осушуваності, способами зро­шення й осушення, станом зрошувальної й осушувальної мережі.

Для кількісного обліку земель застосовується найбільш поширена оди­ниця виміру площі - гектар (1 гектар = 10 000 м2). Точність урахування площ пов'язується з інтенсивністю використання земель та їх призначен­ням, а також залежить від вимог до точності звітної документації, За існуючою практикою землі приватної власності та ті, що перебувають у ко­ристуванні громадян, ураховують з точністю до 1 м², інші до - 0,01 га.

Дані обліку кількості земель відображають фактичний стан їх використання і щорічно доводяться до відома всіх загальногоспо­дарських і державних органів управління земельними ресурсами.

Облік кількості земель забезпечується проведенням кадас­трових зйомок. Основним чинником, що визначає всі параметри кадастрових зйомок, є вимоги до точності та детальності відоб­раження земельно-облікових одиниць, які зумовлені зростанням ролі землі в ринковій економіці, особливо при оподаткуванні ЇЇ власників і землекористувачів та при купівлі-продажу землі. Ці вимоги, у свою чергу, визначаються цільовим призначенням, якістю і максимальними можливостями відображення на плані земельно-облікових одиниць та інформації.

Дисципліна «Облік земель» тісно зв’язана з такими дисциплінами: геодезія, земельний кадастр, картограафія, управління земельних відносин, державний контроль за використанням та охороною земель та їх моніторинг, оцінка земель, грунтознавство, меліорація, землевпорядне проектування, економіка, статистика та іншими.