Тема №3.2. Допит в суді.

1. Основи організації допту свідка.

2. Методика допиту свідка.

3. Вибір та черговість свідків.

4. Перехресний допит.

І.

Часто спостерігається така тенденція, що студенти знаючи теоретичний матеріал, наприклад, кримінально-процесуальне право, не можуть свої знання застосувати на практиці. Вони не знють з чого починати допит: як себе поводити, на що звертати увагу, як формулювати запитання і в якій послідовності їх задавати. Це приводить до того, що студенти не отримують необхідну інформацію від допитаного.

Відповідно до кримінально-процесуального законодавства свідок зобов’язаний з’явитись по виклику суду і дати правдиві свідчення, розповісти все що йому відомо по справі, і відповісти на питання. Відмова свідка від дачі свідчень, умисне замовчування про відомі йому обставини, завідомо неправдиві відомості тягнуть для свідка кримінально-процесуальні наслідки.

Формування свідоцьких показань поділяюься на три стадії:

1.сприйняття;

2. запом’ятовування.

3. Відтворення;- це психічні процеси які дозволяють у майбутьньому дізнатись про минуле.

Враховуючи це при допиті в суді свідка, треба ставити перед собою такі завдання:

1. Отримати від свідка повних, правдивих і відображаючих істину свідчень;

2.Пояснення причин протилежності в свідченнях свідка на стадії досудового слідства і в судовому засіданні.

3.Виявлення невідповідності свідчень свідка матеріалам кримінальної справи, а також свідченням підсудного, потерпілого та інших учасників судового процесу.

В судовому засіданні виявляється інші психічні обставини ніж при допиті в досудового слідства, тому що, якщо до стадії досудового сліства свідок один на один з тим хто його допитує, то в судовому засіданні присутні ті проти кого він свідчить та інші учасникі процесу. До того задавати питання має право усі учасникі судового процесу, а не один слідчий.

Свідок – саме головне джерело по кримінальним справам. Від його свідчень залежить доля підсудного.

Наприклад: В судовому засіданні (як і на судовому слідстві) обвинувачений К. свою провину признав частково. Він стверджував, що був впевнений, що постріли по потерпілим які він робив були не з бойового, а газового пістолета, який він знайшов в той день. Свідком була співмешканка Л., яка мала підтвердити факт знахідки К. саме газового пістолета.

Захистнику необхідно було построїти тактику допиту так, щоб:

1. небуло сумнівів в тому, що свідок являється добросовісним.

2. свідок дав тільки необхідні свідчення.

3. ці свідчення були переконливі.

Адвокат: Ви бачили в ранці К. чи ні?

Свідок: Так, бачила.

Адвокат: Приносив чи ні, в дім предмет?

Свідок: Так приносив.

Адвокат: Ви бачили цей предмет?

Свідок: Так, це пістолет.

Адвокат: Ви знаєтесь у зброї?

Свідок: Ні.

Адвокат: Знається чи ні ваш співмешканець в зброї?

Свідок: Думаю що ні.

Адвокат: Чому ви так думаєте?

Свідок: Він не проходив службу в армії.

Адвокат: Казав будь-що К. про пістолет який приніс?

Свідок: Так казав, що він його знайшов.

Адвокат: Що він ще казав про цей пістолет?

Свідок: Він казав що пістолет газовий.

Якщо пройти по цих сходинках запитань то можна зробити висновок, що адвокат задає питання з певною долею обачності. Таким чином поступово звужується коло для отримання небохіднї відповіді, залишая для себе можливість вчасно зупинитись. Треба за цим слідкувати, щоб своїми запитанями не нашкодити тому кого захищаєш.

Перше правило: Заповідь “не нашкодь” сама основна в професії адвоката. Це приклад коли за допомогою невірно поставлених питань невинна особа була би притягнута до відповідальності.

Приклад:

В невеликому містечку директор обчислювального центру 40 р. В., нежонатий, прийшов в дім до своєї тітки 82 р., і незнайшовши її в дома, став шукати і знайшов її в подвалі дома згвалтовану та задушену. В. заявив в міліцію. Міліція зробила висновок що це зробив В. працівником прокуратури було пред’явлено В. звинувачення і передане в суд. Йому був наданий адвокат.

Записи із судового засідання:

Адвокат:Ви дійсно нежонатий?

В.: Так я про це казав з самого початку і хіба це має значення?

Адвокат: Це мені краще знати має це значення чи ні. Ваша тітка подобалась вам як жінка?

В.: Я відмовляюсь відповідати на такі питання.

Адвокат: Даремно відмовляєтесь тоді наступне питання. Ви гвалтували свою тітку?

В.: Я відмовляюсь відповідати.

Адвокат: Ви визнаєте себе винним в здійснені цього злочину?

В.: Я би визнав, якщо б це зробив.

Адвокат: Але це ж ви зробили заяву в міліцію?

В.: Так я.

Адвокат:Це оформилось як явка с повинною.

В.:Не бачив як це оформлювалось.

Адвокат:Ви були судимі чи притягувались до відповідальності?

В.: Так притягувався, за втрату паспорта.

Справа була відправлена на додаткове слідство, а потім закрита за недоведеностю. Через рік був знайден справжній злочинець і його захищав той же адвокат.

Друге правило: “Вчасно зупинись” – воно особливо діє при допиті свідка чи потерпілого.

Прикро, але в останій час, коли норми моралі неберуться до уваги коли зник страх перед покаранням за дачу неправдивих свідчень, збльшились випадки появи в судових залах свідків які за певну винагроду а іноді із дружніх відносин готові дати буь які свідчення. Розповідь такого свідка буде настільки правдивим що в неї повірить і сам свідок. Бородьба з такими свідками ведеться, але це дуже складно зробить і можливо на дрибницях.

Приклад:

В обл. на околиці міста був збитий автомобілем робітник міліції – молодий чоловік, один син в родині замначальника УВС, але вже на пенсії. На досудовому слідстві був один свідок цього ДТП. При підготовці до цього судового процесу адвокат запросив справку з метіоцентра про погоду на момент ДТП. Відповідь була невиликій дощ. Коли почався процес потерпілий заявив про включення ще 7 свідків ДТП. Коли свідки з’явились в зал судового засідання було видно що вони одного віку з потерпілим, а кам’яні обличчя та їх погляд видавали їх що вони працівникі міліції.

Дійсно всі вони являлися в минулому сбівробітниками УВС, по їх свідченням вийшли вони в цей момент на свої балкони і бачили як сталося ДТП. Ця ситуація адвокату показалась не правдива і він всіх їх по черзі запитав, “яка була погода”? всі вони сказали, що було сухо.

Спостережливість адвоката в цьому випадку допомогло виявить недобросовісних свідків.

Тому коли свідок входить в зал судового засідання, адвокат повинен по незначним деталям одягу: наклону голови, манері поведінки, голосу, жестам, по ході миттєво скласти психологічний портрет цього свідка і обрати єдину правельну тактику допиту. В судовому засіданні, не буває дрібниць, на все треба звертати увагу: яким голосом задається питання; як звертатися по імені чи по батькові, чи просто “свідок”, сухо чи доброзичлево, равнодушно чи з участю.

Свідок теж прощітує всі варіанти вдповіді і також знає про що його можуть запитати, як себе поводити. Є таки анекдот взятий з життя:

- Адвокат: Розкажіть свідок, як далеко ви знаходились від місця злочину?

- Свідок: Близько.

- Адвокат: А як близько?

- Свідок: Дуже близько.

- Адвокат: Ну всеж таки на скільки близько?

- Свідок: 3м. 27см.

Адвокат трохи “завмер” від такої відповіді.

- Адвокат: Але ж відки така точність.

- Свідок: А я знав, що якось зануда обов’язково запитає мене про це в суді, ось я спеціально все і виміряв.

Серед юристів існує твердження, що питання з натяком при допиті свідка в суді заборонені і хочь прямої заборони в КПК не має (є тільки заборона при допросі на попередньому слідстві) кращє незадавати такі питання.

По-перше: вони можуть бути зняті присяжними судового засідання по клопотанню 2-ї сторони, и по його особистій ініціативі, без посилання на законодавство, а просто як запитання, що немають відношення до справи.

По-друге: саме, питання з натяком знецінюють відповідь, що негативно впливає в суді на рішення присяжних. Тому багато питань з натяком легко перевести на уточнюющі, які більш ефективні і практично ніколи не знімаються.

Наприклад:

• Свідок дійсно знаходився від Вас на відстані 100 м ?

• Ви правельно казали на попередньому слідстві, що місце пригоди було освітлене тільке однією лампою під козирьком потягу?

- З врахуванням великої відстані ви допускаєте, що якісь деталі немогли роздивитись?

Як часто хочеться задати зайве питання. Але будь-хто, хто проведе допит, повинен памятати: Саме кращє питання – це те, що не задане! Скільки зламано долей тільки із-за того, що адвокат не зміг вчасно зупинитись.

Наприклад: Справа про те, що підсудний під час боксерського матча відкусив вухо соперника. В якості свідка допитувався рефері, який судив цей матч.

Адвокат: Свідок ви бачили як один боксер відкусив свому сопернику вухо?

Р: Ні, не бачив. Все, адвокат повинен обв’язково зупинитись. Але адвокату хочеться погрітись в промінях особистої справи.

Адвокат: Як же ви зробили висновок, що саме підсудний відкусив вухо противнику? Відповідь була руйнівна.

Р: А я бачив, як він виплюнув це вухо з роту!

Щодо амеріканської судової системи, то чи адвокат чи слідчий захисту, відкликають свідків, намагаються спілкуватись з кожним свідком протилежної сторони. У сторін є право викликати додаткових свідків, існуваня яких сторони тримають глибоко в таємниці і викликають їх як козирну карту в карточній грі. Крім того, як прокурору так і захиснику дозволяється підготувати своїх слідків для дачі свідчень шляхом досудових репетицій, на яких відшліфовуються навідь голос при відповіді на поставлені питання протележної сторони. В нашій судовій системі це не прийнятно, це відголоски радянської системи, коли була заборона попасти під статтю - “заважання правосуддю”.