
- •8.1 Персонал підприємства та його класифікація
- •8.2 Показники чисельності, руху та якісного складу персоналу
- •Баланс робочого часу середньооблікового
- •8.3 Продуктивність праці та її оцінка на нафтогазових підприємствах
- •8.4 Мотивація праці
- •8.5. Оплата праці працівників нафтогазових підприємств
- •8.5.1. Соціально-економічна сутність, функції та основні принципи організації оплати праці
- •8.5.2. Тарифна система та її елементи
- •8.5.3. Форми і системи оплати праці
- •8.5.4. Доплати, надбавки до заробітної плати та преміювання персоналу нафтогазових підприємств
- •8.6. Управління персоналом
- •Основні поняття і терміни:
- •Питання для розгляду та обговорення
Розділ 8
ПЕРСОНАЛ нафтогазових підприємств, продуктивність, мотивація ТА ОПЛАТА ПРАЦІ
П
ерсонал підприємства та його класифікація
Показники чисельності, руху та якісного складу персоналу
Продуктивність праці та її оцінка на нафтогазових підприємствах
Мотивація праці
Оплата праці працівників нафтогазових підприємств
Управління персоналом
8.1 Персонал підприємства та його класифікація
Найбільш важливим елементом продуктивних сил і фактором підприємництва є люди (працівники) – головна рушійна сила економічної діяльності, а саме їх професіоналізм, майстерність, освіта, мотивації.
У податковому кодексі України визначено, що «працівник – це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону» [94, ст. 14.1.195]. Для означення сукупності працівників підприємства застосовують такі терміни як персонал, кадри, штати, трудовий колектив та ін.
Персонал підприємства – це сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку і мають досвід практичної діяльності.
Під кадрами розуміють основний (штатний) склад працівників підприємств, установ, організацій у різних галузях національної економіки. Цей термін використовують для означення найбільш висококваліфікованої частини працівників підприємства.
штати (штатний розклад) – це документ, яким визначають кількість і склад працівників підприємства, їхні посади, посадові оклади. Термін «штати» найчастіше використовують у директивних документах, якими доводяться посади, чисельність, умови оплати власниками, вищестоящими організаціями, державними установами.
Відповідно до Господарського кодексу України «трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди) або інших правових норм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством» (ст. 65. п. 8). Трудовий колектив наділений повноваженнями щодо його участі в управлінні підприємством, які встановлюються статутом або іншими установчими документами, тобто термін «трудовий колектив» має більше соціально-політичний зміст.
З позицій дисципліни «Економіка підприємства» для характеристики працівників підприємства, як найважливішого його ресурсу, доцільно вживати термін «персонал».
Персонал нафтогазових підприємств формується під впливом численних внутрішніх (характер продукції, технології, організація виробництва) і зовнішніх чинників (демографія, юридичні і моральні норми, умови праці тощо). Тому для належного обліку та управління персоналом необхідна його класифікація.
За характером участі у господарській діяльності розрізняють:
- промислово-виробничий персонал;
- непромисловий персонал.
До промислово-виробничого персоналу відносять працівників основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, науково-дослідних підрозділів та лабораторій, складів, охорони, тобто всіх зайнятих у виробництві або його безпосередньому обслуговуванні.
До непромислового персоналу входять працівники соціальної інфраструктури, тобто структур та організаційних утворень, які хоч і перебувають на балансі підприємства, але безпосередньо не пов'язані з процесами промислового виробництва – це працівники їдалень, буфетів, будинків відпочинку, медпунктів, спортивних комплексів тощо.
розподіл персоналу підприємства на промислово-виробничий і непромисловий необхідний для розрахунків витрат на оплату праці, узгодження трудових показників з вимірниками результатів виробничої діяльності (для визначення продуктивності праці використовується, як правило, чисельність тільки промислово-виробничого персоналу).
2. Залежно від функцій, що виконуються, персонал підприємства поділяється на чотири категорії: керівники, спеціалісти, службовці, робітники.
Керівники – фахівці, що займають керівні посади на підприємстві та в його структурних підрозділах, приймають рішення і несуть за них відповідальність в силу своїх посадових обов’язків, високого рівня наукової і освітньої підготовленості. До них належать: голови правлінь акціонерних компаній, директори, начальники нафтогазовидобувних управлінь, експедицій, завідувачі, начальники партій та загонів, головні спеціалісти (головний інженер, головний геолог, головний механік, головний бухгалтер), а також заступники перелічених керівників.
Спеціалісти – працівники, які виконують інженерно-технічні, економічні, фінансові та інші функції (інженери, геологи, геофізики, економісти, юристи та ін.).
Службовці здійснюють підготовку та оформлення документації, облік та контроль, господарське обслуговування, технічну роботу (діловоди, обліковці, агенти, архіваріуси, секретарі).
Робітники безпосередньо зайняті на виробничих процесах геологорозвідувальних робіт, а також зайняті ремонтом, переміщенням вантажів, перевезенням персоналу, наданням матеріальних послуг та ін. Розрізняють робітників основного і допоміжного виробництва. Робітники основного виробництва – ті, що безпосередньо беруть участь у процесах буріння свердловин, нафтогазовидобуванні, геологорозвідувальних роботах, допоміжного – ті, що виконують функції обслуговування основного виробництва.
3. Залежно від характеру трудової діяльності персонал поділяють за професіями, спеціальностями та кваліфікацією.
Професія – це здатність виконувати подібні роботи, які вимагають від особи певної кваліфікації (наприклад менеджер, інженер, юрист, лікар, економіст, столяр, слюсар, будівельник, зварювальник, бурильник).
Спеціальність – це більш або менш вузький різновид трудової діяльності в межах професії. Наприклад, в професії гірничого інженера-геолога є спеціальності: геологія і розвідка родовищ корисних копалин, геологічна зйомка, гідрогеологія та інженерна геологія. В професії слюсаря – спеціальності: електрослюсар, слюсар з ремонту обладнання і т.п.
Можливість виконувати роботу певного рівня складності визначається кваліфікацією – це сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій певної складності.
За рівнем кваліфікації робітники поділяються на: висококваліфікованих, кваліфікованих, малокваліфікованих, некваліфікованих. Розрізняють і оцінюють також кваліфікацію робочого місця і виконавця.
Конкретний рівень кваліфікації працівників визначається за «Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників». Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників є збірником кваліфікаційних характеристик, що визначає обсяг професійних знань і навичок, які повинен мати працівник певного розряду та категорії. В ньому також містяться відомості про кількість тарифних розрядів, категорій для кожної професії і спеціальності. Він є основним документом для:
- віднесення робіт до того чи іншого розряду (прості роботи належать до низьких, складні – до високих рівнів кваліфікації);
- розроблення працівникам посадових інструкцій, які закріплюють їх обов'язки, права та відповідальність;
- складання положень про структурні підрозділи, які визначають їх роль та місце в системі управління підприємством (установою, організацією);
- присвоєння працівникам рівня кваліфікації.
Для кожної галузі, як правило, є окремий випуск довідника (для нафтогазових підприємств це випуск 6 – «Видобування нафти і газу»).
Згідно з довідником кваліфікація працівника характеризується:
- для робітників – «розрядом»;
- для професіоналів, фахівців – «категорією».
В геологорозвідувальному, нафтогазовидобувному виробництві кваліфікаційний поділ робітників має шість розрядів:
- І і II розряди – некваліфіковані і напівкваліфіковані робітники;
- III і IV розряди – кваліфіковані робітники, для одержання цих розрядів необхідно пропрацювати 2-2,5 року;
- V і VI - висококваліфіковані робітники.
Загалом на нафтогазових підприємствах переважають висококваліфіковані робітники.
Інженерно-технічні працівники за кваліфікацією діляться на категорії: провідні інженери, інженери І категорії, інженери ІІ категорії, інженери, техніки.
Окрім цього, для визначення кваліфікаційного рівня працівників загальних (наскрізних) професій застосовується Єдина тарифна сітка, яка містить 15 тарифних розрядів. У 2003 році введено Єдину тарифну сітку для працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, в якій передбачено 25 тарифних розрядів, у тому числі для робітників – 8 тарифних розрядів.
Для відповідності Міжнародній стандартній кваліфікації професій з 1995 року в Україні введений в дію Класифікатор професій ДК 003: 95, який у 2005 році замінено на «Класифікатор професій ДК 003: 2005», а з 1.11.2010 року на «Класифікатор професій ДК 003: 2010» [61]. Згідно з цим класифікатором персонал поділяється на такі групи:
Законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери (управителі) – це працівники, які здійснюють різноманітні функції управління та керівництва, які в цілому суттєво відрізняються за своєю складністю та відповідальністю і пов'язані з визначенням та формуванням державної політики, законодавчим регулюванням, вищим державним управлінням, правосуддям та прокурорським наглядом, керівництвом підприємств, об’єднань підприємств, установ, організацій та їхніх підрозділів незалежно від форм власності та видів економічної діяльності.
Професіонали – працівники підприємства, професії яких вимагають високого рівня знань у галузі фізичних, математичних, технічних, біологічних, агрономічних, медичних чи гуманітарних наук і рівня кваліфікації спеціаліста, магістра, вченого ступеня (кандидата наук, доктора наук), вченого звання (старшого наукового співробітника, доцента, професора).
Фахівці – працівники підприємства, професії яких вимагають знань в одній чи більше галузях природознавчих, технічних і гуманітарних наук і рівня кваліфікації – молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст.
Технічні службовці – працівники професії, яких вимагають знань, необхідних для підготовки, збереження, відновлення інформації та проведення обчислень (виконання секретарських обов'язків, роботи на друкарських машинках чи інших конторських машинах, записи та опрацювання цифрових даних, обслуговування клієнтів). Це професії, до яких може бути застосований рівень кваліфікації "молодший спеціаліст", а також професії, що вимагають повної загальної середньої та професійно-технічної освіти чи повної загальної середньої освіти та професійної підготовки на виробництві.
Працівники сфери торгівлі та послуг – це працівники професій, що передбачають знання, необхідні для надання послуг. Їх професійні завдання охоплюють забезпечення послугами, пов'язаними з поїздками, побутом, харчуванням, обслуговуванням, охороною, підтриманням правопорядку, торгівлею тощо. Більшість цих професій вимагає повної загальної середньої та професійно-технічної освіти чи повної загальної середньої освіти та професійної підготовки на виробництві. Ряд професій вимагають освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.
Кваліфіковані робітники сільського та лісового господарства, риборозведення та рибальства – ці професії передбачають знання, необхідні для сільськогосподарського виробництва, лісового господарства, риборозведення та рибного промислу. Професійні завдання полягають у вирощуванні урожаю, розведенні тварин, полюванні, добуванні риби, її розведенні, збереженні та експлуатації лісів з орієнтацією, здебільшого, на ринок і реалізацію продукції організаціям збуту, торговельним підприємствам чи окремим покупцям. Ці професії вимагають повної загальної середньої та професійно-технічної освіти чи повної загальної середньої освіти та професійної підготовки на виробництві.
Кваліфіковані робітники з інструментом. Професії цієї групи передбачають знання, необхідні для вибирання способів використання матеріалів та інструментів, визначення стадій робочого процесу, характеристик та призначення кінцевої продукції. Сюди також належать професії, пов'язані з видобутком корисних копалин, будівництвом і виробленням різної продукції. Ці професії вимагають повної загальної середньої та професійно-технічної освіти чи повної загальної середньої освіти та професійної підготовки на виробництві. Для деяких професій, пов'язаних з виконанням робіт високої кваліфікації, потрібна кваліфікація молодшого спеціаліста.
Робітники з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин. Ці професії передбачають знання, необхідні для експлуатації та нагляду за роботою устаткування, машин, у тому числі високоавтоматизованих, а також для їх складання. Професійні завдання охоплюють розробку корисних копалин, нагляд за їх видобутком, ведення робочого процесу та виробництво продукції на устаткуванні чи машинах, керування транспортними засобами, пересувними установками, складання виробів із деталей та вузлів. Професії цієї групи вимагають повної загальної середньої та професійно-технічної освіти чи повної загальної середньої освіти та професійної підготовки на виробництві. Для деяких професій, пов'язаних із виконанням робіт високої кваліфікації, потрібна кваліфікація молодшого спеціаліста.
Найпростіші професії – працівники, професії (роботи) яких потребують знань для виконання простих завдань із використанням ручних інструментів, у деяких випадках із значними фізичними зусиллями. Професійні завдання пов’язані зі збереженням та охороною майна, прибиранням, чищенням, пранням, прасуванням та виконанням низькокваліфікованих робіт у видобувній, сільськогосподарській, риболовній, будівельній та промисловій галузях тощо. Для виконання професійних завдань досить неповної базової загальної середньої освіти або початкової загальної освіти та мінімальної професійної підготовки на виробництві чи інструктажу.
4. За статтю та віком, персонал підприємства найчастіше поділяють на такі групи:
чоловіки: до 30 років; від 30 до 60 років, більш ніж 60 років;
жінки: до 30 років; від 30 до 55 років, більш ніж 55 років.
5. За стажем роботи персонал підприємства поділяють на групи зі стажем:
до 1 року;
1-3 роки;
3-10 років;
більше 10 років.
Кваліфікаційні ознаки персоналу підприємства служать основою для аналізу різних видів його структури.
Важливе значення для підприємства має визначення показників, які характеризують чисельність, рух та якість персоналу.