15.3 Функціональні складові економічної безпеки нафтогазових підприємств

Організація та функціонування системи економічної безпеки як важливої функції управління підприємством повинні відповідати таким принципам:

1. Комплексність – передбачає досягнення безпеки підприємства, його майна, працівників від можливих загроз усіма доступними законними засобами, методами і заходами.

2. Своєчасність – передбачає прогнозований, вчасний, попереджувальний характер заходів забезпечення економічної безпеки підприємства.

3. Неперервність – постійне (безперервне) здійснення заходів щодо забезпечення функціонування системи економічної безпеки підприємства, моніторинг реальних і потенційних загроз, здатність до розвитку і вдосконалення відповідно до змін умов функціонування самого підприємства.

4. Законність – розробка та забезпечення системи економічної безпеки підприємства законними методами на підставі чинного законодавства із застосуванням всіх дозволених форм і методів виявлення та припинення правопорушень.

5. Обґрунтованість – заходи та засоби захисту повинні бути розроблені з врахуванням сучасного рівня розвитку науки і техніки, мають бути обґрунтованими з позиції визначеного рівня економічної безпеки і відповідати встановленим вимогам та нормам.

6. Активність – захист інтересів підприємства з достатнім ступенем наполегливості, широко використовуючи можливі сили і засоби забезпечення безпеки та нестандартні способи захисту.

7. Економічна доцільність (критерій “ефективність – вартість”) – вартість системи безпеки має бути меншою, ніж можливі збитки від будь-яких видів ризику.

8. Спеціалізація – залучення до розробки і впровадження заходів та засобів захисту найбільш підготовлених до конкретного виду діяльності спеціалізованих організацій, що мають досвід практичної роботи та документи дозвільного характеру на право надання відповідних послуг; організація, впровадження та реалізація заходів безпеки повинні здійснюватися професійно підготовленими спеціалістами підприємства.

9. Взаємодія та координація – здійснення заходів з економічної безпеки підприємства на основі чіткого взаєморозуміння усіх працівників, координації їх зусиль для досягнення намічених цілей, а також співпраця із зацікавленими структурами, взаємодія з органами державного управління.

Для досягнення необхідного рівня безпеки підприємство повинно провести комплекс робіт, що забезпечить надалі максимальну безпеку основних функціональних напрямів його дiяльностi.

Сукупність останніх формує так звані функцiональнi складові економічної безпеки підприємства, кожна з яких характеризується власним змістом, набором функціональних критеріїв i способів забезпечення.

Система економічної безпеки підприємства традиційно включає наступні функціональні складові: фінансову, інтелектуально-кадрову, техніко-технологічну, політико-правову, інформаційну, екологічну, силову.

1. Фінансова складова економічної безпеки підприємства є найважливішою, оскільки фінанси є основою економічної діяльності підприємства.

Досягнення фінансової безпеки підприємства вимагає постійної роботи з фінансового забезпечення діяльності підприємства, підвищення дохідності і рентабельності, мобілізації наявних фінансових ресурсів, виконання фінансових зобов’язань, дотримання платіжної дисципліни.

Організаційно-економічний механізм цієї складової насамперед включає:

Виявлення зовнішніх і внутрішніх загроз фінансовій безпеці підприємства, форс-мажорних та непередбачуваних обставин, фінансовий контроль.

Зовнішніми загрозами фінансовій безпеці підприємства є: політична нестабільність, економічні кризи, рівень інфляції в країні, частка ринку продукції, стан на ринку цінних паперів, фінансовий стан і надійність контрагентів.

Стосовно нафтогазових підприємств основними зовнішніми загрозами є: політична ситуація у країнах, що є головними експортерами нафти і газу, ситуація на світовому ринку нафтопродуктів і природного газу, податкова і бюджетна політика уряду України у нафтогазовій сфері.

Внутрішніми загрозами є: падіння обсягів виробництва, платоспроможності підприємства, ліквідності балансу, негативні зміни у складі і вартості майна, мотивації персоналу.

Для нафтогазових підприємств специфічними внутрішніми загрозами економічній безпеці є: зменшення приросту розвіданих запасів нафти і газу, зменшення коефіцієнта кратності видобутку нафти і газу (показує, у скільки разів відбулося зменшення обсягів видобутку порівняно з попереднім періодом), згортання заходів з інтенсифікації видобутку нафти і газу.

Планування комплексу заходів з фінансового забезпечення діяльності підприємства.

Головною передумовою досягнення фінансової безпеки підприємства є фінансове планування – процес визначення необхідних підприємству фінансових ресурсів за джерелами їх формування і напрямами використання у відповідності з показниками звичайної діяльності підприємства. Основними інструментами тут є стратегічне планування, цінова політика на продукцію підприємства, складання балансів доходів та витрат, платіжних календарів, касових планів, що є процесом, який у теорії фінансів називається бюджетуванням.

Особливістю фінансово-економічного механізму нафтогазових підприємств є те, що основні виробничі підрозділи (експедиції, УБР, НГВУ), які входять у вертикально інтегровані нафтогазові компанії, реалізують свою продукцію, роботи, послуги іншим підрозділам компанії за внутрішніми (трансферними) цінами, які визначаються за величиною фактичних витрат. Це накладає свій відбиток на механізм фінансового планування.

Оперативна реалізація, постійний моніторинг і оцінка ефективності заходів з усунення негативних фінансових впливів.

Ця складова організаційно-економічного механізму фінансової безпеки реалізується через процес контролю бюджетування та результатів виконання бюджетів за кожним центром відповідальності – доходів і витрат. На кожному етапі бюджетування проводиться моніторинг та контроль базових показників, аналіз відхилень (план-факт-аналіз), інформування зацікавлених фінансових менеджерів, визначення причин виявлених відхилень, розробка рекомендацій щодо їх усунення, встановлення особистої відповідальності, вжиття мотиваційних заходів.

Також важливою складовою організаційного механізму фінансової безпеки є фінансовий контроль: інвентаризації матеріальних цінностей, ревізії, перевірки бухгалтерської звітності, поточний та оперативний контроль фінансової роботи.

Організаційно-економічний механізм фінансової безпеки нафтогазових підприємств вимагає наявності якісної нормативної бази для реалізації внутрішньогосподарських розрахунків, оперативного реагування на зміни цін матеріальних, енергетичних ресурсів, облікової політики.

2. Інтелектуально-кадрова складова економічної безпеки підприємства характеризує склад та якість кадрів, у тому числі рівень інтелекту, професіоналізму персоналу, а також кадрову політику підприємства. Основним напрямом діяльності підприємства для забезпечення даної складової є збереження і розвиток його кадрового потенціалу як специфічного об’єкта інтелектуальної власності, поповнення знань та професійного досвіду працівників підприємства.

Організаційно-економічний механізм цієї складової для нафтогазових підприємств нічим особливим не вирізняється і включає:

Виявлення, оцінку загроз і негативних дій персоналу. З поміж основних негативних впливів на економічну безпеку підприємства у цьому напрямі виокремлюють – недостатню кваліфікацію працівників тих чи інших підрозділів, зниження освітнього рівня, несприйняття інновацій та постійних змін, згортання винахідницької і раціоналізаторської активності, неготовність до неперервного навчання, розвитку, кар’єрного зростання, незадовільний стан монетарної та моральної мотивації, недостатня якість управлінського персоналу, низький рівень трудової дисципліни;

Планування комплексу заходів управління персоналом підприємства, спрямоване на досягнення належного рівня економічної безпеки, має охоплювати систему підбору, найму та мотивації персоналу до неперервного навчання, підвищення кваліфікації, саморозвитку, покращення лідерських якостей, створення інтелектуальних організацій;

Реалізацію і моніторинг якості управління персоналом, які мають включати систему контролінгу якості трудових ресурсів, захист авторських прав на інтелектуальну власність, вдосконалення системи мотивації інтелектуальної праці, у тому числі шляхом залучення персоналу до участі в прибутках, власності, управління підприємством тощо.

3. Техніко-технологічна складова економічної безпеки підприємства відображає техніко-технологічний потенціал підприємства, ступінь його захищеності, а також відповідність технологій підприємства кращим світовим аналогам.

Організаційно-економічний механізм цієї складової включає:

Виявлення зовнішніх і внутрішніх загроз техніко-технологічній безпеці підприємства. До зовнішніх загроз належать наявність принципово нових, якісно більш досконалих видів обладнання та технологій, які дозволяють виробляти конкурентні види продукції аналогічного призначення з суттєво меншою трудомісткістю, матеріальними витратами, енерговитратами, деструктивними впливами на довкілля.

Що стосується нафтогазових підприємств, то для них, окрім вищевказаних, зовнішніми загрозами є технічне і технологічне відставання в області застосування нових методів геолого-геофізичних досліджень, технології буріння похилоспрямованих свердловин, використання нових видів породоруйнівних інструментів, новітніх методів розробки нафтових і газових родовищ, штучної дії на пласт.

До особливих видів зовнішніх загроз економічній безпеці нафтогазових підприємств також слід віднести: перехід до розвідки і розробки нафтових і газових родовищ, розташованих у більш складних природно-геологічних умовах (географічне розташування (шельф морів і океанів, гірські умови, рекреаційні зони); більші глибини залягання нафтогазоперспективних об’єктів; складність геологічної будови; наявність аномально високих чи низьких пластових тисків; розробка родовищ з високов’язкими нафтами; ріст обводненості свердловин.

Що стосується внутрішніх загроз техніко-технологічній безпеці підприємств, то до них належать: високий рівень фізичного зношення основних засобів, порушення організації існуючих технологічних процесів, затримки в оновленні, модернізації і регламентних ремонтах основних засобів, недовикористання виробничих потужностей, недостатня якість управління технологічними процесами.

Специфічними внутрішніми загрозами техніко-технологічній безпеці нафтогазових підприємств є: неефективне використання фонду експлуатаційних свердловин; відсутність обладнання, пристроїв для запобігання виникненню аварій, у тому числі відкритих нафтових і газових фонтанів; порушення регламентних робіт з ідентифікації, технічного огляду, діагностування, руйнівного і неруйнівного контролю, сертифікації обладнання підвищеної небезпеки; відсутність належних засобів захисту, відповідних спеціалізованих підрозділів.

Планування комплексу заходів з підвищення рівня техніко-технологічної безпеки підприємства включає розробку стратегій виробництва конкурентоспроможних і нових видів продукції, технічного і технологічного розвитку підприємства як з використанням власних можливостей, так і з залученням науково-дослідних організацій: придбання патентів і ліцензій, необхідного устаткування тощо.

Для нафтогазових підприємств додатково здійснюють розробку комплексу заходів щодо: уникнення нераціонального надрокористування, що може мати місце при застосуванні недосконалих систем розробки нафтових і газових родовищ, застарілих, не досконалих технічних засобів, порушень проектних режимів розробки; запобігання виникненню аварій під час будівництва, експлуатації та ремонту свердловин, у тому числі відкритих нафтових і газових фонтанів; планування технічних випробовувань та діагностики об’єктів підвищеної небезпеки, особливо ємностей та трубопроводів високого тиску, гирлового облаштування свердловин тощо.

Реалізація і моніторинг техніко-технологічної складової економічної безпеки має включати здійснення заходів щодо технічного розвитку підприємства й оцінки ефективності його функціонування.

Для нафтогазових підприємств на цьому етапі додатково проводять: комплекс робіт з випробовувань обладнання підвищеної небезпеки; при необхідності виконання аварійних та аварійно-ремонтних робіт з ліквідації газонафтопроявів; виготовлення нестандартизованого обладнання для проведення складних газонебезпечних робіт у свердловинах; сервісне обслуговування вогнегасників та іншого спеціального обладнання.

4. Політико-правова складова економічної безпеки підприємства характеризує ступінь правової захищеності інтересів підприємства у договірній та іншій юридичній документації, рівень правового забезпечення підприємства загалом, дотримання підприємством положень чинного законодавства при зміні зовнішнього політико-правового середовища.

Негативні впливи на політико-правову складову економічної безпеки підприємства здебільшого можуть мати зовнішні і внутрішні джерела виникнення.

Зовнішні причини негативних впливів можуть мати як політичний характер так і законодавчо-правовий характер.

До першої групи причин можна віднести: політичні кризи міжнародного характеру; військові конфлікти; економічну блокаду, ембарго, мита; зіткнення інтересів різних суспільних груп населення з національних, релігійних, економічних та інших мотивів.

У другій групі причин виділяють: зміну положень чинного законодавства з питань оподаткування, власності, ціноутворення, господарського й трудового права; протекціоністську і лобістську політику в економічній сфері політичних партій, суспільних рухів, що перебувають при владі.

Основними причинами виникнення внутрішніх негативних впливів є: низька кваліфікація працівників юридичної служби підприємства та помилки у підборі персоналу цієї служби, недостатнє фінансування юридичного забезпечення підприємницької діяльності, небажання чи нездатність підприємства активно впливати на зовнішнє політико-правове середовище.

З точки зору політико-правової безпеки нафтогазові підприємства, окрім названих вище причин, можуть мати специфічні загрози, пов’язані з: несвоєчасним отриманням та призупиненням дії ліцензій на здійснення нафтогазорозвідувальних робіт, розробку нафтових і газових родовищ; прав користування земельними ділянками, укладенням та порушеннями умов угод про оренду, розподіл продукції та ін.

Протидією цим загрозам повинні займатися юридична і патентно-ліцензійна служби підприємства, у полі зору яких має знаходитись правове забезпечення діяльності підприємства, юридичне оформлення договірної документації, провадження судових і арбітражних позовів, мінімізація штрафних санкцій, ведення патентно-ліцензійної справи, правове навчання персоналу.

5. Інформаційна складова економічної безпеки підприємства характеризується рівнем забезпечення і якістю інформації, що використовується в процесі прийняття управлінських рішень. Фактично мова йде про досягнення так званої інформаційної безпеки підприємства, тобто коли забезпечується належний захист відомостей підприємства, що становлять комерційну таємницю та конфіденційну інформацію, інформаційних ресурсів з обмеженим доступом на паперовій, магнітній та іншій основі, інформаційних баз даних, програмного забезпечення тощо.

Тут доцільно розглянути основні дефініції, пов’язані з інформаційною безпекою, а саме:

таємна інформація – це інформація, що містить відомості, які становлять державну та іншу передбачену законом таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і державі;

конфіденційна інформація – це відомості, які знаходяться у користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням і передбачених ними умов;

комерційна таємниця – це відомості, пов’язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства, що не є державною таємницею, розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди його інтересам. Перелік відомостей, що належать до комерційної таємниці, затверджує керівник підприємства.

Реалізація заходів з охорони інформаційної складової економічної безпеки здійснюється шляхом збирання різних видів необхідної інформації, обробки, систематизації та аналізу одержаної інформації, зовнішньої інформаційної діяльності, захисту інформаційного середовища підприємства.

Специфікою інформаційної економічної безпеки нафтогазових підприємств є обов’язкова наявність достовірної геолого-геофізичної інформації, необхідної для розвідки, проектування і розробки нафтових і газових родовищ, а також повної технічної інформації про процеси розробки родовищ для регулювання і управління ними.

Займатися інформаційною економічною безпекою підприємства повинна інформаційно-аналітична служба спільно зі службою охорони, завданнями яких є: збір, нагромадження, систематизація і збереження інформації; аналіз достовірності інформації; підтримка зв’язків з діловими партнерами, державними органами управління, громадськістю; захист інформації від несанкціонованого доступу.

6. Екологічна складова економічної безпеки підприємства характеризується рівнем шкідливих впливів на навколишнє середовище, дотриманням екологічних параметрів продукції підприємства, втратами від штрафних санкцій за порушення екологічних норм, загрозу здоров’ю працівників, підрив іміджу підприємства.

Організаційно-економічний механізм екологічної безпеки має на меті збереження, охорону та відтворення навколишнього середовища і включає:

Виявлення загроз екологічній безпеці підприємства. Це досягається шляхом постійного моніторингу та діагностики рівня шкідливих впливів підприємства на надра, повітряний басейн, водне середовище, землю, рослинний, тваринний світ та інші форми життя.

Підприємства нафтогазової промисловості є потенційними джерелами потрав сільськогосподарських земель, вирубування лісів, порушення земельного шару, забруднення поверхневих і підземних вод, забруднення надр, викидів газів при видобуванні, транспортуванні і переробці рідких вуглеводнів, випаровування нафтопродуктів при зберіганні у резервуарах, вихлопних газів при бурінні свердловин.

Планування комплексу заходів з підвищення рівня екологічної безпеки підприємства полягає у розробці окремого розділу «Планування заходів з охорони природи та раціонального використання природних ресурсів», що є обов’язковою складовою стратегічних і оперативних планів.

У нафтогазовидобувній сфері планові заходи з досягнення екологічної безпеки повинні мати такі напрями можливого зменшення деструктивної дії на довкілля:

• спрямовані на збереження та відновлення ландшафту, що переважно має місце при спорудженні нафтових і газових свердловин, нафтогазопроводів, облаштуванні нафтових і газових родовищ;

• спрямовані на зменшення шкідливих скидів хімреагентів у водне середовище при бурінні нафтових і газових свердловин, нафти та високомінералізованих пластових вод при розробці нафтових і газових родовищ;

• спрямовані на зменшення шкідливих викидів у атмосферу у результаті роботи дизельних двигунів при бурінні свердловин, випуску попутного газу при розробці нафтових і газових родовищ, шкідливих випаровувань з нафти;

• спрямовані на зменшення шкідливих впливів на геологічне середовище, що має місце у разі неякісного цементування обсадних колон у вигляді забруднення пластових вод та довкілля;

• спрямовані на зменшення шкідливих впливів на біоту (тваринний та рослинний світ), що може мати місце у випадку блокування технічними спорудами (нафтогазопроводами, насипами, транспортними спорудами) шляхів міграції тварин, шуму, вібрації, порушення умов зростання рослин, забруднення рослин нафтою та хімреагентами.

Реалізація і моніторинг екологічної складової економічної безпеки має включати здійснення заходів щодо охорони навколишнього середовища та оцінку їх економічної ефективності.

Основним економічним інструментом досягнення цілей екологічної безпеки є інвестиції природоохоронного призначення, що використовуються суб’єктами природоохоронної сфери для обмеження або виключення негативного впливу на природу, збереження котрої як рівноважної системи є неодмінною умовою існування та розвитку суспільства.

Важливою особливістю природоохоронних інвестицій є те, що ефект, який виникає від їх реалізації, не є очевидним, проявляється у вигляді не додаткових доходів, а, здебільшого, попереджених збитків і не має швидкого терміну окупності. Також ефект від природоохоронних інвестицій часто носить синергетичний, екстернальний характер, тобто проявляється у суміжних галузях економіки.

З боку держави та світового співтовариства інструментами стимулювання і регулювання природоохоронної діяльності підприємств є податки, екологічні платежі, штрафні санкції, мита, дотації, гранти, що суттєво впливають на економіку підприємства.

Протидією цим негативним впливам повинна займатися служба екологічної безпеки підприємства шляхом здійснення постійного контролю та моніторингу екологічності всіх сторін діяльності підприємства.

7. Силова складова економічної безпеки підприємства характеризується рівнем фізичної та моральної безпеки співробітників (особливо керівництва підприємства), рівнем гарантування безпеки майна та капіталів підприємства, захистом технологічного потенціалу та інформаційного середовища підприємства.

Негативні впливи силового характеру значною мірою можуть бути нейтралізовані сукупністю таких заходів:

• забезпечення фізичної і моральної безпеки персоналу – збирання інформації та превентивні дії з метою запобігання загрозі їхньої безпеки;

• гарантування безпеки активів підприємства – охорона майна (будівель, споруд, устаткування, транспорту), охорона перевезень, охорона фінансових інвестицій, охорона інтелектуальної власності;

• безпека інформаційного середовища підприємства – збирання інформації про зовнішнє середовище, захист від промислового шпигунства, хакерських атак;

• створення сприятливого гудвілу підприємства (ділової репутації, іміджу, бренду) – реклама, реєстрація торгових знаків, знаків обслуговування, політика лобіювання, робота з громадськістю та пресою.

Протидією негативним впливам, що стосуються силової складової економічної безпеки, має займатися служба охорони. До її обов’язків має належати забезпечення фізичного захисту керівництва підприємства, організація пропускного режиму, охорона будівель, споруд, ліній енергопостачання та зв’язку, обладнання, захист інформації від несанкціонованого доступу, забезпечення належного режиму таємності та конфіденційності документів, забезпечення безпеки в екстремальних умовах, навчання та інструктаж персоналу.

Для нафтогазових підприємств додатковими загрозами є несанкціоновані відбори нафти, конденсату, природного газу зі свердловин, нафтогазопроводів, ємностей для зберігання нафти і нафтопродуктів. Для боротьби з цими криміногенними явищами нафтогазові підприємства створюють у своєму складі спеціальні силові підрозділи.

Завершуючи підрозділ про функціональні складові економічної безпеки підприємства слід зауважити, що тільки системна робота зі всіма функціональними складовими дозволяє утримувати економічну безпеку підприємства на належному рівні.