15.2 Джерела загроз та ризиків економічної безпеки підприємств

До джерел небезпеки слід віднести такі умови та фактори, що мають певний потенціал негативних намірів, шкідливих властивостей та деструктивної дії. За своєю ґенезою вони мають природне, техногенне та соціальне походження.

Слід розуміти, що система управління економічною безпекою підприємства повинна перебувати у стані постійного очікування сигналів щодо негативних факторів зовнішнього і внутрішнього середовищ та адекватного реагування на них (йдеться про зовнішні та внутрішні загрози).

Зовнішні загрози:

– політична нестабільність, нестабільність законодавчої бази, системи судочинства, загрози страйків;

– світові економічні кризи, які проявляються у довгостроковому і масштабному скороченні виробництва, виникненні структурних диспропорцій в економіці, рості темпів інфляції, падінні доходів громадян та ін.;

– залежність від зовнішніх джерел постачання сировини, енергетичних ресурсів, інших природних ресурсів;

– скорочення науково-технічного потенціалу, що проявляється у відставанні продукції підприємства від світового науково-технічного рівня, зниженні обсягів науково-дослідних робіт, скороченні частки науково-технічної продукції, зниженні інформатизації;

– зміни природно-екологічних умов у місці розташування підприємства – кліматичні, екологічні умови, можливість катастрофічних землетрусів, паводків, пожеж, сходження лавин, зсувів та ін.;

– соціально-демографічні умови – негативні тенденції у структурі населення регіону за статтю, віком, освітою, зайнятістю, рівнем доходів, культурним і духовним розвитком;

– робота спеціальних служб іноземних держав, служб безпеки інших суб’єктів господарської діяльності з метою послаблення конкурентів, захоплення ринків збуту, заволодіння майном;

– криміналізація, що проявляється у протиправній діяльності кримінальних структур, конкурентів, юридичних та фізичних осіб, які займаються промисловим шпигунством, рейдерством або шахрайством, неплатоспроможних ділових партнерів, раніше звільнених за різні проступки власних працівників, а також правопорушення з боку корумпованих елементів з числа представників контролюючих, правоохоронних та інших державних органів.

Внутрішні загрози – це діяльність чи бездіяльність (навмисна та ненавмисна) окремих посадових осіб підприємства, що суперечить його майновим правам та інтересам. Іхніми наслідками можуть бути:

– підвищення рівня зношеності активної частини основних засобів;

– зниження до критичного рівня нормативів запасів оборотних засобів;

– ріст рівня дебіторської заборгованості, зниження рентабельності, ліквідності, ріст заборгованості із заробітної плати;

– витік або втрата інформаційних ресурсів (у тому числі відомостей, що становлять комерційну таємницю та конфіденційну інформацію);

– підрив ділового іміджу, виникнення проблем у стосунках з реальними та потенційними партнерами;

– виникнення конфліктних ситуацій з представниками кримінального середовища, конкурентами, контролюючими та правоохоронними органами тощо.

Мірою загроз економічній безпеці підприємств є ризики. Поняття ризику як міри небезпеки тісно пов’язане з можливістю нанесення збитку об’єкту безпеки і величиною такого збитку. Дослідження в області ризику показують, що ризик є багатокомпонентною величиною. Тому варто визначити спектри можливих загроз (ризиків) для економічної безпеки підприємства, оцінити ймовірність та наслідки їх впливу.

Загалом усі ризики можна класифікувати залежно від визначених ознак, зокрема:

За сферами виникнення:

• економічний – ризик, пов’язаний зі змінами економічних факторів у ході діяльності підприємства;

• політико-правовий – ризик виникнення різноманітних адміністративно-законодавчих обмежень для підприємства, що пов’язані зі зміною політики держави;

• соціальний – ризик страйків, здійснення під тиском працівників незапланованих соціальних заходів та інші аналогічні види ризиків;

• екологічний – ризик виникнення екологічних катастроф та різних стихійних лих (землетруси, лісові пожежі, повені тощо);

• інші – ризик рекету, крадіжок, нечесності партнерів, інше.

За напрямами діяльності підприємства:

– ринкова (маркетингова) діяльність і пов’язані з нею ризики: невідповідність обраної місії підприємства потребам ринку; глобальні зміни в економічній, ціновій, митній політиці; різкі коливання і негативні тенденції динаміки попиту на продукцію підприємства; дефіцит необхідних для виробництва ресурсів; загострення дій конкурентів;

– операційна діяльність і пов’язані з нею ризики: старіння технологій, обладнання, невідповідність якості продукції сучасним вимогам; порушення у зовнішніх системах енергетичного, ресурсного, транспортного, комунікаційного забезпечення; техногенні аварії та стихійні лиха; збої в управлінні технологічними процесами; недостатня якість управління;

– інвестиційна діяльність: скорочення обсягів інвестування; неякісний інвестиційний процес, що виражається у необґрунтованому виборі напрямів геологорозвідувальних робіт з приросту запасів нафти і газу, зриві і збитковості проектів з удосконалення технологічних процесів у нафтогазовидобуванні, дослідно-промислових робіт з підвищення нафтогазовилучення пластів; невдалий вибір підрядників; вибір неякісних інвестиційних інструментів; зниження інвестиційної привабливості через появу негативних даних про підприємство, його репутацію та керівництво;

– фінансова діяльність: невиконання партнерами договірних зобов’язань; зниження рентабельності виробництва; неплатіжоспроможність підприємства; пасивність власного капіталу; валютні ризики, пов’язані із зміною курсів іноземних валют; недостатня ліквідність; високий рівень дебіторської заборгованості; недостатнє та несвоєчасне страхування кредитів, фінансових ризиків; різке падіння курсу акцій даного підприємства.

За джерелами виникнення:

• зовнішній ризик – на цей вид ризику наражаються підприємства усіх форм власності. Він значною мірою визначається зміною стадій економічного розвитку країни чи кон’юнктурних циклів розвитку ринку, галузі, а також іншими аналогічними факторами, на які підприємство вплинути не може;

• внутрішній ризик – цей вид ризику притаманний конкретному підприємству. Він може бути пов’язаний з некваліфікованим менеджментом, посиленням конкуренції у певному сегменті ринку, нераціональним використанням ресурсів, а також іншими аналогічними факторами, негативним наслідкам яких значною мірою можна запобігти за допомогою ефективного ведення підприємницької діяльності.

Є очевидним, що повністю уникнути всіх загроз і пов’язаних з ними ризиків підприємству ніколи не вдасться, тому існує поняття «прийнятного ризику». Під прийнятним розуміють певний рівень ризику, який виправданий з точки зору економічних, екологічних і соціальних факторів. Завдання визначення рівня прийнятного ризику є частиною загальної проблеми вибору оптимальних управлінських рішень, а прийнятний ризик є критерієм їх вибору.

Тому поряд з виявленням джерел та видів ризиків важливе значення має їх кількісний вимір, що дозволяє здійснити діагностику рівня економічної безпеки і управління нею.