8.5 Джерела фінансування капітальних вкладень

Фінансування капітальних вкладень здійснюється як за рахунок як власних ресурсів, так і джерел зовнішнього фінансування.

До власних джерел фінансування капітальних вкладень підприємства належать:

1) Готівкові кошти засновників підприємства;

2) Акумульована сума амортизаційних відрахувань;

3) Кошти, створених на підприємстві, фінансових резервів та фондів;

4) Кошти, отримані від реалізації непотрібного майна;

5) Кошти від продажу цінних паперів, придбаних раніше на фінансовому ринку;

6) Доходи, отримані від здавання власного майна в оренду.

До джерел зовнішнього фінансування відносяться залучені та позичені, а також централізовані фінансові ресурси.

До залучених джерел фінансування капітальних вкладень належать:

1) Кошти від емісії та розміщення на фінансовому ринку власних цінних паперів (акції, облігації);

2) довгострокові кредити банків;

3) Інвестиції зарубіжних партнерів у створення спільних підприємств.

З огляду на можливість ризику втрати підприємством фінансової самостійності необхідно, щоб структура джерел фінансування інвестиційної діяльності забезпечувала фінансову незалежність підприємства.

Користування зовнішніми джерелами довгострокового фінансування потребує певних витрат. Так, випуск і продаж цінних паперів підприємства пов’язані з витратами на їх випуск та оплату послуг фінансових посередників за їх розміщення на фінансовому ринку. У подальшому – виплату за ними дивідендів акціонерам та відсотків власникам облігацій.

Залучення позик пов’язане з необхідністю повернення основних сум боргу та виплатою відсотків за користування кредитом.

Для держаних підприємств джерелами фінансування капітальних вкладень можуть бути централізовані фінансові ресурси, а саме:

1) Кошти державного та місцевого бюджетів;

2) Кошти державних позабюджетних фондів;

3) Кошти благодійних фондів.

Формування структури джерел фінансування капітальних вкладень залежить від дії багатьох факторів, таких як: чинна система оподаткування підприємств; темпи зростання обсягів реалізації продукції підприємства, їхня стабільність; структура активів підприємства; стан ринку капіталів; кредитна політика Національного банку країни тощо.

Вибір оптимальної структури джерел фінансування капітальних вкладень має дуже важливе значення, оскільки дає змогу підприємству мінімізувати ризик втрати своєї платіжної спроможності й уникнути банкрутства. Зменшення питомої ваги позичкового капіталу у його загальній структурі погіршує фінансові можливості підприємства, призводить до зниження прибутковості, але надмірна заборгованість загрожує втратою довіри інвесторів через можливу неспроможність сплатити надто великі борги.

8.6 Організаційні форми ведення капітального будівництва

Існує дві організаційні форми ведення робіт з капітального будів­ництва:

І) господарський метод;

2) підрядний метод.

При господарському методі будівництва роботи ведуться силами і засобами підприємства, яке організовує з цією метою власний будівель­ний підрозділ.

Цей метод доцільний лише при реконструкції, технічному переозбро­єнні або невеликому новому будівництві на діючих підприємствах.

Підрядним називається такий метод будівельно-монтажних робіт, при якому вони виконуються будівельними спеціалізованими підприємст­вами на підставі договору (підряду).

У даний час питома вага робіт, які виконуються підрядним методом, складає 90% всього обсягу капітального будівництва.

Підрядник відповідає за своєчасну здачу об’єкту. Для виконання окремих видів робіт можуть залучатися спеціальні будівельні органі­зації на правах субпідрядників.