8.15 Оцінка інвестицій за індексом прибутковості

Індекс прибутковості або індекс рентабельності (РІ) – це метод, який порівнює теперішню вартість майбутніх грошових потоків з початковими інвестиціями, тобто це відношення теперішньої вартості грошових надходжень до інвестицій. Даний критерій характеризує доходи на одиницю витрат; саме він є найкращим, коли необхідно впорядкувати незалежні проекти для створення оптимального портфеля у випадку обмеженості загального обсягу інвестицій.

Якщо інвестиції разові, цей показник розраховується за формулою:

(8.15)

Якщо інвестиції не разові, а являють собою певний потік протягом декількох років, то:

(8.16)

Згідно з цією методикою, проект з більшим індексом прибутковості, ніж одиниця приймається, а проект з індексом прибутковості меншим ніж одиниця, відхиляється, якщо індекс прибутковості дорівнює одиниці, то це означає, що прибутковість інвестицій точно відповідає нормативу рентабельності ( проект ні прибутковий, ні збитковий).

Даний метод є ніби продовженням методу розрахунку чистої теперішньої вартості. Показник індексу прибутковості на відміну від показника чистої теперішньої вартості є відносною величиною.

Переваги даного медоду:

1. Усі розрахунки ведуться, виходячи з грошових потоків.

2. Враховує зміну вартості грошей з часом.

3. Враховує масштаби інвестицій.

4. Дає інформацію про “резерв безпеки” проекту.

Недоліки даного методу:

Важко оцінити майбутні грошові потоки та ставку дисконта.

Не володіє властивістю адитивності.

8.16 Оцінка інвестицій за внутрішньою ставкою доходу

Внутрішня ставка (норма) доходу (IRR) – це показник дуже популярний при оцінці доцільності інвестицій. Він є мірою прибутковості проекту.

Реалізація будь-якого інвестиційного проекту потребує залучення фінансових ресурсів, за які завжди треба платити. Так, за позики платяться відсотки, за залучений акціонерний капітал – дивіденди і т.п. Показник, який характеризує відносний рівень цих витрат, є “ціною” за авансований капітал (СС). При фінансуванні проекта із різних джерел, цей показник визначається за формулою середньої арифметичної зваженої.

Щоб забезпечити прибуток від інвестицій, або, в крайньому разі, їх окупність, необхідно добитися такого стану, коли чиста теперішня вартість буде дорівнювати нулю або буде більше нуля. Для цього необхідно підібрати таку відсоткову ставку для дисконтування грошових потоків, яка забезпечить одержання виразу NPV>0. Як вказувалось раніше, така ставка (бар’єрний коефіцієнт), повинна відбивати очікуваний середній рівень позичкового відсотка на фінансовому ринку з врахуванням фактору ризику.

Тому під внутрішньою ставкою (нормою) доходу розуміють ставку дисконтування, використання якоі забезпечить рівність теперішньої вартості очікуваних грошових надходжень та теперішньої вартості очікуваних видатків. Тобто, при нарахуванні на суму інвестицій відсотків за ставкою рівною внутрішній ставці (нормі) доходу, буде забезпечено отримання розподіленого в часі прибутку.

Показник внутрішньої ставки доходу характеризує максимально допустимий рівень витрат, які можна здійснити при реалізації даного проекту | 15 |.

Отже, суть даного показника заключається в тому, що інвестор повинен порівняти одержане для інвестиційного проекту значення внутрішньої ставки доходу з “ціною” залучених фінансових ресурсів (Cost of capital – CC). Якщо IRR>CC – проект приймається, якщо IRR<CC – проект відхиляється, якщо IRR=CC – проект ні прибутковий, ні збитковий.

Практичне використання даного методу зводиться до послідовної ітерації, з допомогою якої знаходиться дисконтний множник, який забезпечить рівність NPV = 0, або PV = IC, або:

(8.17)

За допомогою розрахунків (або таблиць) вибирають два значення коефіцієнта дисконтування таким чином, щоб в інтервалі (d₁ , d₂ ) функція NPV= f(d) змінювала своє значення з “+” на “-“ або навпаки. Потім застосовують формулу:

(8.18)

де r₁ - значення ставки дисконту, при якому f(r₁ )<0, f(r₁)>0;

r₂ – значення ставки дисконту, при якому f(r₂ )<0, f(r₂ )>0.

Точність розрахунків обернена довжині інтервалу (r₁ ; r₂ ). Тому найкращий результат досягається у випадку, коли довжина інтервалу приймається мінімальною (1%).

Внутрішню ставку доходу можна визначити і графічним методом. При цьому задаються різні значення ставки дисконту і визначається чиста теперішня вартість при цих ставках таким чином, щоб значення чистої теперішньої вартості змінювалось з “+” на “-“ .Будується графік (рисунок 8.1). Значення внутрішньоі ставки доходу буде у точці перетину лінії NPV з горизонтальною віссю.

Рисунок 8.1 – Розрахунок внутрішньої ставки доходу.

Перевагами даного методу є:

1 Даний метод базується на грошових потоках.

2 Враховує зміну вартості грошей з часом.

3 Дає інформацію про “резерв безпеки проекту”. Так, при інших рівних умовах, чим більше IRR ніж ціна капіталу проекту, тим більший “резерв безпеки”.

Недоліками даного методу є:

1. Критерій IRR показує лише максимальний рівень витрат, який може асоціюватися з даним проектом , зокрема, якщо IRR двох альтернативних проектів більше ціни залучених для їх реалізації коштів, то вибір кращого з них за критерієм IRR неможливий.

2. Не володіє властивістю адитивності.

3. Для неординарних грошових потоків IRR може мати декілька значень

4. Часто дає нереальні ставки доходу.

При аналізі альтернативних проектів критерії NPV, PI, IRR можуть протирічити один одному, тобто проект, який прийнятий за одним критерієм, може бути відхиленим за іншим. Дві основні причини визначають можливі протиріччя між критеріями:

1. масштаб проекту, тобто елементи грошових потоків одного проекту значно ( на один або декілька порядків) відрізняються від елементів іншого проекту;

2. інтенсивність потоку коштів, тобто на який період життєвого циклу проекту припадає основна частка суми грошових надходжень: на перші, чи останні роки життя проекту.

У випадку протиріччя рекомендується брати за основу критерій чистої теперішньої вартості | 14 |.