5.5 Методи обліку витрат на виробництво

У залежності від складності продукції і типу виробництва на підприємствах можуть використовуватися наступні методи обліку і калькулювання собівартості продукції: нормативний, за замовленнями, попередільний та котловий.

Об’єктом обліку при методі обліку за замовленнями є замовлення, яке видається на певну кількість продукції. При цьому на кожне замовлення визначаються прямі витрати, а непрямі щомісяця розподіляються між замовленнями. Цей метод застосовується в дрібносерійному, індивідуальному та дослідному виробництві.

Об’єктом обліку при попередільному методі є собівартість на­півфабрикатів за окремими виробами в межах переділу (фази) техноло­гічного процесу. Попередільний метод застосовується в галузях, де переважають фізико-хімічні виробничі процеси, кожний з яких складає самостійний переділ, фазу, стадію виробництва.

Котловий метод заключається в тому, що усі витрати на продукцію збираються разом, а потім розподіляються між виробами пропорційно плану. При використанні даного методу важко встановити економію або перевитрати для окремих видів продукції.

Нормативний метод обліку витрат базується на визначенні, систе­матизації та аналізі відхилень фактичних витрат від передбачених за нормами. Передумовою використання нормативного методу є наявність нормативів витрат, що дозволяють до початку виробничого процесу скла­дати нормативну калькуляцію собівартості продукції (робіт, послуг), а після його закінчення визначати фактичну собівартість на основі включення у поточний облік:

І) витрат у межах норм;

2) відхилень від норм внаслідок їх змін;

З) відхилень від норм з техніко-організаційних та інших причин.

5.6 Показники, які характеризують собівартість продукції та її зміни

До основних показників плану собівартості продукції відносять­ся: собівартість валової продукції, собівартість товарної продукції, виробнича собівартість, собівартість реалізованої продукції, витрати операційної діяльності, витрати звичайної діяльності, собівартість одиниці продукції для всієї номенклатури плану, витрати на 1 грн. товарної продукції, розмір зниження собівартості порівня­ної продукції; розмір зниження витрат на 1 грн. товарної продукції.

Перші сім показників є абсолютними величинами, які характеризу­ють розмір витрат підприємства, об’єднання за розрахунковий період. Наступні три показники відносні, які характеризують рівень та дина­міку витрат відносно будь-якої бази.

Для визначення собівартості валової і товарної продукції скла­дається кошторис витрат за економічними елементами, який включає усі витрати підприємства на виконання виробничої програми.

Для визначення собівартості одиниці продукції складаються каль­куляції для усієї номенклатури продукції.

Для економічного аналізу широке розповсюдження одержав показник витрат на одну гривню товарної продукції. Цей показник визначається як відношення собівартості товарної продукції до її обсягу в оптових цінах:

(5.3)

де с_і - собівартість одиниці і-го виду продукції;

N_і - кількість і-го виду продукції у складі товарної продукції;

Ц_і - оптова ціна одиниці і-го виду продукції (без ПДВ);

С - собівартість товарної продукції;

Q - обсяг товарної продукції;

н – кількість видів продукції.

Зниження собівартості продукції – обов’язкова умова зростання прибутку підприємства і підвищення ефективності виробництва. Для характеристики ступеню зниження собівартості продукції використовують­ся два показники:

- для однорідної продукції - зниження собівартості порівняної продукції у % до минулого періоду;

• зниження витрат на одну гривню товарної продукції.

Зниження собівартості порівняної продукції визначається за формулою:

(5.4)

де м - номенклатура порівняльної продукції;

N_і - кількість продукції і-го найменування;

с_бі , с_і - собівартість одиниці продукції відповідно базового і планового періодів.

Для кожного виду продукції зниження собівартості розраховують співставленням її собівартості в базовому та плановому періодах за формулою:

(5.5)

Зниження витрат на одну гривню товарної продукції можна визна­чити за формулою:

(5.6)

де 3_б, З_п - витрати на одну гривню товарної продукції відповідно у базовому і плановому періодах.