2.2. Система інформаційного забезпечення фінансового менеджменту підприємства

Щоб задовольнити різноманітні інформаційні потреби всіх заці­кавлених сторін, з якими співпрацює підприємство, у сучасних умовах необхідно формувати упорядковані потоки фінансової інформації, забезпечувати її систематизоване подання залежно від змісту запиту певної групи споживачів.

У підприємства, з одного боку, виникає потреба в своєчасній та повній інформації для прийняття управлінських рішень й оцін­ки їх результатів, з іншого - підприємство має надавати відповід­ну інформацію тим, хто інвестував або збирається інвестувати в

нього свої кошти. Разом із цим в умовах ринкової економіки збе­рігається необхідність звітування перед державою про правиль­ність податкових відрахувань.

Успішність роботи керівників та спеціалістів залежить від різ­них видів забезпечення їх діяльності - правового, інформаційно­го, технічного тощо. Одним з основних елементів цієї системи є інформаційне забезпечення.

Інформаційна система, або система інформаційного забез­печення фінансового менеджменту, є процесом безперервного цілеспрямованого відбору відповідних інформативних показни­ків, необхідних для проведення аналізу, планування та підготов­ки ефективних управлінських рішень щодо фінансової діяльності підприємства.

Зміст системи інформаційного забезпечення фінансового ме­неджменту, її широта та глибина визначаються галузевими особ­ливостями діяльності підприємства, організаційно-правовою фор­мою господарювання, обсягом та ступенем диверсифікації фінан­сової діяльності.

Основою інформаційної бази для фінансового менеджменту є * фінансова звітність. Формування звітності в умовах ринку за­сноване на певних принципах, які визначають її ефективність як інструмента фінансового управління. Введення цих принципів у систему звітності вітчизняних підприємств дозволить підвищити ефективність її застосування у фінансовому менеджменті.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах:

• обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінювання, які мають запобігати заниженню оцінки зобов'я­зань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підпри­ємства;

- повне висвітлення - фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарсь­ких операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що при­ймаються на її основі;

• автономність - кожне підприємство розглядається як юри­дична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з цим осо­бисте майно та зобов'язання власників не повинні відобража­тися у фінансовій звітності підприємства;

• послідовність - постійне (із року в рік) застосування підпри­ємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених Національними по­ложеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, вона має бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

• безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється на основі припущення, що його діяльність буде тривати далі;

• нарахування та відповідність доходів і витрат - для визна­чення фінансового результату звітного періоду необхідно по­рівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійс­нені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звіт­ності в момент їх виникнення незалежно від дати надходжен­ня або сплати грошових коштів;

• превалювання сутності над формою — операції обліковують­ся відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

• історична (фактична ) собівартість - пріоритетною є оцін­ка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробницт­во та придбання;

• єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства в його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці;

• періодичність - можливість розподілу діяльності підприєм­ства на певні періоди часу з метою складання фінансової звіт­ності.

Основна вимога до інформації, поданої у звітності, полягає в тому, щоб вона була корисною для користувачів і її можна було застосовувати для прийняття обґрунтованих ділових рішень. Щоб бути корисною, згідно з П(С)БО (Положення бухгалтерського об­ліку) 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», інформація має відповідати таким якісним характеристикам, як доречність, достовірність, зрозумілість та зіставність.

Доречність означає, що дана інформація важлива і впливає на рішення, прийняте користувачем. Інформація вважається та­кож доречною, якщо вона забезпечує можливість перспективно­го і ретроспективного аналізу, а також підтверджує правильність прийнятих попередніх рішень користувача або виявляє їх помил­ковість. Доречність передбачає також своєчасність даної інфор­мації, оскільки, якщо інформація отримана пізніше необхідного терміну, вона вже ніяк не може вплинути на прийняті рішення.

Достовірність інформації визначається її правдивістю, пере­важанням економічного змісту над юридичною формою, можли­вістю перевірки й документальною обґрунтованістю> а також ней­тральністю даних. Інформація вважається правдивою, якщо вона не містить помилок і суб'єктивних оцінок, а також не фальсифі­кує події господарського життя. Нейтральність передбачає, що

фінансова звітність не акцентує увагу на задоволенні інтересів однієї групи користувачів загальної звітності на шкоду іншій. Досить часто виникає ситуація, коли керівництво підприємства зацікавлене так надати інформацію, щоб результати фінансової діяльності виглядали якнайпривабливіше для інвестора або кре­дитора. З цією метою може бути завищений фінансовий резуль­тат або ж вартість активів підприємства.

Зрозумілість означає, що користувачі можуть зрозуміти зміст звітності без спеціальної професійної підготовки.

Зіставність вимагає, щоб, по-перше, дані про діяльність під­приємства були зіставні з аналогічною інформацією про діяльність інших підприємств, по-друге, щоб зберігалася послідовність у за­стосовуваних методах бухгалтерського обліку на даному підпри­ємстві, а отже, забезпечувалася порівнянність даних про діяль­ність підприємства за декілька звітних періодів.