Тема 3. Фінансова стратегія підприємства

Поняття фінансової стратегії підприємства, її роль у забезпеченні розвитку підприємства і місце в загальному стратегічному управлінні останнім. Основні етапи процесу розроблення і домінантні сфери (напрями) реалізації фінансової стратегії підприємства.

Поняття фінансового середовища підприємства. Стратегічна діагностика зовнішнього фінансового оточення і внутрішнього фінансового середовища підприємства. Формування стратегічних цілей і розроблення системи цільових стратегічних нормативів фінансової діяльності підприємства.

Формування портфеля можливих стратегічних альтернатив фінансового розвитку підприємства за окремими домінантними сферами (напрямами). Методи оцінювання та відбору стратегічних фінансових альтернатив: аналіз сценаріїв, аналіз чутливості, метод побудови дерева рішень, метод імітаційного моделювання, метод експертних оцінок тощо.

Оцінювання розробленої фінансової стратегії за параметрами її узгодженості щодо: базової корпоративної стратегії, передбачуваних змін зовнішнього фінансового потенціалу, внутрішньої збалансованості цілей і цільових стратегічних нормативів фінансового розвитку, економічної та позаекономічної ефективності реалізації, рівня ризиків окремих стратегічних фінансових рішень тощо. Побудова системи контролю реалізації фінансової стратегії підприємства. Форми та порядок коригування програми стратегічного фінансового розвитку підприємства.

Тема 4. Управління активами Основні характеристики активів організації як об‘єкта управління. Економічна сутність активів в узагальненому вигляді. Місце системи управління активами в загальній ієрархічній системі управління організацією. Сутність управління активами. Основні принципи управління активами. Мета управління активами. Система основних завдань, спрямованих на реалізацію головної мети управління активами. Загальні і специфічні функції управління активами. Характеристика основних елементів механізму управління активами організації. Сутність, головні завдання і основні етапи процесу управління поточними активами. Класифікація оборотних активів організації за основними ознаками. Характеристика руху оборотних активів у процесі операційного циклу. Дві основні складові операційного циклу організації (виробничий і фінансовий цикл) у процесі управління оборотними активами. Основні етапи формування політики управління використанням оборотних активів організації. Управління окремими видами використовуваних організацією оборотних активів: запасів товарно-матеріальних цінностей, дебіторської заборгованості, грошових активів.

Тема 6

Управління активами підприємства

• Управління необоротними активами підприємства • Політика управління оборотним капіталом підприємства. Управління вироб­ничими запасами. Управління дебіторською заборгованістю . Управ­ління грошовими активами

6.1. Управління необоротними активами підприємства

Сформовані на початковому етапі діяльності підприємства необо­ротні активи потребують постійного управління ними.

Політика управління необоротними активами є частиною за­гальної фінансової стратегії підприємства і полягає у фінансово­му забезпеченні своєчасного їх оновлення та високій ефективності використання.

Основними етапами формування політика управління необо­ротними активами підприємства є:

• Аналіз стану та ефективності використання необоротних ак­тивів.

• Оптимізація загального обсягу та складу операційних необо­ротних активів підприємства.

• Забезпечення своєчасного оновлення необоротних активів під­приємства.

• Забезпечення ефективного використання необоротних активів підприємства.

• Формування принципів та оптимізація структури джерел фі­нансування Необоротних активів.

У процесі аналізу стану та ефективності використання необорот­них активів підприємства досліджується динаміка загального їх об­сягу, їх склад, ступінь придатності, інтенсивності оновлення та ефе­ктивності використання. При розгляді динаміки обсягу необорот­них активів підприємства доцільно проводити порівняльний аналіз темпів їх зростання з темпами зростання обсягів виробництва і реа­лізації продукції, обсягом оборотних активів підприємства.

У процесі аналізу структури необоротних активів підприєм­ства розглядається співвідношення основних засобів та інших еле­ментів необоротних активів підприємства, зокрема, нематеріаль­них активів, незавершеного будівництва, довгострокових фінан­сових інвестицій підприємства, довгострокової дебіторської забор­гованості та інших необоротних активів. У складі основних засо­бів аналізується співвідношення їх активної та пасивної частин і розглядається відповідність даного співвідношення особливостям виробничої діяльності підприємства.

З метою вивчення стану основних засобів підприємства обчис­люються показники, що характеризують ступінь зносу та придат­ності основних засобів, показники руху основних засобів, зокре­ма коефіцієнти оновлення та вибуття основних засобів. Завер­шальним етапом аналізу є розрахунок показників, що характе­ризують ефективність використання основних засобів підприєм­ством - фондовіддачі, фондомісткості, а також коефіцієнта рен­табельності використання основних засобів.

Проведений аналіз фактичного стану та ефективності викори­стання необоротних активів є основою для визначення оптималь­ного загального обсягу необоротних активів з урахуванням особ­ливостей виробничої діяльності та прийняття відповідних рішень щодо покращення або можливого коригування політики управ­ління необоротними активами, яка є складовою фінансової стра­тегії підприємства.

Забезпечення своєчасного оновлення необоротних активів пе­редбачає розроблення на підприємстві амортизаційної політики. Амортизаційна політика полягає в індивідуалізації рівня інтен­сивності оновлення необоротних активів згідно зі специфікою їх експлуатації в процесі операційної діяльності. Вона базується на встановлених державою принципах, методах та нормах аморти­заційних відрахувань. Разом з тим кожне підприємство має мож­ливість індивідуалізувати свою амортизаційну політику, врахо­вуючи конкретні фактори, що визначають її параметри.

Згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби» на сьогодні в Україні пе­редбачено використання таких методів нарахування амортизацій­них відрахувань: прямолінійний метод; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; кумуля­тивний метод; виробничий метод; податковий метод.

Амортизаційна політика є важливою складовою облікової полі­тики і фінансово-господарської діяльності підприємства. Вона дає змогу альтернативно підійти до визначення розмірів амортизацій­них відрахувань, здійснювати управління витратами і фінансовими

результатами, накопичити потрібні фінансові ресурси і раціонально використовувати їх на потреби відтворення необоротних активів тощо.

Фінансування оновлення необоротних активів у цілому поля­гає в тому, що весь обсяг оновлення цих активів фінансується за рахунок власного капіталу (перший варіант), або ж передбачає змі­шане фінансування оновлення необоротних активів за рахунок власного та довгострокового позикового капіталу (другий варіант). Вибір відповідного варіанта залежить від низки факторів, а саме:

• достатності власних фінансових ресурсів для забезпечення економічного розвитку підприємства в майбутньому;

• вартості довгострокових позикових коштів;

• структури капіталу підприємства, тобто співвідношення влас­ного та позикового капіталу;

• доступності довгострокового позикового капіталу для підпри­ємства.

У процесі фінансування оновлення необоротних активів необ­хідно вибрати найбільш ефективний варіант, зокрема придбання активів у власність чи їх оренду (лізинг).