Тема 1. Сутність, мета і функції фінансового менеджменту підприємств

Поняття фінансового менеджменту і його місце в загальній системі управління підприємством. Основні принципи фінансового менеджменту. Мета і головні завдання фінансового менеджменту. Система функцій фінансового менеджменту. Основні функції фінансового менеджменту як керуючої системи та особливої функціональної системи управління підприємством.

компанії. При цьому основна увага приділялася техніці проведен­ня (більшою мірою) та оцінці ефективності (меншою мірою) злит­тя, поглинання і реорганізації фірм. Це ще не те, що сьогодні при­йнято називати фундаментальним аналізом компанії, знаходжен­ням її обґрунтованої ціни, швидше за все, це був збірник рекомен­дацій про те, як можна здійснити реорганізацію компанії в юри­дичному, податковому плані тощо.

Нові акценти у фінансовому менеджменті з'явились у 20-ті роки XX століття. Це був період технічних новацій, бурхливого розвитку нових галузей промисловості. Процесу злиття та погли­нання перешкоджало антимонопольне законодавство, що стиму­лювало підвищену увагу до внутрішнього розвитку компанії зав­дяки реальним інвестиціям. Фінансовий менеджмент почав більш уважно вивчати фінансову сторону інвестицій, зокрема методи та прийоми їх фінансування, чи то використовуючи кредити банків, чи то вдаючись до емісії власних цінних паперів. Але при цьому слід зазначити, що підходи до вибору джерела фінансування реаль­них інвестицій значною мірою відрізнялися від сучасних підхо­дів. У той час ще не виникало питання формування оптимальної структури капіталу, і фінансовий менеджмент був недостатньо аналітичним, оскільки носив характер опису тієї чи іншої ситуації.

Велика економічна депресія, що виникла у США в 1930-ті роки, значно вплинула на розвиток фінансового менеджменту. Цей час фінансового менеджменту називають «похміллям після грандіоз­ного кредитного гуляння». Банкрутство значної кількості компа­ній, правопорушення та зловживання кредитами викликали спра­ведливе незадоволення кредиторів та інвесторів, які вимагали упо­рядкувати зовнішню звітність компаній та посилити контроль за махінаціями в бізнесі. Саме в цей період досить швидкими темпа­ми удосконалюється система зовнішньої фінансової звітності, інфо­рмація стає більш надійною та відкритою. Обов'язкове публікуван­ня звітності великих компаній надало можливість аналізувати та порівнювати фінансове становище різних компаній. Водночас з'яв­ляється ряд моделей оцінки фундаментальної вартості підприємс­тва, які стали основою для сучасного напряму досліджень з оцінки вартості бізнесу, нерухомості. Фінансовий аналіз підприємства, зокрема аналіз ліквідності, платоспроможності, практично повні­стю сформувався саме в цей час. Фінансовий менеджмент цього періоду орієнтувався більшою мірою на обслуговування зовнішніх користувачів - кредиторів та інвесторів і не був засобом прийняття рішення безпосередньо в компанії.

Зміна приоритетів фінансового менеджменту відбулася на по­чатку 1950-х років, адже саме в цей період увага поступово почи­нає приділятися саме вирішенню внутрішніх проблем компанії. Дійсно, новаторським став внесок бізнесмена й талановитого вче­ного Джоеля Діна, який вдало поєднував теорію і практику. Його, як практика, не влаштовувала зовнішня спрямованість фінансо­вого менеджменту, і тому вже в ролі вченого він працював над роз­робленням аналітичних методів формування оптимальної інвес­тиційної програми компанії. Модель, запропонована вченим, до­зволила поєднати в один аналітичний апарат методи аналізу гро­шового потоку, критерії вибору проектів та формування інвести­ційної політики підприємства, які до цього часу розвивалися ві­докремлено. З появою робіт Д. Діна фінансовий менеджмент на­буває аналітичного характеру, націлюється безпосередньо на про­цес прийняття рішення.

У цей період відбулося значне просування в теоретичній методо­логії оцінки інвестицій. Роботи Фрідріха та Віри Лутц, Д. Хіршлей- фера, Дж. Лорі та Л. Севедж, що були присвячені дослідженню про­блем оцінки інвестицій, привернули увагу до фінансового менедж­менту як до дійсно аналітичного напрямку діяльності з глибокою теоретичною базою. Водночас у працях Ф. Модільяні та М. Міллера починає розглядатися проблема теоретичного обґрунтування вар­тості капіталу компанії. Поступово ці дослідження поглиблюються й оформляються в теорії структури капіталу та політики виплати дивідендів. Наслідки публікації серії статей цих дослідників були настільки значними, що в 1979 році американська Асоціація фінан­сового менеджменту визнала ці роботи як такі, що зробили найбіль­ший внесок у розвиток фінансової науки. На сьогодні дуже багато науковців відлік часу в розвитку теорії фінансового менеджменту як самостійної науки починають саме з появи теорій таких вчених: Міллера, Модільяні, Г. Марковіца та У. Шарпа.

Важливий внесок у розвиток фінансового менеджменту зро­били видатні вчені Г. Марковіц та У. Шарп. Г. Марковіц став ав­тором теорії портфеля, яка багато в чому продовжувала досліджен­ня, розпочаті Д. Діном, але акцент було зміщено від проблем оп­тимального фінансування до проблем управління ризиком. Мате­матичний апарат, запропонований Г. Марковіцем для кількісно­го виміру ризику і вирішення завдань оптимізації портфеля, став активно використовуватися на практиці і по суті був фундамен­том для подальших досліджень у цьому напрямку. Дослідження продовжувалися У. Шарпом, який у 1964 році запропонував мо­дель оцінки дохідності капітальних активів (САРМ).

Таким чином, подальший розвиток фінансового менеджмен­ту як науки відбувався досить швидкими темпами і здебільшого був присвячений дослідженню проблем прийняття рішень в умо­вах ризику та взаємозв'язку ризику і дохідності. Внесок учених, які сприяли його розвитку, був відзначений Нобелівськими пре­міями в галузі економіки (1985 рік - Ф. Модільяні, 1990 рік - У. Шарп, Г. Марковіц, М. Міллер).

Більше сорока років удосконалюються методи управління фі­нансами, урахування ризику, структури капіталу підприємства. З розвитком програмного забезпечення та методів обробки інфор­мації з'являються нові можливості для перевірки теоретичної бази. Виникають нові напрямки теоретичних досліджень, зокре­ма взаємозв'язок ціни фінансових активів та інформації, теорія посередників (агентів), що вивчає взаємовідносини між власни­ками підприємства та його менеджерами.

Сучасний фінансовий менеджмент - це результат майже віко­вого удосконалення методів прийняття рішень.