Фонетична транскрипція

Транскрипція (від лат. transcriptio -переписування ) - спеціальний спосіб запису звуків у повній відповідності з їх звучанням.

Фонетичний алфавіт - система букв та додаткових знаків, за допомогою яких записується жива мова.

В українському мовознавстві використовують такі знаки:

позначка	що означає	приклад
[ ]	знак запису звука, слова чи цілого уривка у вигляді фонетичної транскрипції	[ а ]-голосний звук; [ лех'ко ]-так вимовляється слово легко
[ ' ]	знак наголосу; розташовується над голосним, на який падає наголос	[ вэ дка] [ дідъ ]
[ ' ]	знак, що позначає м'якість приголосного; ставиться вгорі після цього приголосного	[ син'е ] [ с'н'іг ]
[ ’ ]	знак, що позначає пом'якшеність приголосного; ставиться також вгорі після цього приголосного	[ c'в’ато ] [ затиш’ш’а ]
[ : ]	позначення довготи приголосного; розташовується після цього приголосного	[ жиет':б ]
[дж] [дз] [дз']	позначення фонетичної єдності звуків [дж], [дз], [дз']; ставиться вгорі над буквою	[джэ ра] [гедз']
[ я ] [ ї ]	позначки, що передають специфічну у деяких положеннях вимову нескладових звуків [ я], [ ї]	[робъ я] [мії ]
[ еи ]	знак, що позначає, до якого звука наближається звучання голосного; розташовується вгорі після цього голосного	[ в’ід':ачиетие] [ засилиена ]

Основні правила запису фонетичних транскрипцій:

• м'який знак та букви я, ю, є, ї у транскрипції не вживаються;

• кожному звуку відповідає окрема буква транскрипції (інколи разом з допоміжними позначками);

• у кожному слові, що записується у вигляді фонетичної транскрипції, якщо у нього більше ніж один склад, позначається наголос;

• у транскрипції не вживаються великі букви; всі слова пишуться з малої букви.

Співвідношення звуків і букв

Більшість букв позначає один звук.

Але буква може передавати і два звуки, напр.:

• буква щ передає сполучення двох звуків [ш]+[ч];

• буква ї завжди позначає два звуки [й] та [і].

З іншого боку, для позначення одного звука можуть вживатися дві букви (напр., букви дж і дз передають відповідно кожна свій звук: [дж] і [дз] (джміль, їжджу, дзеркало, дзига).

Букви я, ю, є можуть передавати по одному звукові - [а], [у], [е], коли вживаються для позначення м'якості приголосних (люди - л'юди, давнє - д'авн'є), а також два звуки, коли виступають:

• на початку слова (юшка - йюшка, єдність - йєд'н'іс'т');

• на початку складу після букви, що позначає голосний склад (палає - па-ла-йє);

• після апострофа (в'яне - вйяне);

• після м'якого знака (портьєра - портйєра).

М'якість приголосних передається за допомогою букв ь та і (сталь, тісто, хіба).

Твердість приголосних на письмі не позначається, а для роздільної вимови вживається апостроф.