4. Об’єкти інформаційних правовідносин

Питання про об’єкт правовідносин є одним із ключових і в той же час одним із найбільш спірних в юридичній науці. На сьогодні склалось три групи основних точок зору на об’єкт правовідносин.

В основу першої з них покладена моністична концепція об’єкта, яка передбачає в якості такого дію або поведінку суб’єкта, спрямовані на відповідні матеріальні блага, оскільки тільки дія суб’єкта може бути піддана правовому впливу.

В основі другої групи лежить плюралістична концепція об’єкта, яка передбачає множинність об’єктів, їх різноманітність, яка відображає всю палітру суспільних відносин, які регулюються. В рамках даної концепції в якості об’єкта правовідносин розглядаються матеріальні та нематеріальні блага, продукти духовної творчості тощо.

Представники третьої концепції обґрунтовують свої погляди на об’єкт правовідносин, виходячи із розуміння його як правового режиму.

Стосовно власне інформаційних правовідносин, то питання про їх об’єкт, відрізняючись новизною постановки, знаходить в юридичній літературі найнесподіваніші інтерпретації.

Так, М.М.Рассолов відносить до об’єкта інформаційного права “матеріальні, духовні та інші соціальні блага, явища та процеси, з приводу яких суб’єкти інформаційного права вступають в інформаційно-правові відносини” та що є предметом їх інтересів, прав та обов’язків, і приходить до незрозумілого висновку про те, що “в інформаційних правовідносинах об’єктом права є відповідні дії, вчинки та поведінка суб’єктів. при цьому дії, поведінка можуть бути об’єктом інформаційного права в дуже широкому спектрі найрізноманітніших правовідносин”. Крім того, на думку даного вченого, “об’єктом інформаційного права може бути утримання від певних вчинків”.

В.О.Копилов розглядає в якості об’єктів інформаційних відносин “об’єкти, у зв’язку з якими суб’єкти вступають в інформаційні правовідносини”, та пропонує вважати такими документовану інформацію, інформаційні продукти та послуги, елементи інформаційної безпеки (інформаційні права та свободи особи, стан захищеності особи, захищеність інформації, інформаційних ресурсів, інформаційних продуктів тощо), інформаційні технології та засоби їх забезпечення (в т.ч. програми для ЄОМ), інші об’єкти в інформаційній сфері.

О.А.Городов під об’єктами інформаційних правовідносин розумію блага, які існують у формі інформації, документованої інформації та інформаційних систем, з приводу яких виникає та здійснюється діяльність учасників цих правовідносин. При цьому інформація є благом особливого роду, а документована інформація та інформаційні системи – матеріальними благами. Даний дослідник, на відміну від М.М.Рассолова та В.О.Копилова, відносить інформацію як таку до об’єктів інформаційних правовідносин. О.А. Городов аргументує це тим, що інформація завжди знаходиться у зв’язку з конкретним матеріальним носієм, в тому числі з фізичним полем, і може існувати поза його межами тільки в абстракції. Ця обставина виключає інформацію з числа об’єктів регулятивних інформаційних відносин, але не перешкоджає виступати їй в якості об’єкта охоронних інформаційних правовідносин.

Крім того, що окремі наукові дослідження присвячені проблемі визначення об’єктів інформаційних відносин, в чинному законодавстві також робиться спроба окреслити дане поняття. Так, у ст. 8 ЗУ “Про інформацію” зазначено, що об’єктами інформаційних відносин є документована або публічно оголошувана інформація про події та явища в галузі політики, економіки, культури, охорони здоров’я, а також у соціальній, екологічній, міжнародній та інших сферах.

Оскільки ми часто звертаємось до поняття інформаційна система, то необхідно зупинитись на його стислій характеристиці. Під інформаційною системою розуміється організаційно впорядкована сукупність документів (масив документів) та інформаційних технологій, в тому числі з використанням засобів обчислюваної техніки та зв’язку, що реалізують інформаційні процеси.

Виходячи із визнання багатоманітності інформаційних систем в літературі, пропонується їх класифікація. Розрізняють наступні види інформаційних систем:

відкриті (для загального користування) та закриті (для обмеженого кола);

державні та недержавні (корпоративні);

національні та міжнародні;

малі, середні та великі інформаційні системи.