3. Суб’єкти інформаційних правовідносин

Згідно із ст. 7 ЗУ “Про інформацію” суб’єктами інформаційних відносин є: громадяни України; юридичні особи; держава, а також інші держави, їх громадяни та юридичні особи, міжнародні організації, та особи без громадянства. Проте, згаданий закон не уточнює за яких обставин перераховані суб’єкти можуть вступати у інформаційні правовідносини.

У той же час ст. 42 ЗУ “Про інформацію” закріплює таке поняття як “учасники інформаційних відносин”. Так, учасниками інформаційних відносин є громадяни, юридичні особи або держава, які набувають передбачених законом прав та обов’язків у процесі інформаційної діяльності. Основними учасниками цих відносин є:

автори,

споживачі,

поширювачі,

зберігачі (охоронці) інформації.

Отже, як бачимо поняття суб’єкти інформаційних відносин та учасники інформаційних відносин не є тотожними і співвідносяться як загальне та спеціальне. Поняття суб’єкти інформаційних відносин є ширшим за змістом порівняно із поняттям учасники інформаційних відносин.

Таким чином, учасниками інформаційних правовідносин виступають суб’єкти інформаційного права, під якими розуміються фізичні та юридичні особи, а також публічні утворення, які є носіями передбачених інформаційним законодавством прав та обов’язків. Тобто, учасниками інформаційних правовідносин можуть бути не будь-які особи, а лише ті, які наділені чинним законодавством відповідними правами та обов’язками.

1. У правовідносинах, пов’язаних із пошуком та отриманням інформації, які складаються насамперед з приводу використання інформаційних ресурсів, організації та діяльності ЗМІ, на перший план виходять фігури споживачів інформації, тобто тих осіб, які реалізують своє конституційне право на пошук та отримання інформації. До цього кола входять громадяни, організації, органи державної влади та місцевого самоврядування, в тому числі користувачі бібліотек, журналісти, споживачі реклами тощо. Учасниками даних правовідносин є, крім того, власники та володільці інформаційних ресурсів.

2. У правовідносинах, пов’язаних із виробництвом інформації, які складаються з приводу діяльності ЗМІ, формування інформаційних ресурсів, рекламної діяльності, провідну роль відіграють виробники інформації. Це насамперед видавництва, редакції ЗМІ, рекламодавці, рекламовиробники, журналісти, автори творів та об’єктів технічної творчості, органи державної влади та місцевого самоврядування.

3. У правовідносинах, пов’язаних із передачею та поширенням інформації, які складаються переважно у галузі зв’язку, сфері рекламної діяльності та міжнародного інформаційного обміну, їх учасниками виступають організації зв’язку, оператори зв’язку, користувачі зв’язку, поширювачі реклами, особи, які беруть участь у міжнародному інформаційному обміні.

4. У правовідносинах, пов’язаних з управлінням інформаційними процесами, які складаються майже у всій інформаційній сфері, головну роль відіграють органи державного управління в інформаційній сфері. Це насамперед КМУ, а також органи виконавчої влади, уповноважені у сфері зв’язку, друку та телебачення, архівної справи, патентів та товарних знаків, геоінформаційної системи тощо.

5. У правовідносинах, пов’язаних із забезпеченням інформаційної безпеки, які складаються з приводу життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави, значну роль відіграють КМУ та ряд інших органів виконавчої влади.

До учасників інформаційних правовідносин можуть бути віднесені й інші, крім названих вище суб’єктів. Їх коло по мірі розвитку та вдосконалення інформаційного законодавства постійно розширюється. Крім того, один і той самий суб’єкт може виступати учасником інформаційних правовідносин, які складаються у різних сферах суспільного життя.

Отже, органи державної влади чи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, які згідно із законодавством України можуть бути учасниками (сторонами) регульованих нормами інформаційного права суспільних відносин, є суб’єктами інформаційного права. Як ми вже з’ясували, коло таких суб’єктів досить різноманітне. Проте можна виділити певні юридично значимі властивості, якими потрібно володіти, щоб виступати в ролі такого суб’єкта: інформаційна правосуб’єктність, що включає інформаційну правоздатність та дієздатність.

Інформаційна правоздатність розглядається як прояв загальної правоздатності, під якою розуміється встановлювана та охоронювана державою можливість або здатність даного суб’єкта вступати у правові відносини. В цьому випадку суб’єкт набуває юридичні права, обов’язки, а також обов’язок нести відповідальність за реалізацію таких прав та обов’язків. В такому розумінні правоздатність є передумовою виникнення правових відносин за участю даного суб’єкта.

Передумовою для виникнення інформаційних правовідносин є інформаційна правоздатність, яка виражається у можливості даного суб’єкта, яка визначається інформаційно-правовими нормами, набувати інформаційних прав та обов’язків (права та обов’язки в інформаційній сфері) та нести юридичну відповідальність за їх практичну реалізацію. Кожний, хто нормами інформаційного права наділений правами та обов’язками в інформаційній сфері, може розглядатись в якості суб’єкта інформаційного права.

Проте, суб’єкт інформаційного права може суб’єктом інформаційних правовідносин лише тоді, коли він володіє другим елементом інформаційної правосуб’єктності –інформаційною дієздатністю. Інформаційна дієздатність передбачає здатність суб’єкта своїми діями набувати права, створювати для себе юридичні обов’язки, а також нести відповідальність за свої дії в інформаційній сфері. В нашому випадку мова йде про практичну здатність суб’єкта реалізовувати свою інформаційну правоздатність в умовах конкретних інформаційних правовідносин.

Розглядаючи інформаційні відносини публічно-правового порядку в інформаційній сфері, слід звернути увагу на те, що основними суб’єктами тут виступають органи державної влади та місцевого самоврядування, які виконують обов’язки по інформаційному забезпеченню фізичних та юридичних осіб. При цьому слід відзначити, що для органів державної влади та місцевого самоврядування участь в інформаційних правовідносинах є їх прямим юридичним обов’язком, оскільки вона є головним засобом практичної реалізації встановленої для них компетенції, а, отже, і правоздатності. Така сама ситуація виникає і стосовно підприємств та установ. Проте інформаційна дієздатність в даному випадку реалізується не самим підприємством, а його виконавчим органом.

Інформаційні відносини приватноправового характеру головним чином майнові відносини та особисті немайнові відносини, які проявляються в інформаційній сфері. Особливість такого виду інформаційних відносин багато в чому залежить і навіть визначається тими об’єктами, з приводу яких вони виникають саме в інформаційній сфері. Це переважно інформаційні об’єкти, юридичні властивості та особливості яких ще не вивчені юридичною наукою в повній мірі.

Під цивільною правоздатністю в інформаційній сфері будемо розуміти можливість особи мати цивільні права та нести цивільні обов’язки в інформаційній сфері, які визнаються державою. Основним суб’єктами правовідносин тут виступають фізичні та юридичні особи, а також органи державної влади та місцевого самоврядування, які вступають між собою у цивільно-правові відносини в інформаційній сфері.

Таким чином, аналіз інформаційної сфери та суб’єктів, які в ній діють, дозволяє виділити три їх основні категорії:

1. виробники (та/або автори) інформації, інформаційних ресурсів, продуктів, послуг, а також інформаційних систем, технологій та засобів їх забезпечення;

2. володільці інформації, інформаційних ресурсів та продуктів, власники інформаційних систем та засобів їх забезпечення;

3. споживачі інформації, інформаційних ресурсів, продуктів та послуг.

Для усіх суб’єктів, які діють в інформаційній сфері, встановлюється цивільно-правова, адміністративно-правова та кримінальна відповідальність за протиправну поведінку в інформаційній сфері.