2. Поняття та види інформаційних правовідносин

Одним із завдань інформаційного законодавства є регулювання суспільних відносин у визначених чинними законами сферах. Інформаційні відносини, які є врегульовані законами або виникли в результаті такого регулювання, стають інформаційними правовідносинами. В межах інформаційних правовідносин поведінка суб’єктів права спрямовується у необхідних державі напрямах. В силу цього інститут інформаційних правовідносин має суттєве значення для теорії та практики інформаційного права.

Юридична наука порівняно недавно звернулась до аналізу інформаційних правовідносин, використовуючи для цих цілей звичайний набір концептуальних засобів, які пропонуються теорією права, що визначає єдність вихідних установок і впливає на спільність методологічних підходів до вивчення даного феномена. Проте, зазначена спільність не сприяла виробленню загальноприйнятого визначення інформаційного правовідношення, його змісту та структури. На сьогодні існує багато найрізноманітніших поглядів в цій без перебільшення проблемній сфері, які мають як змістовні перетинання, так і такі, що не співпадають з принципових питань.

Так, В.О.Копилов розуміє під інформаційним правовідношенням “врегульоване інформаційно-правовою нормою інформаційне суспільне відношення, сторони якого виступають в якості носіїв взаємних прав та обов’язків, встановлених та гарантованих інформаційно-правовою нормою”.

М.М.Рассолов дає досить узагальнене визначення інформаційних правовідношень, вважаючи, що до таких “відносяться ті суспільні відносини, які відображені в нормах інформаційного права та регулюються ним”.

Інші дослідники інформаційних правовідносин схильні вважати, що “з інформацією пов’язані усі правовідносини”.

Норми інформаційного права регулюють далеко не всі, а лише найбільш важливі, принципові групи суспільних відносин, які мають суттєве значення для інтересів держави, суспільства та особи. Це насамперед відносини, пов’язані із пошуком, отриманням, передачею, виробництвом, поширенням, перетворенням та споживанням інформації. Слід враховувати, що не будь-які відносини, які склались в інформаційній сфері, може врегульоване за допомогою засобів правового впливу. причинами цього є, по-перше, недоцільність правового втручання в окремі сфери життєдіяльності і, по-друге, неможливість зовнішнього контролю за виконанням тих чи інших нормативних приписів в силу специфіки об’єкта регулювання. Наприклад, неможливо врегулювати нормами права процес творчості, встановити порядок створення або заборонити з позитивним ефектом поширення анекдотів. Таким чином, не будь-яке суспільне відношення, що склалось у зв’язку з пошуком, отриманням, передачею, виробництвом, поширенням, перетворенням та споживанням інформації, виступає в формі інформаційного правовідношення. В цій формі виступають лише ті реальні суспільні відносини, які врегульовані нормами інформаційного законодавства чи штучно сформувались у результаті такого регулювання. Отже, інформаційне правовідношення у широкому розумінні є реальне суспільне відношення, врегульоване нормами інформаційного права.