4.6. Тромбоцити, їх кількість, функції.
Тромбоцити периферичної крові є фрагментами клітин - мегакаріоцитів, які ще у кістковому мозку розпадаються на 3-4 тис. невеликих частинок кров'яних пластинок.
Рисунок 18
Тромбоцит не має ядра і більшості субклітинних структур. Але в той же час він досить складно побудований і добре пристосований до виконання своїх функцій. На мембрані і в середині тромбоцита міститься велика кількість біологічно активних сполук: частина з них утворена самим тромбоцитом, частина потрапляє в тромбоцит із плазми крові. Більшість сполук знаходиться в гранулах. Розрізняють 4 типи гранул:
1-й тип: містять небілкові сполуки, такі, як АТФ, АДФ, серотонін, пірофосфат, адреналін, кальцій.
2-й тип: містять низькомолекулярні білки, фактор Віллебранта, фібриноген.
3-й і 4-й тип: містять ферменти.
Тромбоцити живуть 8-12 діб. Вони руйнуються у печінці, селезінці, легенях або прилипають до ендотелію судин і виконують трофічну функцію.
У нормі в крові знаходиться 180-320*109/л тромбоцитів. Зменшення кількості тромбоцитів називається тромбоцитопенією, зростання - тромбоцитозом. Існують добові коливання кількості тромбоцитів: вдень їх більше, ніж вночі. Їх кількість змінюється при фізичному навантаженні, після їжі, при стресах.
Функції тромбоцитів
Ангіотрофічна функція. За добу 10-15% усіх циркулюючих тромбоцитів йде на живлення судинної стінки. Вони прилипають до ендотелію, руйнуються і виливають на ендотелій свій вміст. Основним компонентом вмісту є тромбоцитарний фактор росту,який зміцнює судинну стінку, особливо стінку капілярів .
Якщо ендотеліальні клітини позбавляються ендотеліального підгодовування (це буває при тромбоцитопеніях), вони підлягають дистрофії і починають пропускати через себе еритроцити. Діапедез еритроцитів може бути досить інтенсивним. Зовнішньо він проявляється у вигляді дрібних крововиливів - петехій.
Транспортна. Тромбоцити здатні абсорбувати на своїй поверхні біологічно активні речовини і транспортувати їх.
Участь у згортанні крові. У тромбоцитах знайдена ціла низка сполук, які беруть участь у згортанні крові. Це так звані тромбоцитарні (пластинчасті) фактори. Найбільш важливі серед них:
фактор 3 (тромбоцитарний тромбопластин). Це фосфоліпід, який вивільнюється при руйнуванні тромбоцитів і використовується як матриця для реакцій у І фазі згортання.
фактор 4 (антигепариновий фактор) - зв'язує гепарин, прискорює коагуляцію.
Фактор 5 (фібриноген) - забезпечує ущільнення і скорочення кров'яного згустка.
Фактор 6 (тромбостенін) - білок подібний до актоміозину скелетних м'язів, має АТФ-азну активність.
Фактор 10 (судинозвужувальний) - серотонін, який адсорбується тромбоцитами із крові.
Фактор 11 (фактор агрегації) - АДФ і тромбоксан А2, які забезпечують агрегацію.
Участь у припиненні кровотечі. Обумовлена здатністю тромбоцитів до адгезії і агрегації, яка призводить до формування тромбоцитарної пробки.
4.7. Гемостаз, види. Судинно-тромбоцитарний та коагуляційний гемостаз, фази, механізм розвитку, значення. Коагулянти та антикоагулянти, види, механізм дії, значення. Фібриноліз, його значення. Регуляція згортання крові.
Гемостаз - cистема захисних функцій організму, спрямованих на забезпечення цілісності кровоносного русла і запобігання крововтрати у разі пошкодження судин. Природний гемостаз за рахунок механізмів згортання крові відбувається при пошкодженні невеликих кровоносних судин. При порушенні згортання, а також при пошкодженні або навмисному розсіченні середніх і великих кровоносних судин, особливо артеріальних, мимовільна зупинка може не наступити. Для цього хірургом здійснюється попередження або подальшa перев'язка хірургічним шовним матеріалом, накладення металевих кліпс і дужок, ультразвукова, лазерна або електрична коагуляція судин. При неадекватному гемостазі може виникнути кровотеча в ранньому післяопераційному періоді, що є показанням для повторного оперативного відкритого або лапароскопічного втручання. Під час нього проводиться обстеження черевної порожнини, виявляється джерело, кров, випіт, інші рідини відсмоктуються, порожнина дренується, рана вшивається.
Система гемостазу являє собою сукупність механізмів, що забезпечують збереження рідкого стану крові, попередження і зупинку кровотеч, а також цілості кровоносних судин. У системі гемостазу беруть участь фактори згортання антикоагулянтної і фібринолітичної систем крові. Зміна функціонального стану однієї з систем супроводжується
компенсаторними зрушеннями в діяльності іншої. Порушення функціональних взаємозв'язків може призвести до важких патологічних станів організму, що полягає або у підвищеній кровоточивості, або у внутрішньосудинному тромбоутворенні.Процес гемостазу поділяють на дві:
-первинний гемостаз, судинно-тромбоцитарний, або початковий, в якому беруть участь стінки судин, тромбоцити і частково еритроцити;
-вторинний гемостаз, коагуляційний, або власне згортання крові, коли в процес включаються плазмові фактори коагуляції.
Судинно-тромбоцитарний, або початковий, гемостаз грає велику роль в первинній зупинки кровотечі шляхом утворення тромбоцитарної пробки. Причому крім згортаючих факторів, що містяться в самих тромбоцитах, кров'яні пластинки несуть на собі ряд плазмових факторів згортання, виконуючи тим самим транспортну функцію.
Основні механізми тромбоцитарно - судинного гемостазу полягають у наступному. На пошкодженнy судинy стінкa відповідає спазмом. Далі відбувається адгезія тромбоцитів субендотеліального шару пошкодженої судини i утворюється гемостатичний тромбоцитарний тромб. Первинна агрегація запускає АДФ, що виділяється з пошкоджених стінок судин і еритроцитів у процесі згортання, також бере участь і ерітропластін, який виділяється із зруйнованих еритроцитів. Спостерiгається первинна агрегація тромбоцитів в місці пошкодження. Надалі спостерігається звільнення тромбоцитарниx гемостатичних факторів, що веде до другої хвилі агрегації тромбоцитів і утворенню первинного гемостатичного тромбу. Потім відбувається ретракція кров'яного тромбу. Збільшення часу кровотечі (проба Дюка) підтверджує, що первинний гемостаз здійснюється в основному тромбоцитами, а не згортанням крові.
Коагуляційний гемостаз являє собою складний біологічний процес, у якому однаковою мірою важливі, як згортаючi, так і антизсідальнi механізми.
У коагуляційному гемостазі виділяють чотири послідовні фази:
I - формування активної протромбінази;
II - формування тромбіну;
III - утворення фібрину;
IV - пiсляфаза, представлена процесами ретракції і фібринолізу.
Фібриноліз - розщеплення фібрину. Розщеплення фібрину починається майже одночасно з ретракцією тромбу. Розщеплення здійснюються системою фібринолізу.
Розрізняють внутрішній і зовнішній механізми активації фібринолізу.
Внутрішній механізм обумовлений активацією Ф.ХІІ і утворенням калікреїну, які викликають появу в крові великої кількості активаторів фібринолізу.
Внутрішній механізм пов’язаний з надходженням у кров готових активаторів фібринолізу.
Наявність у крові певної кількості речовин, які запобігають згортанню крові - антикоагулянтів.
Класифікація антикоагулянтів
Первинні (завжди є в плазмі): антитромбін ІІІ, гепарин, α1-антитрипсин, α2-макроглобулін.
Вторинні (утворюються в процесі згортання): антитром- бін І, продукти фібринолізу.
Антитромбін ІІІ - це α2 -глобулін плазми. Його концентрація в крові становить 240 мг/мл. Складає 75% всіх антикоагулянтних резервів крові. Він інактивує тромбін (Ф. ІІа), ХІІа, ХІа, Ха, ІХа.
Гепарин - сульфатований поліцукор. Активний тільки з антитромбіном ІІІ. Він сприяє фіксації антитромбіну ІІІ на поверхні ендотелію, що в сотні разів підвищує його активність.
4.8. Серце, його функції. Серцевий м’яз, його будова, функції. Фізіологічні властивості міокарда та їхні особливості. Автоматизм серця, ритму. Провідна система, її функціональні особливості, швидкість проведення збудження структурами серця. Механізм скорочення та розслаблення кардіомицитів.