Роль мозочка в регуляції рухових функцій

Розглянуті вище рівні регуляції рухових функцій забезпечують підтримання пози, виконання локомоторних актів, але для здій­снення чітких, швидких, точних, координованих, складних рухів потрібна участь мозочка. Ця частина ЦНС формується на ранніх етапах філогенезу і розвивається у зв'язку з ускладненням рухових функцій.

Симптоми, що спостерігаються після ушкодження мозочка

Ці симптоми залежать від локалізації, ступеня порушення, а також від часу, що минув після травми. Після ушкодження мозоч­ка спостерігаються різноманітні порушення рухових функцій, а саме: атаксія, дисметрія, інтенційний тремор, астенія, дистонія, адіадохокінез, дизартрія, дезеквілібрація тощо.

Атаксія — порушення координації рухів, характеризується втратою узгодження між скороченням м'язів-синергістів та м'язів-антагоіїістів.

Дисметрія — порушення амплітуди рухів (вони виконують­ся в збільшеному чи зменшеному об'ємі). Наприклад, при пальценосовій пробі хворий не може із заплющеними очима попасти пальцем у кінчик носа.

Інтенційний тремор проявляється тремтінням м'язів під час виконання довільних рухів. Наприклад, коли хворий хоче піднести ложку до рота, починають тремтіти руки, і, що ближче він до мети, то більшою мірою виражене тремтіння.

Астенія характеризується слабкістю і швидким настанням втоми м'язів, що є наслідком гіперкінезу.

Дистонія — порушення тонусу м'язів. Спочатку Після ек­стирпації мозочка підвищується тонус, а потім знижується.

Адіадохокінез — нездатність виконувати рухи синхронно, послідовно і швидко. Це спостерігається при пронації та супінації кистей обох рук.

Дизартрія — порушення мови. Дезеквілібрація — порушення здатності підтримувати рівновагу.

При ушкодженні мозочка виникають також ністагм очних яб­лук, запаморочення, деякі вегетативні порушення. Все це свідчить про те, що мозочок передусім впливає на рухові функції.

Механізм участі мозочка в корекції рухів

У процесі виконання рухів мозочок одержує пряму інформацію від моторної кори і червоних ядер про план дій (команда про цей рух вже пішла пірамідним шляхом), а мозочок через колатералі його одержує копію цієї команди. Через дуже короткий час у мо­зочок надходить інформація від м'язів про реальний результат.

У проміжній зоні мозочка порівнюються план елементу руху і реальний результат. Якщо результат і план не збігаються, то до моторної кори (церебело-таламокортикальним шляхом) і червоно­го ядра ідуть імпульси, які коригують (посилюють чи гальмують) даний елемент руху. Всі шляхи, що беруть участь у цьому механіз­мі, мають волокна типу Аа, тому корекція загалом відбувається дуже швидко.

Функції мозочка

Мозочок коригує і контролює діяльність рухової кори, черво­ного ядра та інших центрів, уточнюючи швидкість та силу рухів. Він також бере участь у формуванні й збереженні довільних та недовільних рухових програм. Мозочок відіграє певну роль у ре­гуляції тонусу і формуванні пози, має важливе значення для узго­дження функцій м'язів-агоністів та м'язів-антагоністав, здійснення тонічних та фазичних реакцій, діяльності α- та γ-мотонейронів.

Головна функція мозочка полягає в корекції діяльності інших рухових центрів, у координації цілеспрямованих рухів і регуляції тонусу м'язів.